ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2021 року
м. Київ
справа № 287/129/17-а
адміністративне провадження № К/9901/25574/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 287/129/17-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУ Нацполіції) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ГУ Нацполіції
на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 03.05.2019, ухвалене у складі судді Волощука В.В.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Залімського І.Г., суддів Сушка О.О., Сапальової Т.В.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 27.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати ГУ Нацполіції підготувати та направити до Міністерства внутрішніх справи України (далі - МВС України) висновок щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 № 4 (далі - Порядок № 4).
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що оскільки останнім місцем його служби було ГУ Нацполіції, то на нього, як на поліцейського, поширюються положення Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), у зв`язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII та Порядку № 4.
2. Справа розглядалась судами неодноразово.
4. При новому розгляді Олевський районний суд Житомирської області рішенням від 03.05.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019, задовольнив позовні вимоги.
5. 04.09.2019 ГУ Нацполіції звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Олевського районного суду Житомирської області від 03.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
6. Верховний Суд ухвалою від 07.10.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
7. Розпорядженням Рв.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14.07.2021 № 1283/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
8. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. У справі, яка розглядається суди встановили, що згідно із наказом ГУ Нацполіції від 04.11.2016 №252 о/с майора поліції ОСОБА_1 (М-256534) - старшого інспектора-чергового Олевського відділення поліції Коростенського відділу поліції ГУ Нацполіції з 07.11.2016 звільнено зі служби в поліції згідно із пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону №580-VIII. Вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні - 09 років 08 місяців 17 днів; у пільговому обчисленні - 12 років 01 місяць 09 днів. Підстава звільнення: рапорт ОСОБА_1 від 26.09.2016 та свідоцтво про хворобу від 19.10.2016 №331/189, видане Військово-лікарською комісією (далі - ВЛК) Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області".
Відповідно до вказаного свідоцтва про хворобу захворювання позивача пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (далі - ОВС). Він не придатний до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час.
Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) Обласної МСЕК від 18.09.2017 серія 12 ААА № 861510 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності з 27.06.2017, причина інвалідності - захворювання, що пов`язане з проходженням служби в ОВС.
Відповідно до довідки Обласної МСЕК від 18.09.2017 серії 12 ААА № 015693 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого - ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 35% та датою встановлення страхового випадку є 19.10.2016.
ОСОБА_1 звернувся до ГУ Націполіції із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням IIІ-ї групи інвалідності через захворювання, пов`язане з проходженням служби в ОВС та надав відповідні довідки.
Листом від 15.11.2017 №К-275/29/105/04-2017 ГУ Нацполіції повідомили позивача про відсутність підстав для призначення йому одноразової грошової допомоги з огляду на те, що з моменту звільнення зі служби в органах Нацполіції до встановлення інвалідності минуло більше шести місяців.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у позивача наявне право на отримання спірної грошової допомоги, оскільки на час виникнення спірних правовідносин, Порядок №4 визначав таку підставу для призначення одноразової грошової допомоги, як втрата працездатності поліцейського, пов`язана з проходженням служби в ОВС. При цьому, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної Законом № 580-VIII, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційну скаргу ГУ Нацполіції обґрунтувало тим, що виходячи з положень частини першої статті 97 Закону № 580-VIII необхідною умовою для визнання за поліцейським права на отримання ним одноразової грошової допомоги є визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України [далі - КАС України; в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - Закон № 460-IX )], колегія суддів виходить із такого.
13. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.
15. З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, прийнято Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
16. Наказом МВС від 12.09.2016 № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 22.09.2016 № 1277/29409, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
17. Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
18. Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).
19. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
20. Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
21. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19.09.2018 у справі № 373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі № 296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі № 822/3788/17.
22. У справі, яка розглядається суди встановили, що згідно із довідками від 18.09.2017 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 27.06.2017, однак датою встановлення та настання страхового випадку є саме 19.10.2016, тобто той час, коли позивач ще перебував на службі в Національній поліції України.
23. Разом з цим, на час виникнення спірних відносин право на отримання одноразової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності та днем його виникнення законодавець пов`язував з датою встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
24. Так, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
25. Пунктом 10 Положення № 1317 визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії: загального профілю та спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
26. При цьому, порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, згідно із пунктом 8 якого датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.
Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.
27. Отже, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити дату встановлення втрати працездатності, яку не було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій.
28. Без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.
29. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
30. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
31. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
32. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
33. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення вищевказаних обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості.
34. За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
35. Зважаючи на те, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та не були ними досліджені, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові та встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам, аргументам учасників справи та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,