ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 814/3708/14
адміністративне провадження № К/9901/26930/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
представника позивача Васильківського Л.М.,
представника відповідача Юношевої І.Р.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Малих О.В. від 17 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Семенюк Г.В., суддів Потапчук В.О., Жук С.І. від 23 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" до Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Миколаївській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 листопада 2014 року: №0000321501 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 638244,00 грн.; №0001032200 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 359,00 грн., з яких 239,00 грн. за основним платежем та 120,00 грн. за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами); №0001042200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 547388,00 грн. за основним платежем та 273694,00 грн. за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами); №0001052200 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 922391,00 грн.
Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ "Промінвестгрупп СН", ТОВ "Енергорезерв", ТОВ "Процес йде", ТОВ "Інтер-Континент Груп", ТОВ "Сламет", ТОВ "Атрас-Трейдінг", ТОВ "СБК "Морвест", ТОВ "ТПЕ "Діамант", ТОВ "Маркет Продакт" у період з 01 жовтня 2012 року по 31 березня 2014 року.
Товариство не погодилось із рішеннями контролюючого органу (з деякими у певній частині) і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 05 листопада 2014 року №893/14-05-22-00/22439446, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, позов задоволено повністю.
Рішення судів обґрунтовано тим, що операції по поставці товарів (робіт, послуг) між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Промінвестгрупп СН", ТОВ "Енергорезерв", ТОВ "Процес йде", ТОВ "Інтер-Континент Груп", ТОВ "Сламет", ТОВ "Атрас-Трейдінг", ТОВ "СБК "Морвест", ТОВ "ТПЕ "Діамант", ТОВ "Маркет Продакт") є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а тому, за висновком судів, Товариством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначили, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення Товариством правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на прибуток і ПДВ. Вважає, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що товарність розглядуваних господарських операцій не підтверджена належними і допустимими доказами, адже за результатами здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності не встановлено реальності господарської діяльності останніх та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, перебування їх за місцезнаходженням; до перевірки не було надано сертифікатів походження/якості товарно-матеріальних цінностей, а також товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування продукції, тощо.
Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити; представник позивача проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, надавши відповідні пояснення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Суди встановили, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 березня 2014 року, за результатами якої складено акт від 05 листопада 2014 року №893/14-05-22-00/22439446, у якому податковий орган вказав на порушення позивачем, окрім іншого, вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140, пункту 142.1 статті 142, пункту 143.1 статті 143, пунктів 146.2, 146.5, 146.6 статті 146, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.4 статті 199, пунктів 200.4, 200.14 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого у перевіреному періоді занижено податок на прибуток на загальну суму 1152236,00 грн., завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 7399933,00 грн., занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 239,00 грн., завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 15378989,00 грн., занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ у декларації за березень 2014 року на 14740745,00 грн.
У акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Промінвестгрупп СН", ТОВ "Енергорезерв", ТОВ "Процес йде", ТОВ "Інтер- Континент Еруп", ТОВ "Сламет", ТОВ "Атрас-Трейдінг", ТОВ "СБК "Морвест", ТОВ "ТПЕ "Діамант", ТОВ "Маркет Продакт" без достатніх правових підстав з огляду на нереальність таких. На обґрунтування такої своєї позиції у акті перевірки відповідач навів відповідні мотиви, аналогічні тим, що викладені у касаційні скарзі, зокрема вказує на здійснені заходи з податкового контролю по контрагентам та аналіз їх податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій; дефектність документів, складених за результатами розглядуваних операцій, та їх оформлення з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV); ненадання до перевірки сертифікатів походження/якості товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування продукції, тощо.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято (винесено) оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Як встановлено статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у період, який перевірявся, Товариство було платником ПДВ.
Встановлені у акті перевірки порушення, які оспорюються позивачем, стосуються взаємовідносин Товариства з ТОВ "Промінвестгрупп СН", ТОВ "Енергорезерв", ТОВ "Процес йде", ТОВ "Інтер-Континент Груп", ТОВ "Сламет", ТОВ "Атрас-Трейдінг", ТОВ "СБК "Морвест", ТОВ "ТПЕ "Діамант", ТОВ "Маркет Продакт" як постачальниками на користь позивача товарно-матеріальних цінностей, а також робіт (послуг).
