ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 815/7438/16
касаційне провадження № К/9901/40835/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (головуючий суддя - Вовченко O.A.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Косцова І.П.; судді - Кравченко К.В., Лук`янчук О.В.)
у справі № 815/7438/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекселектромонтаж"
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекселектромонтаж" (далі - ТОВ "Комплекселектромонтаж"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 грудня 2016 року № 0000941403, від 09 грудня 2016 року № 0000951403, від 09 грудня 2016 року № 0000961403, від 09 грудня 2016 року № 0000971403.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 16 березня 2017 року адміністративний позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій та непов`язаності понесених платником витрат з його господарською діяльністю.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Приморському районі м. Одеси.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Комплекселектромонтаж" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 28 листопада 2016 року № 5983/15-53-14-03/34930207.
Перевіркою встановлено порушення платником вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з безпідставним віднесенням до складу витрат вартості обладнання, отриманого від Приватного підприємства "Комплект-Спецсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нева Транс", за відсутності доказів пов`язаності зазначеного обладнання з подальшою реалізацією або використанням при виконанні робіт; неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні обладнання та робіт, придбаних у Приватного підприємства "Комплект-Спецсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нева Транс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергосистеми", які не пов`язані з провадженням платником господарської діяльності; незаконним формуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість, які нараховані у складі обсягів виконаних робіт, та податкового кредиту за наслідками господарських операцій, здійснених із Телекомпанією "Чорне море" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський Завод "Нептун", Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТеплодарПіві", Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Проект 2010", Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго", Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобудпроект-1", Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосила 52", Товариством з обмеженою відповідальністю "Старий Город", Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиренергобуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал Сістемс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтар Груп", що мотивовано посиланням на податкову інформацію, де зазначено про маніпулювання цими особами показниками податкової звітності з податку на додану вартість в охоплений перевіркою період.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 09 грудня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000971403, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 29761,00 грн за основним платежем та 14881,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000951403, згідно з яким зменшено суми податкового зобов`язання та податкового кредиту на 682328,00 грн; № 0000941403, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 26758,00 грн за основним платежем; № 0000961403, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 60010,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Відтак господарські операції для визначення даних податкового обліку, у тому числі для формування витрат, податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ "Комплекселектромонтаж" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено об`єктивних доводів щодо здійснення ТОВ "Комплекселектромонтаж" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
За таких обставин висновок судових інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку в охоплений перевіркою період ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -