ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Ткача І. В.
у справі № 9901/382/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Президент України Зеленський Володимир Олександрович, про визнання протиправними та скасування рішень за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року (суддя Соколов В. М.)
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладаємо окрему думку.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
16 червня 2021 року, розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі за його позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа - Президент України Зеленський Володимир Олександрович, про визнання протиправними та скасування рішень, Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу залишила без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
У цій справі ОСОБА_1 просив визнати протиправними та скасувати рішення ВРП про внесення подання про призначення на посади суддів осіб, строк повноважень яких закінчився.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, зазначив, що оскаржувані рішення є актами індивідуальної дії, прийняті в правовідносинах між ВРП, Президентом України і суддями, строк повноважень яких закінчився, та адресовані виключно цим суддям. Оскільки ОСОБА_1 не є учасником (суб`єктом) правовідносин з внесення ВРП подання Президентові України про призначення на посаду суддів, строк повноважень яких закінчився, прийняті в цих правовідносинах рішення не породжують для позивача юридичних наслідків, а відтак і права на захист від застосування таких наслідків, тобто права на звернення з адміністративним позовом щодо їх оскарження.
Велика Палата Верховного Суду врахувала, що, на переконання ОСОБА_1 , такі подання ВРП є протиправними, оскільки прийняті всупереч положенням частини другої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», незважаючи на наявність негативного висновку Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) щодо суддів, вказаних у цих поданнях, та відсутність рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів (далі - ВККС), підтриманих не менше ніж одинадцятьма її членами про підтвердження здатності таких суддів здійснювати правосуддя у відповідних судах.
Однак зазначила, що право на оскарження рішення ВККС, прийнятого за результатами кваліфікаційного оцінювання, передбачено лише для судді.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскаржувані подання ВРП є актами індивідуальної дії, оскільки не містять загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачають індивідуалізовані наслідки щодо призначення на посади суддів осіб, строк повноважень яких закінчився. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.
Велика Палата Верховного Суду врахувала, що ОСОБА_1 не є учасником (суб`єктом) правовідносин між ВРП, Президентом України та суддями, строк повноважень яких закінчився, та дійшла висновку, що такі подання ВРП не породжують для позивача права на захист, тобто права на звернення до суду із цим позовом.
Причини незгоди з висновками Великої Палати Верховного Суду
Вважаємо такі висновки Великої Палати Верховного Суду помилковими і такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства.
Статтею 55 Конституції Українивстановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Конституційний Суд України (далі - КСУ), вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність між сторонами справи матеріально-правових відносин, у межах яких виник спір. Тому задля перевірки наявності в позивача права на звернення до суду необхідно встановити, чи в межах матеріально-правових відносин оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень впливають на права, свободи та/або законні інтереси позивача.
КСУ в Рішенні від 24 червня 2020 року № 6-р(II)/2020 наголосив, що метою правосуддя є захист порушених, оспорюваних прав, свобод, які належать безпосередньо особі, що звертається до суду щодо їх захисту. Тому реалізацію гарантованого частиною другою статті 55 Конституції України права на звернення до суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень має бути забезпечено відповідно до вказаної мети правосуддя. Водночас зазначене право пов`язане з тим, що кожній особі має надаватися можливість обґрунтувати перед судом свою переконаність у неправомірності втручання суб`єктів владних повноважень у її права та свободи.
Відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 про оскарження рішень ВРП щодо внесення подання Президентові України про призначення судді, суд першої інстанції виходив з того, що такі рішення прийняті в межах правовідносин між ВРП, Президентом України та суддями, натомість ОСОБА_1 не є учасником цих відносин.
Водночас скаржник вважає, що оскаржувані рішення стосуються його прав та інтересів як члена, уповноваженого представника та координатора ГРД, оскільки саме висновки ГРД призвели до ненабрання чинності рішеннями колегій ВККС. Також своє звернення до суду ОСОБА_1 обґрунтовує необхідністю захисту гарантованого міжнародними актами та Конституцією України права на справедливий суд та пов`язаного з правом на справедливий суд законного інтересу позивача, що полягає у формуванні легальної та легітимної судової системи.
На наше переконання, оцінюючи доводи скаржника про порушення оскаржуваними рішеннями відповідача його прав та інтересів як члена, уповноваженого представника та координатора ГРД, Велика Палата Верховного Суду повинна була врахувати відповідне законодавче регулювання та доводи скаржника.
Щодо прав та інтересів позивача як члена, уповноваженого представника та координатора ГРД
Відповідно до частин першої та другої статі 87 Закону № 1402-VIII ГРД утворюється з метою сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
ГРД складається з двадцяти членів.
ГРД надає ВККС інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає ВККС, за наявності відповідних підстав, висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; делегує уповноваженого представника для участі у засіданні ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) (пункти 2-4 частини шостої статті 87 Закону № 1402-VIII).
Згідно із частиною першою статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Відповідно до підпункту 4.10.1 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент ВККС), інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) (далі - інформація) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності (далі - висновок) надається до Комісії ГРД не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді) (далі - співбесіда).
Висновок або інформація розглядаються Комісією під час співбесіди на відповідному засіданні в порядку, визначеному цим Регламентом та Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (підпункт 4.10.3 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС).
Уповноважений представник ГРД під час співбесіди має право: 1) оголосити попередньо надану Комісії інформацію або висновок щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надавати пояснення стосовно наданої Комісії інформації або висновку щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) з дозволу головуючого ставити запитання судді (кандидату на посаду судді) в межах наданої Комісії інформації або висновку щодо судді (кандидата на посаду судді); 4) надавати відповіді на поставлені запитання (підпункт 4.10.4 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС).
Згідно з підпунктом 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС за результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII.
Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII або у разі надходження до Комісії рішення ГРД про скасування відповідного висновку до моменту його розгляду Комісією у пленарному складі. У разі надання ГРД до Комісії рішення про скасування висновку до моменту його розгляду Комісією у пленарному складі питання щодо набрання чинності рішенням про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді розглядається Комісією відповідно до абзацу першого підпункту 4.13.3 пункту 4.13 цього Регламенту.
Відповідно до підпункту 4.10.6 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС на засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, висновок та пояснення судді (кандидата на посаду судді), обставини, документи та матеріали, які були предметом розгляду під час співбесіди.
Питання розглядається шляхом заслуховування члена Комісії - доповідача, який інформує присутніх на засіданні член