ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/1169/17
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представників сторін: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан"- Підгородецької Анастасії Олександрівни; Гапоненка Романа Івановича (особисто)
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021
у справі № 904/1169/17
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви у справі про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017 порушено провадження у справі № 904/1169/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (далі- ТОВ "Лан", боржник); введено процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 у справі № 904/1169/17 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Лан"; визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2019 призначено ліквідатором ТОВ "Лан" арбітражного керуючого Лукашука Віталія Васильовича.
10.06.2019 до Господарського суду Дніпропетровської області від ліквідатора ТОВ "Лан" арбітражного керуючого Лукашука В.В. надійшла заява про спростування майнових дій № 02-02/61 від 06.06.2019, в якій ліквідатор просив суд спростувати майнові дії боржника - ТОВ "Лан" по зверненню стягнення на предмети забезпечення по кредитному договору № DNY0LOKO1213 від 12.01.2012, які належать СФГ "Світлана"; визнати недійсним договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018, укладений між ТОВ "Лан" та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018, укладений між ТОВ "Лан" та ОСОБА_2 .
Заява ліквідатора мотивована тим, що боржником - ТОВ "Лан" здійснено відчуження рухомого майна та нерухомого майна, а саме комплекс, виробнича база фермерського господарства за адресою Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Топила, вулиця Українська, будинок 98, за цінами значно нижчими від ринкових, тоді як майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, в порушення вимог статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
25.06.2019 до Господарського суду Дніпропетровської області від арбітражного керуючого Лукашука В.В. надійшло додаткове обґрунтування заяви про спростування майнових дій.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
12.01.2012 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", Банк) та Селянським (фермерським) господарством "Світлана" (далі - СФГ "Світлана", Позичальник) укладено кредитний договір № DNY0LOKO1213, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти в сумі 1 576 068,00 грн строком до 25.12.2012.
Договором про внесення змін № 1 від 19.04.2013 до кредитного договору збільшено ліміт кредитування до 1 837 723,34 грн та продовжено строк дії договору до 18.12.2013.
В забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ КБ "Приватбанк" та СФГ "Світлана" було укладено наступні договори:
- договір іпотеки № DNY0LOKO1213/DZ-2 від 12.01.2012, відповідно до умов якого Іпотекодавець передав Банку в іпотеку нерухоме майно: комплекс, виробничу базу фермерського господарства, яке знаходиться за адресою Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Топила, вул. Радянська, 98 ;
- договір застави № DNY0LOKO1213/DZ-1 від 12.01.2012, відповідно до умов якого, Заставодавець передав Банку в заставу сільськогосподарську техніку в кількості 27 одиниць.
28.04.2015 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Лан" укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Банк передав Новому кредитору права грошової вимоги до СФГ "Світлана" за кредитним договором № DNY0LOKO1213 від 12.01.2012.
Згідно п. 6.1 договору відступлення права вимоги загальна сума вимоги по кредитному договору, яка була відступлена ТОВ "Лан" складала 813 348,88грн.
15.06.2015 між ТОВ "Лан" та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено Договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № DNY0LOKO1213/DZ-2 від 12.01.2012, та Договір про відступлення права вимоги за Договором застави сільськогосподарської техніки № DNY0LOKO1213/DZ-1 від 12.01.2012.
Таким чином, ПАТ КБ "Приватбанк" відступив ТОВ "Лан" права вимоги за договорами іпотеки та застави, які забезпечували виконання кредитного договору № DNY0LOKO1213 від 12.01.2012.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015 у справі № 904/1975/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: комплекс, виробнича база фермерського господарства за адресою Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Топила, вул. Українська, буд. 98, шляхом продажу ТОВ "Лан" вказаного предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві.
З метою звернення стягнення на предмети забезпечення, які належали СФГ "Світлана", боржником ТОВ "ЛАН", в особі Гапоненка Р. І. було укладено наступні договори:
1) договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018, відповідно до умов якого ТОВ "Лан" продало ОСОБА_2 наступну сільськогосподарську техніку:
- трактор колісний марки ЮМЗ-6КЛ, рік випуску - 2001, реєстраційний № НОМЕР_1 ;
- трактор колісний марки МТЗ-80, рік випуску - 2002, реєстраційний № НОМЕР_2 ;
- трактор колісний марки Т-150К, рік випуску - 2002, реєстраційний № НОМЕР_3 ;
- трактор колісний марки Т-150К, рік випуску - 2002, реєстраційний № НОМЕР_4 ;
- трактор колісний марки Т-150К, рік випуску - 2003, реєстраційний № НОМЕР_5 ;
- трактор гусеничний марки Т-150г, рік випуску - 2003, реєстраційний № НОМЕР_6 ;
- трактор колісний марки МТЗ-82, рік випуску - 2003, реєстраційний № НОМЕР_7 ;
- трактор колісний марки Т-150К, рік випуску - 2004, реєстраційний № НОМЕР_8 ;
- трактор колісний марки МТЗ-82, 1 рік випуску - 2006, реєстраційний № НОМЕР_9 ;
- комбайн з/з марки ДОН-1500-А (Б), рік випуску - 1992, реєстраційний № НОМЕР_10 ;
- комбайн з/з марки ДОН-1500Б, рік випуску - 1995, реєстраційний № НОМЕР_11 ;
- сівалка марки СУПН-8А, рік випуску - 2006, реєстраційний № НОМЕР_12 ;
- сівалка марки С3-3,6А, рік випуску - 2006, реєстраційний № НОМЕР_13 ;
- сівалка марки СУПН-8А, рік випуску - 2006, реєстраційний № НОМЕР_14 ;
- сівалка марки СУПН-8, рік випуску - 2004, реєстраційний № б/н, заводський № НОМЕР_15 ;
- сівалка марки СЗ-3,6, рік випуску - 2004, реєстраційний № б/н, заводський № НОМЕР_16 ;
- сівалка марки СЗ-3,6, рік випуску - 2004, реєстраційний № б/н, заводський № НОМЕР_17 ;
- культиватор марки КРНВ-5,6, рік випуску - 2006, заводський № НОМЕР_18 ;
- культиватор марки КРНВ-5,6, рік випуску - 2006, заводський № НОМЕР_19 ;
- культиватор марки КПЗ-6Н, рік випуску - 2006, заводський № НОМЕР_20 ;
- культиватор марки КПС-4Д, рік випуску - 2005, заводський № НОМЕР_21 ;
- культиватор марки КРН-5,6, рік випуску - 2004, заводський № НОМЕР_22 ;
- борона марки БДВ-6, рік випуску - 2007, заводський № НОМЕР_23 ;
- плуг марки ПЛН-9-35, рік випуску - 2007, заводський № НОМЕР_24 ;
- причіп марки 2ПТС-4-785А, рік випуску - 2006, реєстраційний № НОМЕР_25 ;
- машина внес. добрив марки МЖТ-8, рік випуску - 2005, реєстраційний № НОМЕР_26 ;
- зернонавантажувач марки ЗМ-60, рік випуску -2006, заводський № НОМЕР_28 .
Згідно п. 1.2 вказаного договору вартість майна, яке є предметом купівлі-продажу, узгоджена договірна та становить 120 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору покупець зобов`язаний оплатити на рахунок продавця грошові кошти в сумі, визначеній в п. 1.2 договору, а саме - 120 000,00 грн. без ПДВ в повному обсязі 100 відсотків, передоплата здійснюється протягом п`яти днів з моменту підписання цього договору.
Докази надходження грошових коштів на рахунок ТОВ "Лан" в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до розписки від 26.11.2018, в.о. керівника ТОВ "Лан" Гапоненко Р.І. підтвердив повний розрахунок ОСОБА_2 по договору в сумі 120 000,00 грн. При цьому грошові кошти в сумі 80 000,00 грн Гапоненко Р.І. отримав готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 5 від 23.11.2018, № 6 від 24.11.2018. Актом прийому-передачі від 26.11.2018 ТОВ "Лан" передало ОСОБА_2 сільськогосподарську техніку;
2) договір купівлі-продажу нерухомого майна №2 від 10.12.2018, відповідно до умов якого ТОВ "Лан" продало ОСОБА_2 нерухоме майно: комплекс, виробнича база фермерського господарства за адресою Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Топила, вулиця Українська, будинок 98 . Згідно п. 1.2 вказаного договору вартість нерухомого майна, яке є предметом купівлі - продажу встановлена 260 000,00 грн. Актом прийому-передачі від 10.12.2018 ТОВ "Лан" передало ОСОБА_2 нерухоме майно. Грошові кошти в сумі 260 000,00 грн отримано Гапоненком Р.І. готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 7 від 03.12.2018, № 8 від 04.12.2018, № 9 від 05.12.2018, № 10 від 06.12.2018, № 11 від 07.12.2018, № 12 від 08.12.2018. Матеріали справи не містять доказів надходження грошових коштів в сумі 260 000,00 грн по вказаному договору на розрахункові рахунки ТОВ "Лан".
