ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 922/1125/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Краснова Є. В., Могила С. К.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн Авек та Ко"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 (головуючий суддя Радіонова О. О., судді Зубченко І. В., Чернота Л. Ф.) і рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2019 (суддя Ольшанченко В. І.) у справі
за позовом Харківської міської ради
до Приватного акціонерного товариства "Концерн Авек та Ко",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго",
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
за участю представників:
позивача - Ворожбянова А. М. (в порядку самопредставництва),
відповідача - Крючко О. В. (адвокат),
третьої особи - Яценко А. О. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2019 року Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Концерн Авек та Ко" (далі - ПрАТ "Концерн Авек та Ко") з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова площею 2,2115 га (кадастровий номер 6310136600:14:001:0014) на просп. Ювілейному, 5 у м. Харкові шляхом демонтажу споруди ТА 1130-1133 площею 80 кв. м, трансформаторної підстанції площею 128 кв. м, двох комплектних трансформаторних підстанцій, огорожі та розподільчого щита площею 24 кв. м.
2. На обґрунтування позовних вимог Харківська міськрада зазначає про порушення її прав на землю з боку відповідача, посилаючись на статтю 152 Земельного кодексу України. Позивач вказує, що розміщення спірних споруд на земельній ділянці комунальної форми власності істотно порушує інтереси Харківської міськради щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності, на якій вони розміщені на порушення вимог земельного та містобудівного законодавства.
3. Господарський суд Харківської області протокольною ухвалою від 01.07.2019 залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго").
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. Як встановлено судами, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.04.2019 № 163356320, земельна ділянка загальною площею 2,2115 га (кадастровий номер 6310136600:14:001:0014) на просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 5 (змінено на просп. Ювілейний, 5), перебуває у комунальній власності (запис про право власності від 23.06.2014 № 6105644), власником є Харківська міськрада (т. 1, а. с. 26).
5. Господарський суд Харківської області рішенням від 22.05.2017 у справі № 922/827/17 позов Харківської міськради до ПрАТ "Концерн Авек та Ко" задовольнив повністю, вирішив розірвати договір оренди землі, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 30.06.2004 № 66106/04, укладений між Харківською міськрадою та Акціонерним товариством "Концерн Авек та Ко", а також зобов`язав відповідача повернути земельну ділянку загальною площею 2,2115 га на просп. Ювілейному (колишня адреса просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ), 5 у м. Харкові територіальній громаді міста Харкова, в особі Харківської міськради з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.
6. Рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2017 у справі № 922/827/17 не оскаржувалося та набрало законної сили.
7. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.03.2019 № 160402760 - на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2017 № 922/827/17 припинено ПрАТ "Концерн Авек та Ко" 06.07.2017 право оренди земельної ділянки загальною площею 2,2115 га (кадастровий номер 6310136600:14:001:0014) на просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 5 (змінено на просп. Ювілейний, 5) для експлуатації та обслуговування, розширення зони роздрібної торгівлі існуючого торговельного центру (т. 1, а. с. 28).
8. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.03.2019 № 160403248 право власності на нежитлову будівлю літ. Ч-1 загальною площею 60,4 кв. м на просп. Ювілейному, 5 зареєстроване за ПрАТ "Концерн Авек та Ко" на підставі свідоцтва про право власності від 14.07.2004 (т. 1, а. с. 27).
9. Рішенням Харківської міськради від 22.08.2018 № 1183/18 ПрАТ "Концерн Авек та Ко" дозволено збереження самочинно розпочатого будівництва нежитлових будівель (торгівельного призначення): літ. 3-1, літ. 1-2, літ. М-2, літ. Н-2, літ. Т-2, літ. У-2, літ. Ш-2, літ. Є-2, літ. В-1, літ. Д-2, літ. Е-1, літ. ї-2, літ. Л-2, літ. 0-2, літ. С-2, літ. Ф-2, літ. 4-2, літ. И-2, літ. К-2, літ. П-2, літ. Р-2, літ. X-2, літ. Г-2, літ. А-2, літ. АА-2, літ. Я-2, літ. Ю-2, літ. Щ-2, літ. ББ-2, літ. ВВ-2, літ. ГГ-2, літ. Ц-2, літ. Б-2, літ. И-2, літ. Ж-2 на просп. Ювілейному, 5. Змінено вид використання земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:14:001:0014) площею 2,2115 га на просп. Ювілейному, 5, а саме: для завершення будівництва нежитлових будівель торгівельного призначення та подальшої експлуатації та обслуговування об`єктів. Надано вказану земельну ділянку в оренду строком до 22.08.2028. Завершення будівництва об`єкта виконати до 22.08.2021 (т. 1, а. с. 31, 32).
10. Відповідно до бухгалтерської довідки від 16.08.2018 розподільча трансформаторна підстанція та головний розподільчий щит знаходяться на балансі ПрАТ "Концерн Авек та Ко" (т. 1, а. с. 33).
