ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Прокопенка О. Б.
в адміністративній справі № 9901/400/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 квітня 2021 року (судді Дашутін І. В., Єресько Л. О., Жук А. В., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.)
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України викладаємо окрему думку.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
Розглянувши 01 липня 2021 року у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі за її позовом до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення, Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу залишила без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У цій справі судом було встановлено, що Вища рада юстиції (далі - ВРЮ) рішенням від 05 листопада 2015 року № 819/0/15-15, законність якого перевірив і підтвердив суд (справа № 800/437/15), внесла до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва за порушення присяги судді.
Верховна Рада України підтримала зазначене подання, прийнявши Постанову від 29 вересня 2016 року № 1604-VIII, якою звільнила суддю з посади. Однак парламент порушив процедуру прийняття цієї Постанови. Такого висновку дійшов Вищий адміністративний суд України і з цих підстав цей суд визнав її незаконною і скасував (постанова Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2017 року).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що внаслідок визнання незаконною і скасування судом Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1604-VIII цей акт не породжує жодних правових наслідків від часу його прийняття, а тому відповідне подання ВРЮ не може вважатися реалізованим, що обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом.
09 липня 2019 року ВРП, розглянувши матеріали подання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, керуючись пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України, статтею 56, пунктом 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), статтею 115 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), ухвалила спірне рішення № 1821/0/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРУ листом від 08 лютого 2019 року № 04-29/04/314 надіслала до ВРП копію подання ВРЮ від 27 листопада 2015 року № 46/0/12-15 про звільнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за порушення присяги судді.
Станом на цей час рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року про внесення Верховній Раді Українивідповідного подання було чинним, відтак й обставини, які слугували підставою для висновку про наявність у діях цієї судді ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення її із цієї посади (така підстава була передбачена пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України в попередній її редакції, чинній на дату прийняття вказаного рішення ВРЮ), - встановленими (компетентним органом - ВРЮ), а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя (які в сукупності становлять порушення присяги) - обраним/застосованим.
Щодо строку застосування стягнення Велика Палата Верховного Суду зазначила, що норми законів України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) та від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР) у редакції, чинній на момент вчинення суддею ОСОБА_1 дій, які ВРЮ розцінила як порушення суддею присяги, не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.
На переконання суду, запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли такий строк законодавством визначений не був, а тому застосування трирічного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не суперечить положенням статті 58 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що 05 листопада 2015 року, тобто в межах визначеного законом строку, ВРЮ, розглянувши дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1, прийняла рішення № 819/0/15-15 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді. Законність цього рішення констатував суд.
І саме з прийняттям ВРЮ цього рішення обставини, які слугували підставою для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення її з цієї посади, є встановленими, а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя - обраним/застосованим.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що рішення ВРП про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке рішення є кадровим.
Причини незгоди з висновками Великої Палати Верховного Суду
Вважаємо, що такий висновок Великої Палати Верх