Підставою для звернення до суду арбітражного керуючого (ліквідатора) Лукашука В.В. відповідно до статті 20 Закону про банкрутство стала необхідність спростування майнових дій боржника ТОВ "Лан" щодо звернення стягнення на предмети забезпечення по кредитному договору від 12.01.2012, які належать СФГ "Світлана", визнання недійсними укладених боржником договорів купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна, внаслідок укладення яких було порушено права кредиторів.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі № 904/1169/17 (суддя Первушин Ю.Ю.) заяву ліквідатора боржника Лукашука В.В. до ОСОБА_2 про спростування майнових дій задоволено частково. Спростовано майнові дії боржника ТОВ "Лан" по зверненню стягнення на предмети забезпечення по кредитному договору від 12.01.2012, які належать СФГ "Світлана".
Визнано недійсним договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018, укладений між ТОВ "ЛАН" та ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 2 від 10.12.2018, укладений між ТОВ "ЛАН" та ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Лан" судовий збір у сумі 1921,00 грн.
Стягнуто з Гапоненка Романа Івановича на користь ТОВ "Лан" судовий збір у сумі 1921,00 грн.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що майнові дії боржника здійснені за цінами, нижчими від ринкових, та в момент виконання вказаних зобов`язань майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а тому існує вся сукупність підстав для визнання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018 недійсним на підставі статті 20 Закону про банкрутство та статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) із застосуванням наслідків, передбачених цими нормами. Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018 не містить підтверджень щодо нотаріального посвідчення цього договору та проведення державної реєстрації відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого фізична особа ОСОБА_2 не набув права власності на нерухоме майно. Таким чином, форма договору купівлі-продажу № 2 від 10.12.2018 не відповідає вимогам статті 657 ЦК України. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав та не призведе до реального відновлення порушених прав, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону. Суд першої інстанції в мотивувальній частині оскарженої ухвали зазначив, що в задоволенні заяви ліквідатора № 02-02/61 від 06.06.2019 про визнання недійсним нікчемного правочину - договору № 2 від 10.12.2018, укладеного між ТОВ "Лан" та ОСОБА_2, слід відмовити. Разом з тим, в резолютивній частині ухвали суд визнав договір купівлі-продажу № 2 від 10.12.2018 недійсним.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, кредитор у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (далі - ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери", скаржник) оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 (з урахуванням ухвали від 22.02.2021 про виправлення описки) (колегія суддів: Вечірко І.О. - головуючий, Коваль Л.А., Чередко А.Є.) апеляційну скаргу ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери", задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі № 904/1169/17 скасовано в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018, укладеного між ТОВ "ЛАН" та ОСОБА_2 . В задоволенні заяви ліквідатора від 06.06.2019 в цій частині відмовлено. В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі № 904/1169/17 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції у своїй постанові погодився з позицією місцевого господарського суду про те, що задоволення позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018 недійсним відповідає законодавству, яке регулює спірні правовідносини.
