ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/134/19
Провадження № 11-170заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу № 9901/134/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2021 року (у складі колегії суддів Рибачука А. І., Берназюка Я. О., Мороз Л. Л., Бучик А. Ю., Желєзного І. В.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. 11 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 13 лютого 2019 року № 2/ко-19;
- зобов`язати ВККС допустити суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до подальшого проходження процедури кваліфікаційного оцінювання, а саме до етапу "Дослідження досьє та проведення співбесіди";
- стягнути з ВККС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі один мільйон гривень;
- відшкодувати судові витрати позивача за рахунок відповідача.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що за правилами положень пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України відповідність займаній посаді судді оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному законом. Водночас за результатом оцінювання судді ВККС повинна встановити відповідність чи невідповідність кожному критерію: компетентності, професійної етики або доброчесності. При цьому зазначила, що оскаржуване рішення ВККС не містить відомостей про те, якому критерію, встановленому законом, не відповідає ОСОБА_1 .
Позивачка зазначила, що в розумінні пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України питання кваліфікаційного оцінювання судді має бути врегульовано виключно законами, а не актами відповідача.
Також ОСОБА_1 зазначає, що відсутність мотивів щодо аналізу кожного окремого показника (критерію) свідчить про непрозорість та необґрунтованість дій ВККС та суб`єктивне ставлення до позивачки під час оцінювання критерію професійної етики, чим, на її думку порушено положення частини четвертої статті 84 Закону України від 02 червня 2016 року
№ 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Крім того, позивачка вважає, що складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання є не самостійними етапами кваліфікаційного оцінювання, а складовими етапу "Іспит". Враховуючи, що рішення про допуск судді до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання приймається за результатами проходження цим суддею саме етапу "Іспит", вона вважає, що оцінка результатів за підсумками іспиту має визначатися виходячи із загальної суми балів, які набрав суддя за виконання анонімного письмового тестування та практичного завдання.
Відтак у зв`язку із тим, що позивачка набрала загалом за іспит 134,75 бала (письмове анонімне тестування 78,75 бала та практичне завдання 56 балів), вважає, що ВККС протиправно позбавила її права на участь у наступному етапі оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", оскільки пункт 8 глави 6 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання передбачає, що суддя, який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімального допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачка обґрунтовує тим, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення їй було завдано моральної шкоди, оскільки зазначені події обурили її та спричинили фізичні та душевні страждання такої глибини, що назавжди погіршили її емоційні, моральні здібності та позбавили можливості реалізувати свої звички і бажання. Зазначене рішення стало відоме широкому колу осіб, що негативно вплинуло на репутацію позивачки в очах колег, учасників судових процесів, суспільства загалом.
3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2021 року провадження у справі № 9901/134/19 за позовом ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з тих підстав, що вважає її помилковою. В апеляційній скарзі скаржниця просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до Верховного Суду як суду першої інстанції.
5. Ухвалою від 12 травня 2021 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 червня 2021 року призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.
7. Станом на 07 липня 2021 року від Комісії відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до Великої Палати Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
8. Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Київського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.
9. Постановою Верховної Ради України від 05 вересня 2013 року № 446-VII "Про обрання суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді безстроково.
10. Рішенням від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 ВККС відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді. Серед них і суддя Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1.
11. Рішенням ВККС від 02 березня 2018 року № 33/зп-18 призначено проведення 05 квітня 2018 року іспиту для суддів місцевих судів (адміністративна спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, зокрема й для ОСОБА_1 . Цим же рішення Комісія встановила, що мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
12. 05 квітня 2018 року ОСОБА_1 склала анонімне письмове тестування та практичне завдання.
13. Рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 127/зп-18 ВККС затверджені кодовані результати складеного суддями 05 квітня 2018 року анонімного письмового тестування та практичного завдання; затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті ВККС декодовані результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді "Іспит".
14. Відповідно до цього рішення суддя Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 має такі результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Іспит" за анонімне письмове тестування - 78,75 бала, за практичне завдання - 56 балів.
