П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/89/21
Провадження № 11-180заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (судді Радишевська О. Р., Жук А. В., Мацедонська В. Е., Кашпур О. В., Уханенко С. А.) у справі № 9901/89/21 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), треті особи: Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС, Комісія), Самарський районний суд міста Дніпропетровська, про визнання протиправним і скасування рішеннята
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 31 жовтня 2017 року № 3505/0/15-17 "Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська".
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
2. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 березня 2021 року: визнав неповажними причини пропуску строку звернення до Верховного Суду з позовною заявою ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення; залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення; установив позивачці строк десять днів з дати вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26 квітня 2021 року визнав неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до Верховного Суду з позовною заявою до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення, а позовну заяву повернув позивачці.
4. Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 не навела жодних аргументів (з наданням на їх підтвердження доказів), які б свідчили про наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру, які перешкоджали їй своєчасно та в межах строку, встановленого процесуальним законом, реалізувати право на звернення до суду із цим позовом.
За висновком суду першої інстанції, зважаючи на невиконання позивачкою вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року щодо наведення інших (поважних та підтверджених документально) підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом, позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
5. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки викладені в ухвалі обставини не відповідають дійсності, суд не надав оцінки клопотанню позивачки про поновлення строку на звернення до суду та його обґрунтуванню.
6. На переконання скаржниці, 18 лютого 2021 року у неї з`явились підстави для подання нового позову, а причини пропуску строку звернення до суду є дуже поважними, вагомими та непереборними, оскільки формулювання та оприлюднення правових висновків Верховного Суду не залежало від волевиявлення позивачки та пов`язане з дійсно істотними обставинами, що унеможливило своєчасне звернення до суду.
7. ОСОБА_1 зауважила, що про порушення своїх прав щодо непрямої дискримінації та інтересів їй стало відомо 18-20 лютого 2021 року з правових висновків, викладених у вказаному вище рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 9901/395/20, після чого протягом місячного строку вона звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції із цим позовом.
8. Отже, скаржниця вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом є неповажними і не підтверджуються доказами, не відповідають дійсності.
9. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.
Рух апеляційної скарги
10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 травня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, а ухвалою від 01 червня 2021 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої та частини третьої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме з огляду на те, що у справі відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також ураховуючи те, що характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
11. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з вимогами цієї скарги та вважає їх необґрунтованими.
12. На думку ВРП, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані позивачкою підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом є неповажними та не підтверджуються відповідними доказами.
13. Ураховуючи той факт, що позивачка не усунула недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без руху, суд з огляду на вимоги частини п`ятої статті 169 КАС України дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
14. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Обставини, установлені матеріалами справи
15. Указом Президента України від 21 грудня 2009 року № 1085/2009 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська строком на п`ять років, а Указом Президента України від 02 квітня 2011 року № 345/2011 переведено на роботу на посаді судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська у межах п`ятирічного строку.
16. Строк повноважень судді ОСОБА_1 закінчився 21 грудня 2014 року.
17. ВККС рішенням від 25 березня 2015 року № 340/бо-15 рекомендувала ОСОБА_1 для обрання на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська безстроково та внесла відповідне подання до Верховної Ради України. У цьому рішенні ВККС зазначила, що за результатами звернень щодо професійної діяльності кандидата на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1, які надійшли до Комісії, не встановлено визначених законом обставин, що перешкоджають рекомендації її для обрання на посаду судді безстроково.
18. Верховна Рада України одержала рішення ВККС і підготувала проекти постанови від 14 травня 2015 року № 2726-1 та від 15 вересня 2015 року № 3105 "Про обрання суддів". Однак рішення не прийняла.
19. Листом від 28 жовтня 2016 року Верховна Рада України передала до ВРП матеріали щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська.
20. ВРП рішенням від 31 жовтня 2017 року № 3505/0/15-17 відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська.
21. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 вперше звернулася до суду з адміністративним позовом до ВРП про визнання незаконним і скасування цього рішення та про зобов`язання ВРП розглянути повторно рекомендацію ВККС від 25 березня 2015 року № 340/бо-15 і матеріали до неї про обрання ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська безстроково з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
22. Рішенням Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 800/521/17, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 травня 2018 року, відмовлено в задоволенні вказаного позову.
23. 20 лютого 2021 року з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) позивачці стало відомо про правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, застосування судом яких, на думку позивачки, призведе до задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
24. Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
25. З матеріалів провадження вбачається, що Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 березня 2021 року: визнав неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до Верховного Суду з позовною заявою до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення; залишив без руху цю позовну заяву; установив позивачці строк десять днів з дати вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
26. У вказаній ухвалі суд, зокрема, зазначив, що: робота на посаді судді є проходженням публічної служби, а тому з огляду на положення норм КАС України строком звернення до адміністративного суду із цим позовом є один місяць; ОСОБА_1 не заперечує, що була обізнана про зміст оскаржуваного рішення з часу його прийняття, однак звернулася до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду лише 22 березня 2021 року, тобто з пропуском установленого законом строку звернення до адміністративного суду; така обставина, як опублікування судового рішення, наслідком якого є зміна юридичного обґрунтування підстав для позову, не змінює початку перебігу строку та не є поважною причиною його пропуску.
27. Суд першої інстанції запропонував позивачці, зокрема, надати заяву про поновлення строку звернення до суду з указаним позовом та докази поважності причин його пропуску, надати належним чином засвідчені копії документів, додані до позовної заяви.
28. На усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 надіслала до суду першої інстанції уточнену позовну заяву, завірені додатки до неї, квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду. Позивачка зазначила, що 20 лютого 2021 року з ЄДРСР їй стало відомо про правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, застосування судом яких, на її думку, призведе до задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення. Указала, що після того, як вонадізналась про порушення своїх прав та інтересів щодо непрямої дискримінації, вона саме в місячний термін звернулась до суду з позовом про скасування рішення ВРП з інших вагомих і непереборних підстав.
29. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про невиконання позивачкою вимог ухвали від 25 березня 2021 року щодо наведення інших (поважних та підтверджених документально) підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
30. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим указаний висновок суду першої інстанції з таких міркувань.
31. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
32. Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, ВККС.
33. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, ВККС визначено у статті 266 КАС України.
34. На підставі частин першої - третьої та п`ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
35. За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
36. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
37. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
38. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
39. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
40. Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 з позовом до суду з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень частини п`ятої статті 122 КАС України, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
41. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
42. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
43. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
44. Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
45. Як установив суд першої інстанції, у листопаді 2017 року ОСОБА_1 вже зверталася до суду з адміністративним позовом до ВРП, зокрема, про визнання незаконним і скасування рішення відповідача від 31 жовтня 2017 року № 3505/0/15-17, водночас рішенням Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 800/521/17, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 травня 2018 року, відмовлено в задоволенні вказаного позову.
46. З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду вважає, що звернення ОСОБА_1 із цим позовом відбулосьзі значним пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.
47. Не є слушними посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що про порушення своїх прав та інтересів щодо непрямої дискримінації їй стало відомо 18-20 лютого 2021 року з правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 9901/395/20, оскільки абстрактні міркування позивачки щодо правових висновків, зазначених у вказаному рішенні, не є підставою в розумінні КАС України для поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом.
48. До того ж у справі № 9901/395/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не відступав від правової позиції, наведеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 800/521/17, якою залишено без змін рішення Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, зокрема, про визнання незаконним і скасування рішення ВРП від 31 жовтня 2017 року № 3505/0/15-17.
49. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
50. Оскільки ОСОБА_1 у встановлений судом строк не усунула недоліків позовної заяви, на які вказано в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції про повернення ОСОБА_1 її позовної заяви є правильним.
51. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.