Водночас, апеляційним судом зауважено, що місцевий господарський суд в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали правомірно зазначив, що в задоволенні заяви ліквідатора № 02-02/61 від 06.06.2019 про визнання недійсним нікчемного правочину - договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018, укладеного між ТОВ "Лан" та ОСОБА_2, слід відмовити, оскільки суд встановив, що вказаний договір є нікчемним в силу закону. Разом із тим, приймаючи судове рішення, суд першої інстанції в його резолютивній частині необґрунтовано зазначив про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями у цій справі, ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Лукашука В.В. до ОСОБА_2 (вих.№02-02/61 від 06.06.2019) про спростування майнових дій. До касаційної скарги також додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, згідно з яким загальна попередня (орієнтовна) сума судових витрат за касаційною скаргою становить 50 000,00 грн.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема статей 74, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У якості підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник вказує на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 23.04.2019 у справі № 922/620/15.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Лан" подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери", в якому просить залишити скаргу без задоволення, оскаржену постанову (з урахуванням ухвали про виправлення описки) залишити без змін з викладених у відзиві підстав. Також, боржником у своєму відзиві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, згідно з яким ТОВ "Лан" очікує понести у зв`язку із розглядом справи у Верховному Суді витрати у розмірі 4 500,00 грн.
Касаційне провадження
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/1169/17 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 02.04.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2021 касаційну скаргу ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
У зв`язку з відпусткою суддів Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Пєсков В.Г., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.05.2021.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21.04.2021 до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у справі № 904/1169/17;призначено скаргу до розгляду на 14.07.2021 о 11:30год.
У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Білоус В.В., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.07.2021.
Судове засідання 14.07.2021 відбулось за участі представників ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" та ТОВ "Лан"(в особі ліквідатора), які надали пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників справи.
При цьому, Суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом судового розгляду є позовна заява ліквідатора боржника про спростування майнових дій боржника - ТОВ "Лан" по зверненню стягнення на предмети забезпечення по кредитному договору та визнання недійсними договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки та договору купівлі-продажу нерухомого майна.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
У зв`язку із введенням в дію КУзПБ та з урахуванням пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, втратив чинність Закон про банкрутство.
Разом з тим, оскільки на час звернення до суду ліквідатором боржника із вищевказаною позовною заявою діяв Закон про банкрутство (в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 із внесеними змінами), суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що судове рішення у даній справі необхідно приймати з урахуванням положень Закону про банкрутство.
Згідно із частиною першою статті 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, зокрема, з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Вказаною статтею Закону про банкрутство передбачені спеціальні підстави заявлення вимог про визнання правочинів недійсними і спростування майнових дій та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку цієї статті.
У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, кредитор (інші особи) зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, отримане від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.
Верховним Судом неодноразово (зокрема, у постановах від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі № 910/7827/17) зазначалось, що господарським судам при розгляді спорів про оскарження правочинів зі спеціальних підстав, які встановлені законодавством про банкрутство, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема, але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, придбання майна за цінами вищими від ринкових для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, або без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів, та дій, що спрямовані на необґрунтоване, сумнівне чи непропорційне збільшення розміру зобов`язань. У період, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів чи прийняття на себе зобов`язань є підозрілими і можуть становити втручання у право власності інших кредиторів. Відтак неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами, за умови, що такі дії призводять завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Як зазначалось вище, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017 розпорядником майна ТОВ "Лан" призначено арбітражного керуючого Гапоненка Р.І. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, зокрема, припинено повноваження керівника ТОВ "Лан" ОСОБА_5 та тимчасово покладено виконання обов`язків керівника на розпорядника майна ТОВ "Лан" арбітражного керуючого Гапоненка Р.І.
Таким чином, в період з 02.10.2017 по 12.12.2018 Гапоненко Р.І. одночасно виконував повноваження як розпорядника майна, так і керівника ТОВ "Лан".
ТОВ "Лан" в особі Гапоненка Р.І. у вказаний період було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018 та договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018.
Відповідно до частини восьмої статті 22 Закону про банкрутство (чинного на час укладення спірних договорів) керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо: відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб; одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).
Згідно із частиною третьою статті 98 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на час укладення спірних договорів) під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що :
- відповідно до умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018 ТОВ "Лан" продало ОСОБА_2 сільськогосподарську техніку в кількості 27 одиниць загальною вартістю 120 000,00 грн;
- із змісту договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 (п. 1.2 договору) вбачається, що сторонами узгоджена договірна вартість майна, яке є предметом даного договору у сумі 120 000,00 грн;
- в договорі відсутнє посилання на проведення оцінки сільськогосподарської техніки;
- докази проведення оцінки зазначеного майна в матеріалах справи відсутні.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що посилаючись в апеляційній скарзі на існування звіту про ринкову вартість майна, реалізованого за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018, скаржником не надано суду доказів, які свідчать про наявність такого звіту. Разом з тим, зміст звіту про оцінку ринкової вартості комплексу виробничої бази фермерського господарства, доданого до апеляційної скарги, свідчить про те, що сільськогосподарська техніка не була об`єктом оцінки при складенні даного звіту.
З наведеного правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що арбітражний керуючий Гапоненко Р.І., одночасно виконуючий обов`язки керівника ТОВ "Лан", здійснив реалізацію майна - сільськогосподарської техніки підприємства без проведення оцінки цього майна та визначення ринкових цін на вказане майно.
Більш того, апеляційним судом вірно зазначено, що реалізація майна за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018 проведена під час здійснення провадження у справі про банкрутство без урахування обставин відсутності у боржника достатніх майнових активів для задоволення вимог кредиторів, що мало наслідком прийняття 12.12.2018 господарським судом постанови про визнання ТОВ "Лан" банкрутом.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції встановив, що з метою реалізації майна боржника виконавчою службою, на виконання постанови про опис та арешт майна № 59832490 від 29.08.2019 у вересні 2019 проведено оцінку вартості частини майна, що раніше була реалізована за договором № 1, а саме колісних транспортних засобів та сільськогосподарської техніки в кількості 19 одиниць. Оцінкою, оформленою висновком про вартість майна від 24.09.2019, встановлено, що вартість сільськогосподарської техніки в кількості 19 одиниць складає 522 100,00 грн, що опосередковано свідчить про те, що майно за договором купівлі-продажу № 1 від 26.11.2018 за ціною 120 000,00 грн було реалізовано за нижчими цінами, ніж ринкові ціни.
З огляду на встановлені обставини справи щодо укладення боржником в особі керівника Гапоненка Р.І. оспорюваного правочину саме у підозрілий період - після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лан", колегія суддів касаційного господарського суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки сільськогосподарська техніка була реалізована без проведення її оцінки за договірною ціною, яка не відповідає ринковим цінам, а в момент укладення договору майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, існують підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018 згідно статті 20 Закону про банкрутство, що був чинний на час укладення спірного правочину.
Аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів, їх належності та допустимості, зокрема вимог статей 74-79, 86 ГПК України, не відповідають встановленим обставинам справи та не приймаються до уваги Судом, оскільки такі доводи зводяться до необхідності переоцінки судом касаційної інстанції доказів та встановлення інших обставин справи, що відповідно до статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
Верховний Суд зауважує, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд переглядає справу в межах доводів касаційної скарги, з урахуванням установлених у справі конкретних обставин, та не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Крім того, з тексту касаційної скарги вбачається, що скаржник стверджує про неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 23.04.2019 у справі №922/620/15.
Верховний Суд зазначає, що такі аргументи скаржника є неприйнятними з огляду на те, що викладений у постанові від 23.04.2019 у справі № 922/620/15 висновок касаційного суду про те, що "оскільки ліквідатором не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 86 ГПК України, які б свідчили про порушення боржником вимог ст. 20 Закону про банкрутство, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Металобази Комекс" про визнання недійсним правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника з урахуванням уточнень" зроблено не про застосування норм права, а по суті розгляду касаційної скарги на підставі досліджених судами попередніх інстанцій доказів. Крім того, у вказаній постанові у справі № 922/620/15, на яку посилається скаржник, предметом судового розгляду був спір про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника, який суди вирішували з урахуванням наявних у справі доказів щодо незалежної оцінки вартості відчужуваного майна, натомість у цій справі № 904/1169/17, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що розпорядник майна боржника здійснив реалізацію сільськогосподарської техніки без проведення оцінки цього майна та визначення ринкових цін на нього. Отже, посилання скаржника на зазначену постанову Верховного Суду є неприйнятними з огляду на те, що її прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених у справі, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій зазначеного правового висновку Верховного Суду в якості підстави для подання касаційної скарги, яке (посилання) фактично зводиться до незгоди заявника з прийнятими по суті судовими рішеннями у цій справі та не свідчить про незастосування чи неправильне застосування судами вказаних правових позицій.
Щодо вимог ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018 колегія суддів враховує наступне.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (частина третя статті 334 ЦК України).