11. Споруда ТА 1130-1133 площею 80 кв. м, трансформаторна підстанція площею 128 кв. м, дві комплектних трансформаторних підстанції, огорожа та розподільчий щит площею 24 кв м не увійшли до переліку об`єктів самочинного будівництва, щодо яких рішенням Харківської міськради від 22.08.2018 №1183/18 надано дозвіл на збереження та земельні ділянки для їх експлуатації та обслуговування.
12. Земельна ділянка, кадастровий номер 6310136600:14:001:0014, площею 2,2115 га на просп. Ювілейному, 5 у м. Харкові використовується для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та некапітальних споруд торгівельного призначення.
13. На земельній ділянці розташована споруда ТА 1130-1133 площею 80 кв. м, яку ПрАТ "Концерн Авек та Ко" у листі від 16.08.2018 № 493/1 зобов`язувалося знести до 01.11.2018 (т. 2, а. с. 9).
14. За результатами обстеження позивачем складено акт від 25.03.2019 (т. 1, а. с. 21- 25), згідно з яким на спірній земельній ділянці розташована трансформаторна підстанція площею 128 кв. м та дві комплектні трансформаторні підстанції. Також на цій земельній ділянці на просп. Ювілейному, 5 у м. Харкові розташовано розподільчий щит площею 24 кв. м.
15. Разом з цим суди встановили, що відповідно до інформації Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міськради в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасуванні та анулюванні зазначених документів, розміщених на офіційному сайті Держархбудінспекції України, який містить відповідну інформацію, з травня 2011 року відсутня інформація щодо споруди ТА 1130-1133 площею 80 кв. м, трансформаторної підстанції площею 128 кв. м, двох комплектних трансформаторних підстанцій, огорожі та розподільчого щита площею 24 кв. м.
16. Таким чином, на думку позивача, розміщення споруди ТА 1130-1133 площею 80 кв. м, трансформаторної підстанції площею 128 кв. м, двох комплектних трансформаторних підстанцій, огорожі та розподільчого щита площею 24 кв. м на земельній ділянці комунальної форми власності істотно порушують інтереси Харківської міськради щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, на яких вони розміщені, оскільки вказані об`єкти не увійшли до переліку об`єктів самочинного будівництва, щодо яких рішенням Харківської міськради від 22.08.2018 № 1183/18 надано дозвіл на збереження та земельні ділянки для їх експлуатації та обслуговування. Отже, вказані об`єкти знаходяться на земельній ділянці комунальної форми власності на порушення вимог земельного та містобудівного законодавства.
17. Апеляційним судом на підставі додатково поданих відповідачем документів встановлено, що підключення електроустановок відповідача до електричних мереж АТ "Харківобленерго" здійснено на підставі договору про приєднання до електричних мереж № 1/20/03 від 20.03.2006, з якого вбачається, що спірне електричне обладнання прийнято в експлуатацію у 2006 році.
18. Трансформаторна підстанція площею 128 кв. м, дві комплектні трансформаторні підстанції та розподільчий щит площею 24 кв. м, розташовані на земельній ділянці площею 2,2115 га (кадастровий номер 6310136600:14:001:0014) на просп. Ювілейному, 5 у м. Харкові, використовуються для електричного живлення об`єктів споживача електричної енергії відповідача та об`єктів субспоживача Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв`язок", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна", а тому до спірної електромережі ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" як субспоживача приєднано Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" (т. 3, а. с. 80- 91).
19. Розміщення відповідачем зазначених електроустановок без правовстановлюючих документів на земельну ділянку комунальної власності стало підставою для звернення Харківської міськради до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу цих об`єктів.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
20. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
21. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2019, яким позов задоволено, залишено без змін.
22. Судові рішення мотивовано тим, що відповідач не надав доказів на підтвердження набуття ним права власності на спірні споруди та права користування земельною ділянкою, у той час як позивач довів своє право власності на земельну ділянку належними доказами. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявність на земельній ділянці комунальної форми власності спірних споруд, які не увійшли до переліку об`єктів самочинного будівництва, щодо яких рішенням Харківської міськради від 22.08.2018 № 1183/18 було надано дозвіл на збереження та земельні ділянки для їх експлуатації та обслуговування, перешкоджає законному власнику земельної ділянки володіти, розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою під вказаними об`єктами, що є підставою для усунення перешкод у такому користуванні земельною ділянкою.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
23. У травні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ "Концерн Авек та Ко", в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2019 з направленням справи на новий розгляд.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги і заперечень на неї
24. Підставою касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
25. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ПрАТ "Концерн Авек та Ко" зазначає, що судами неправильно застосовано норми статті 376 Цивільного кодексу України, норми статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної документації" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 04.12.2019 у справі № 826/27173/15, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 21.05.2020 у справі № 726/824/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.
26. Скаржник також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази; суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про проведення комплексної судової експертизи з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
27. У судовому засіданні представник відповідача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Позиція Харківської міськради
28. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що до матеріалів справи не було надано доказів про виникнення та поточне існування у відповідача права користування земельною ділянкою для експлуатації спірних об`єктів, тому привласнення повноважень з використання земельної ділянки фактичним розміщенням спірних об`єктів є самостійною підставою звернення до суду за захистом порушеного права позивача.
29. У судовому засіданні представник позивача просив у задоволенні касаційної скарги ПрАТ "Концерн Авек та Ко" відмовити, оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
30. АТ "Харківобленерго" правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалося.
31. У судовому засіданні представник АТ "Харківобленерго" повідомила, що, починаючи з 2006 року, на спірній земельній ділянці проводиться розподіл електричної енергії з використанням спірних об`єктів до цього часу, документи на підтвердження цієї обставини містяться в матеріалах справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
32. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 376 Цивільного кодексу України, норми статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної документації" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 04.12.2019 у справі № 826/27173/15, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 21.05.2020 у справі № 726/824/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.
34. Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади шляхом демонтажу споруди ТА 1130-1133, трансформаторної підстанції, двох комплектних трансформаторних підстанцій, огорожі та розподільчого щита.
35. Суди попередніх інстанцій у цій справі задовольнили позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади, яка використовується відповідачем, шляхом демонтажу споруди ТА 1130-1133, трансформаторної підстанції, двох комплектних трансформаторних підстанцій, огорожі та розподільчого щита на підставі положень статті 391 Цивільного кодексу України, оскільки між відповідачем та власником спірної земельної ділянки (позивачем) немає договірних відносин щодо розміщення спірних споруд.
36. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
37. За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
38. Відповідно до частин першої, другої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
39. Згідно із частиною першою статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
40. Водночас за змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
41. У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
42. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
43. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
44. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.
45. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) та у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 914/1623/17, від 26.05.2020 у справі № 906/656/19 та від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18.
46. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що розміщення ПрАТ "Концерн Авек та Ко" спірних електроустановок без належного оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку комунальної власності в розумінні статті 391 Цивільного кодексу України є підставою для звернення до суду з негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу цих об`єктів.
47. Також суди зазначили, що наявність на земельній ділянці спірних споруд перешкоджає законному власнику земельної ділянки володіти, розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою під вказаними об`єктами.
48. Проте колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що рішенням Харківської міськради від 22.08.2018 № 1183/18 ПрАТ "Концерн Авек та Ко" дозволено збереження самочинно розпочатого будівництва низки нежитлових будівель торгівельного призначення (за винятком спірних об`єктів).
49. Пунктом 1.6 зазначеного рішення Харківської міськради ПрАТ "Концерн Авек та Ко" надано в оренду строком до 22.08.2028 земельну ділянку площею 2,2115 га (кадастровий номер 6310136600:14:001:0014) із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови для завершення будівництва нежитлових будівель торгівельного призначення та подальшої експлуатації та обслуговування об`єктів на просп. Ювілейному, 5 (т. 1, а. с. 31, 32). На цій земельній ділянці розташовані серед іншого й спірні об`єкти.
50. Звідси суди попередніх інстанцій не врахували наявності волевиявлення позивача щодо надання відповідачу в оренду спірної земельної ділянки згідно з пунктом 1.6 рішення Харківської міськради від 22.08.2018 № 1183/18. Адже видання такого рішення свідчить про намір позивача передати правомочності володіння та користування цією земельною ділянкою на умовах оренди саме відповідачеві.
51. Надання оцінки зазначеним обставинам впливатиме на можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 391 Цивільного кодексу України, оскільки у разі відсутності порушення приписів законодавства щодо користування земельною ділянкою власник (орендодавець) не може вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування земельною ділянкою, яке (право користування) ним самим передано орендарю.
52. Щодо застосування судами попередніх інстанцій положень статті 376 Цивільного кодексу України, то Верховний Суд зазначає таке.
53. Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
54. Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.
55. У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
56. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
57. В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
58. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України).
59. Закінчений будівництвом об`єкт, прийнятий в експлуатацію, може бути примусово знесений в порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" згідно із судовим рішенням, ухваленим за позовом визначеного цим Законом суб`єкта владних повноважень, однак не підлягає демонтажу відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" і розроблених на його виконання Правил благоустрою території населеного пункту.
60. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 04.12.2019 у справі № 826/27173/15, на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження.
61. Орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою території населеного пункту. Якщо об`єкт не є тимчасовою спорудою, його може бути примусово знесено в порядку, встановленому Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", за судовим рішенням, ухваленим за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю (п. 30, 31 постанови Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 644/3036/17).
62. Однак суди попередніх інстанцій не встановили обставин приналежності спірних об`єктів до категорії рухомого чи нерухомого майна, тимчасових чи капітальних споруд, а також не дослідили можливості проведення демонтажу спірних об`єктів за рішенням органу місцевого самоврядування без звернення до суду.
63. Відповідно до частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
64. Таким чином, Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи та встановити їх обґрунтованість, чого не зробили й суди попередніх інстанцій.
65. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості встановити істотні обставини справи перешкоджає прийняттю нового рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
66. Отже, зазначені ПрАТ "Концерн Авек та Ко" підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, отримали підтвердження під час касаційного провадження.