15. 22 серпня 2018 року до ВККС надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд у пленарному складі рішення, ухваленого щодо результатів виконаного нею практичного завдання.
16. Рішенням від 05 листопада 2018 року № 1943/ко-18 ВККС відмовила ОСОБА_1 у перегляді рішення Комісія від 07 червня 2018 року № 127/зп-18.
17. Зазначене рішення ВККС від 05 листопада 2018 року № 1943/ко-18 було предметом перегляду Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, за наслідками якого ухвалено рішення у справі № 9901/966/18 від 14 лютого 2019 року про відмову визнати його протиправним та скасувати.
18. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 січня 2021 року скасовано рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2019 року, а провадження у справі № 9901/966/18 закрито.
19. ВККС, розглянувши питання про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням ВККС від 02 березня 2018 року № 33/зп-18, за підсумками іспиту, а також питання допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1, рішенням від 13 лютого 2019 року № 2/ко-19 вирішила:
- визначити, що суддя Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням ВККС від 02 березня 2018 року № 33/зп-18;
- відмовити судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням ВККС від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів;
- визнати суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;
- внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .
20. Не погодившись із таким рішення ВККС, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Оцінка суду першої інстанції
21. Закриваючи провадження у справі, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що оскаржуване рішення, прийняте за результатами кваліфікаційного оцінювання, може бути предметом судового перегляду лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП та разом з ухваленим цим органом рішенням.
22. Суд першої інстанції зауважив, що ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення судді з посади втрачає юридичне значення, вичерпавши свою дію.
23. Мотивуючий такий висновок, суд першої інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18.
24. Суд першої інстанції зазначив, що оспорюване рішення не може бути самостійним предметом судового розгляду, а заявлені позовні вимоги у цій справі не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
25. В апеляційній скарзі на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 наголошує на помилковості висновку суду першої інстанції про те, що рішення ВККС про внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення судді з посади втрачає юридичне значення, вичерпавши свою дію у разі відмови ВРП в задоволенні такого подання.
Мотивує це тим, що у Законі № 1402-VIIIвідсутні норми, які передбачають "втрату юридичного значення рішенням ВККС". Водночас скаржниця зауважує, що "юридичне значення" та "юридична сила акта індивідуальної дії" мають різний змістовий характер, оскільки втрата актом юридичного значення не означає втрату цим же актом юридичної сили або наслідків його реалізації.
26. Крім того, скаржниця вважає, що наявність у суддівському досьє нескасованого та не оціненого судом на предмет відповідності вимогам закону відповідного рішення ВККС відносно судді та процедур його кваліфікаційного оцінювання створює для судді умови неможливості закінчити незавершену за наслідком рішення ВРП процедуру свого кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Конституції України.
27. ОСОБА_1 зазначає, що визнання судом акта індивідуальної дії протиправним та його скасування є єдиним передбаченим законом способом, який створює юридичний факт втрати юридичної чинності та сили оскаржуваного рішення та нівелювання всіх його юридичних наслідків.
28. В аспекті зазначеного скаржниця посилається на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 9901/135/19, у якій, на її думку, відображена правова концепція щодо того, що визнання протиправним та скасування судом оскаржуваного рішення ВККС створює правові підстави для зобов`язання судом відповідача продовжити процедуру кваліфікаційного оцінювання саме з того етапу, з якого рішенням суб`єкта владних повноважень її було припинено.
29. Також ОСОБА_1 зазначає, що закриття провадження у цій справі фактично позбавляє її доступу до правосуддя в Україні, оскільки рішення та/або дії ВККС, вчинені стосовно неї в процесі кваліфікаційного оцінювання судді, не розглядаються судами, а судові провадження закриваються.
30. Окремо скаржниця зазначає, що вимога про відшкодування моральної шкоди відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України може бути самостійною та рівнозначною вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
31. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
32. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
34. Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
35. Відповідно до частин першої та другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
36. Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII установлено, що підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.
37. Згідно із частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджується ВККС.
38. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення № 143/зп-16), а рішенням від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
39. Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
40. Пунктами 10 та 11 розділу V Положення № 143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
41. Відповідно до частин другої і третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
42. Згідно із частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
43. Як слідує з матеріалів справи, предметом спору є рішення, у якому Комісія, окрім іншого, вирішила внести рекомендацію ВРП звільнити позивачку з посади судді у зв`язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді.
44. Якщо зважити на положення частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII, то оскільки рішення містить рекомендацію ВККС, воно може бути оскарженим після того, як його буде актуалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає, з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.
45. З викладеного також висновується, що оскаржуване рішення про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини прийняття цього рішення повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами такої рекомендації.
46. У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла раніше у справі у справі № 9901/637/18, який сформулювала у постанові від 26 лютого 2020 року. У цій постанові з покликанням на наведені норми законодавства зазначила, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
47. При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
48. Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.
49. Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
50. Водночас за нормами Закону № 1402-VIII (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.
51. При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.
52. Оскільки, процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього "кваліфікаційного" провадження.
53. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах "кваліфікаційного" провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
54. ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
55. Отже, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП і ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини прийняття цього рішення повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим ВРП рішенням за результатами такої рекомендації.
56. Крім того, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з аргументом скаржниці про те, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справі № 9901/966/18 обумовлює рішення ВРП як єдину підставу для можливості перегляду судом рішень ВККС, прийнятих у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить з таких мотивів.
57. Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду висновок щодо того, що право на оскарження рішення ВККС може бути реалізоване "після того, як таке рішення було предметом розгляду ВРП" означає, що судовий контроль здійснюється не лише після прийняття остаточного рішення ВРП, а й разом з ним.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 9901/604/18, від 13 січня 2021 року у справі № 9901/849/18, від 10 лютого 2021 рокуу справі № 9901/680/18.
58. Ураховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
59. З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
60. У цьому зв`язку варто додати, що під час розгляду цієї справи установлено, що ВРП рішенням від 02 лютого 2021 року № 194/0/15-21 відмовила в задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України через невмотивованість рішення Комісії від 13 лютого 2019 року № 2/ко-19.
61. На підставі зазначеного можна виснувати, що оскаржуване рішення ВККС вичерпало свою дію та втратило юридичне значення, оскільки суддя продовжує перебувати на посаді судді відповідного суду та отримує суддівську винагороду.
До того ж у Рішенні Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 наголошено, що "судді, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, у тому числі з причин, що не залежать від них особисто, та отримують суддівську винагороду за Законом № 2453 в редакції Закону № 192, не втратили гарантій своєї незалежності, передбачених Основним Законом України, оскільки не позбавлені статусу судді".
62. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що зазначена скаржницею неможливість завершити процедуру кваліфікаційного оцінювання не є наслідком дії оскаржуваного рішення, а зумовлено тим, що Законом України від 06 жовтня 2019 року № 193-I "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" було припинено повноваження членів ВККС та відповідно прийняття будь-яких рішень щодо професійної кар`єри суддів припинилось.
63. Відтак твердження ОСОБА_1 про те, що оскаржуване рішення ВККС від 13 лютого 2019 року створювало та створює негативні наслідки для неї, не знайшли свого підтвердження в межах публічно-правового спору.
64. Узагальнюючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення ВККС є рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють не тільки розгляд справи по суті спору, але й апеляційний перегляд судового рішення, ухваленого за наслідками судового розгляду справи по суті спору, на предмет його законності й обґрунтованості та є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
65. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у цій справі, оскільки оскаржуване рішення не може бути самостійним предметом судового перегляду.
66. Також Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інші позовні вимоги, зокрема щодо стягнення з ВККС моральної шкоди в розмірі один мільйон гривень, є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Комісії, оскільки зазначена скаржницею частина п`ята статті 21 КАС України передбачає, що передумовою для стягнення моральної шкоди, яка заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, є встановлення протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Однак, ураховуючи те, що оскаржуване рішення ВККС не підлягає оскарженню, то й заявлена скаржницею вимога щодо стягнення моральної шкоди не може бути вирішена окремо від основної позовної вимоги.