Предметом договору купівлі-продажу №2 від 10.12.2018 є нерухоме майно (комплекс, виробнича база фермерського господарства).
З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо відсутності в матеріалах справи доказів нотаріального посвідчення та належної державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, колегія суддів вважає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018, укладений між ТОВ "Лан" та ОСОБА_4 всупереч приписів статей 182, 657 ЦК України, є нікчемним в силу закону.
У зв`язку з наведеним та відповідно до вимог статті 334 ЦК України, ОСОБА_2 не набув статусу власника майна за цим договором.
Частиною другою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
З огляду на зазначене, місцевий господарський суд в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали дійшов правомірного висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що в задоволенні заяви ліквідатора № 02-02/61 від 06.06.2019 про визнання недійсним нікчемного правочину - договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018, укладеного між ТОВ "Лан" та ОСОБА_2, необхідно відмовити, оскільки суд встановив, що вказаний договір є нікчемним в силу закону.
Разом із тим, апеляційним судом вірно зауважено, що ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції в резолютивній його частині необґрунтовано зазначив про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018, укладеного між ТОВ "Лан" та ОСОБА_2 .
Враховуючи помилкове зазначення (всупереч висновків мотивувальної частини судового рішення) місцевим господарським судом в резолютивній частині ухвали про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018, укладеного між ТОВ "Лан" та ОСОБА_2, Верховний Суд вважає процесуально вірним скасування судом апеляційної інстанції оскарженої ухвали у вказаній частині та відмову у задоволенні заяви ліквідатора в цій частині.
Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої постанови в частині перегляду ухвали місцевого суду за результатом розгляду спору по суті, не знайшли свого підтвердження за касаційним розглядом справи.
Водночас, щодо касаційного оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020, залишеної без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021, в частині стягнення з Гапоненка Р.І. на користь ТОВ "Лан" судового збору у сумі 1921,00 грн Верховний Суд зазначає таке.
Позовна заява про спростування майнових дій була подана в межах справи про банкрутство ліквідатором боржника - ТОВ "Лан".
Судом першої інстанції встановлено, що за подання відповідної заяви до суду ТОВ "Лан" в особі ліквідатора Лукашука В.В. було сплачено 3 842,00 грн судового збору.
За результатом розгляду справи, місцевим господарським судом на підставі статті 129 ГПК України сплачену суму судового збору покладено в рівних частинах на Гапоненка Р.І та ОСОБА_2 .
Суд касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, враховуючи наступне.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи, у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Склад учасників у справі про банкрутство та їх термінологічне визначення наведено у статті 1 Закону про банкрутство (чинного на час укладення спірних договорів та подання заяви ліквідатором боржника про спростування майнових дій) та статті 1 КУзПБ (чинного на час розгляду судом вказаної заяви).
Положеннями статті 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Системний аналіз положень статей 45 та 129 ГПК України дає підстави для висновку, що судові витрати, зокрема судовий збір, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (позивача та відповідача).
У даному випадку, предметом судового розгляду є позовна заява ліквідатора ТОВ "Лан" Лукашука В.В. про спростування майнових дій боржника (у прохальній частині якої позивач просив визнати недійсними спірні правочини).
Як зазначено вище, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Гапоненком Р.І., який виконував одночасно повноваження як розпорядника майна, так і керівника боржника - ТОВ "Лан", укладено спірні договори купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018 та нерухомого майна № 2 від 10.12.2018.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у цій справі ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" зазначило про те, що Гапоненко Р.І. не є стороною/учасником у даних правовідносинах, а тим паче позивачем чи відповідачем, тому стягнення з нього судового збору є протиправним.
Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та безпідставно ухилився від розгляду та оцінки вказаних доводів, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції переглядаючи ухвалу суду першої інстанції саме в частині стягнення з Гапоненка Р.І. судового збору ухилився від розгляду доводів апеляційної скарги, не дослідив фактичні обставини справи, зокрема щодо встановлення процесуального статусу Гапоненка Р.І. у даному спорі, що має значення у вирішенні питання розподілу судового збору за результатом розгляду спору по суті; не врахував та не надав оцінки вказаним аргументам апеляційної скарги, тому його висновки про залишення без змін ухвали місцевого суду в цій частині є передчасними.