Як установили суди, 17 жовтня 2013 року між ТОВ "Промінвестгрупп СН" (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір №17/10 про поставку труб сталевих в період з жовтня 2013 року по березень 2014 року; між ТОВ "Енергорезерв" та позивачем були укладені договори №107 від 01 липня 2013 року щодо ремонту тепловозу ЧМЕ 2 №108 в об`ємі КР-2, №15/03 від 15 березня 2013 року на ремонт тепловозу ЧМЕ 3 №5378 в об`ємі ТР-3, №111 від 01 листопада 2013 року про постачання двомашинного агрегату ЧМЕ 3 та колісної пари тепловозу ЧМЕ 2; за договором №3 від 12 січня 2009 року, укладеним між Товариством та ТОВ "Процес йде", останнє зобов`язувалося в жовтні 2012 року провести аварійно-відновлювальні роботи на кабельних лініях 6кВ ф.616066, ф.6169а; взаємовідносини із ТОВ "Інтер-Континент Груп" здійснювалися на підставі укладеного із позивачем договору поставки №100129 від 01 листопада 2011 року, згідно умов якого вказане підприємство (постачальник) зобов`язувалося поставляти і передавати у власність Товариства запасні частини до машин марки АіІаБ, О&К, Риспз; 30 листопада 2012 року між ТОВ "Сламет" (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір №55 на поставку продавцем будівельних матеріалів; 28 серпня 2013 року між ТОВ "Атрас-Трейдінг" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір №08/28-1 на поставку на користь Товариства супіски (гірської породи); аналогічні відносини щодо поставки супісків також були із їх постачальником ТОВ "Маркет Продакт"; взаємовідносини із ТОВ "ТПЕ "Діамант" здійснювалися на підставі укладеного із позивачем договору №880/нк-12 від 04 жовтня 2012 року, за умовами якого вказане підприємство (постачальник) зобов`язувалося поставити Товариству інструмент; ТОВ "СБК "Морвест" зобов`язувалося надати на користь позивача послуги буксирами в січні 2013 року.
За висновком судів операції по придбанню позивачем у вказаних підприємств товарно-матеріальних цінностей та послуг (робіт), за якими сформовані відповідні суми податкових вигод (витрати та податковий кредит), підтверджуються всіма необхідними документами (специфікаціями, видатковими накладними, актами виконаних робіт/наданих послуг, актами списання, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, товарно-транспортними накладними служби кур`єрської доставки "Нова-Пошта", оборотно-сальдовими відомостями по рахункам, розрахунковими документами тощо) й такі оформлені у відповідності із вимогами Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. У виписаних контрагентами податкових накладних присутні усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.
У ході розгляду справи з`ясовано, що придбані у контрагентів товарно-матеріальні цінності, роботи (послуги) використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними доказами, залученими до матеріалів справи, зокрема, але не виключно: труби сталеві, поставлені ТОВ "Промінвестгрупп СН", частково передані Товариством ТОВ "Чорноморгідробуд", ТОВ "Південьтрансбуд", ТОВ "Гідротехнології" на виконання умов укладених із позивачем договорів та використані при будівництві причалів №№ 5, 11, 14 та при виконанні будівельних робіт з продовження причалу; колісна пара тепловозу ЧМЕ 2 (б/в без вузлів) та двомашинний агрегат тепловозу серії ЧМЕ 3 (б/в після ПР-3 з гарантією), передані ТОВ "Енергорезерв" позивачу на виконання укладених угод, використані Товариством при проведенні ремонту тепловозу; запасні частини, отриманні від ТОВ "Інтер-Континент Еруп", частково були використанні при проведенні технічного обслуговування машин структурними підрозділами Товариства, а частина станом на кінець перевіряємого періоду знаходилися на залишках на складі позивача; будівельні матеріалі, отриманні позивачем від ТОВ "Сламет", використанні при проведенні поточних ремонтів та будівництва структурними підрозділами Товариства; поставлені ТОВ "Атрас-Трейдінг" та ТОВ "Маркет Продакт" супіски використані для благоустрою прилеглої території тощо.
На підставі зазначених обставин та наведених доказів суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкових вигод.
Слід погодитися з висновком судів про те, що ненадання до перевірки окремих документів, зокрема товарно-транспортних накладних по деяким поставкам та сертифікатів якості/відповідності, а також наявність інформації за результатами податкового контролю контрагентів, у даному випадку, не є такими, що можуть свідчити про нереальність господарських операцій з урахуванням встановлених у справі обставин на підставі поданих позивачем доказів, які підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.
Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведення відповідачем порушення Товариством відповідних вимог ПК України при формуванні валових витрат та податкового кредиту за результатами взаємовідносин із контрагентами й, як наслідок, підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень (у відповідній їх частині).
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Фактично доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги контролюючого органу відсутні.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355 КАС України, Суд