Постанова
Іменем України
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 237/6159/18
провадження № 61-14202 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Степненська сільська рада Мар`їнського району Донецької області;
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Попової С. А., Мироненко І. П., Пономарьової О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Степненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на належну йому земельну ділянку, площею 8,800 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на землях Степненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, кадастровий номер 1423387400:08:000:0059.
Постановою приватного нотаріуса Мар`їнського районного нотаріального округу Донецької області від 29 серпня 2018 року йому було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька у зв`язку з пропуском передбаченого законом строку для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Вказував, що він є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті батька, строк для прийняття спадщини пропустив з поважної причини, оскільки з 2014 року по 2018 рік постійно проживав у Республіці Білорусь та мав постійну зайнятість на роботі. Крім того, з жовтня 2017 року до червень 2018 року його дружина перебувала у важкому стані, потребувала стороннього догляду, лікування проходила переважно в Республіці Білорусь.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька, ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 16 квітня 2020 року у складі судді Приходько В. А. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці після набрання рішення законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 надано належні та допустимі доказі, які дають підстави вважати, що він пропустив строк для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини з поважних причин, тому, ураховуючи положення статтей 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 16 квітня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 лютого 2020 року у справі № 237/4153/19, яке набрало законної сили 06 березня 2020 року, встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю протягом понад п`ять років до відкриття спадщини, а також встановлено факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті спадкодавця. Тому є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним рішенням суду про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини зачіпаються спадкові права та інтереси ОСОБА_2, яка не була залучена до розгляду цієї справи, що, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Також суд зазначив, що ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження поважних причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначав неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 566/1332/17, від 29 липня 2020 року у справі № 334/3388/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц тощо, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказував на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 237/6159/18 із Мар`їнського районного суду Донецької області.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір, апеляційний суд неповно встановив фактичні обставини справи, не надав належної оцінки тому факту, що постановою Донецького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 237/2863/18, яка набрала законної сили, скасовано рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 06 липня 2018 року та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Степненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування. Вказаною постановою, зокрема, встановлено, що ОСОБА_2 не довела фату проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю та ведення з ним спільного господарства протягом п`яти років до відкриття спадщини.
При цьому, вважаючи, що ОСОБА_2 має право на апеляційне оскарження рішення, яким ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, апеляційний суд посилався на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 лютого 2020 року у справі № 237/4153/19, яким задоволена заява ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та прийняття нею спадщини. Разом з тим, апеляційним судом не взято до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вказане судове рішення на час прийняття апеляційним судом оскаржуваної постанови не набрало законної сили та оскаржено останнім в апеляційному порядку; ухвалою Донецького апеляційного суду від 31 серпня 2020 року апеляційне провадження у цій справі відкрито та зупинено дію рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 лютого 2020 року. Отже, ОСОБА_2 не є спадкоємцем ОСОБА_3 або особою, права та інтереси якої вирішено судовим рішенням, тому апеляційний суд мав закрити апеляційне провадження за її апеляційною скаргою.
Також апеляційний суд дійшов помилкових висновків про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску позивачем строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що 18 липня 2017 року виконавчим комітетом Степненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області зроблено відповідний актовий запис за № 24 відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 .
Постановою приватного нотаріуса Мар`їнського районного нотаріального округу Донецької області від 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька, ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з пропуском заявником строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1, як на поважну причину невчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вказував на те, що з 2014 року постійно проживав у Республіці Білорусь, у період з 01 червня 2015 року по 30 березня 2018 року працював у ТОВ "Арт-Борд" м. Солігорськ Республіки Білорусь та мав постійну зайнятість на роботі, відпустка у період з 15 липня 2017 року по 15 січня 2018 року йому не надавалась. Крім того, з жовтня 2017 року до червень 2018 року його дружина перебувала у важкому стані та у зв`язку із хворобою потребувала обстеження, лікування та стороннього догляду, лікування проходила переважно в Республіці Білорусь.
На підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини надано наступні докази: копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2, який містить відомості про прийняття на тимчасовий консульський облік Посольства України в Республіці Білорусь з 07 березня 2018 року; довідку Державної прикордонної служби України від 31 липня 2019 року щодо перетинання позивачем державного кордону України 30 квітня 2018 року; копію трудової книжки НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1, довідку з місця роботи про перебування позивача у трудових відносинах із ТОВ "Арт-Борд" у Республіці Білорусь з 01 червня 2015 року по 30 березня 2018 року і інформацію про те, що у період з 15 липня 2017 року по 15 січня 2018 року відпустка ОСОБА_1 не надавалася; копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 21 серпня 2015 року; копії медичних документів дружини позивача за період з 13 жовтня 2017 року по 20 квітня 2018 року з консультаціями лікарів та рекомендаціями щодо контрольного огляду.
Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 лютого 2020 року у справі № 237/4153/19 встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом понад п`ять років до дня смерті ОСОБА_3, а також встановлено факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 189-190, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Верховний Суд наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Проте у цій справі суд апеляційної інстанції, відкривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, не перевірив чим саме порушуються права останньої рішенням суду першої інстанції.
Статтею 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, аналіз статті 1272 ЦК України та зміст постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" дає підстави для висновку, що питання пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини вирішується між спадкоємцями, а у разі відсутності таких між спадкоємцем та територіальною громадою в особі відповідного органу місцевого самоврядування. Особи, які не є спадкоємцями, не можуть бути учасниками у таких категоріях справ.
Аргументи апеляційного суду про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2 є передчасними, оскільки у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини питання про речове право на спадщину не вирішується, а лише надається спадкоємцю можливість, у разі надання належних доказів про перешкоди у поданні відповідної заяви, прийняти спадщину, яка може складатися з будь-якого майна.
За змістом підпункту 2.1. пункту 2 глави 10 Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі, зокрема, поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини.
Тобто рішенням суду першої інстанції позивачу лише дозволено розпочати спадковий процес шляхом подання заяви про прийняття спадщини для заведення спадкової справи, суд не вирішував питання про належність позивачу спадкового майна - земельної ділянки, площею 8,800 га, яка розташована на землях Степненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, ОСОБА_2 не є учасником спадкових правовідносин, щодо яких розглянуто спір судом першої інстанції. Вирішивши питання про надання позивачу додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах не зробив висновків про права і обов`язки ОСОБА_2 .
При цьому суд не звернув уваги на те, що належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Посилаючись як на підставу для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 лютого 2020 року у справі № 237/4153/19, яким задоволена заява ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 та прийняття нею спадщини, апеляційний суд не перевірив доводи позивача про те, що вказане судове рішення оскаржено ним в апеляційному порядку та ухвалою Донецького апеляційного суду від 31 серпня 2020 року зупинено дію рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 лютого 2020 року.
Постановою Донецького апеляційного суду від 04 листопада 2020 року скасовано рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 лютого 2020 року у справі № 237/4153/19 та залишено без розгляду заяву ОСОБА_2, зацікавлена особа - Вугледарська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та прийняття спадщини.
З огляду на наведене колегія суддів констатує недотримання апеляційним судом норм процесуального права, оскільки суд, всупереч наведених вище приписів процесуального закону не пересвідчився, чи є ОСОБА_2 спадкоємцем ОСОБА_3, не перевірив порушення прав та інтересів
ОСОБА_2 рішенням суду першої інстанції, у той же час здійснив апеляційний перегляд справи за апеляційною скаргою такої особи.
За змістом частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на межі перегляду справи та повноваження касаційної інстанції, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.
Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід врахувати викладене у цій постанові, належним чином дослідити та встановити чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2, яка подала апеляційну скаргу, конкретно визначити обсяг таких прав, інтересів та (або) обов`язків, а також встановити безпосередній правовий зв`язок між останньою та оскаржуваним судовим рішенням, та, у разі невстановлення таких обставин, закрити апеляційне провадження.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, а також із правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду