ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/570/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021
у справі № 908/570/20
за заявою Фізичної особи-підприємця Білоконя Олександра Івановича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біол"
про банкрутство.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Білоконь Олександр Іванович (далі - ФОП Білоконь О.І., ініціюючий кредитор) звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Біол" (далі - ТОВ "Біол", боржник).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Біол" № 908/570/20; визнано грошові вимоги ФОП Білоконь О.І. в розмірі 1 800 000,00 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Балєва В.П.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2020 апеляційну скаргу учасника (засновника) ТОВ "Біол" Дунаєва О.В. задоволено частково; ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 по справі № 908/570/20 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Біол".
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2020 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2020 по справі №908/570/20 в частині задоволення клопотання кредитора та призначення розпорядником майна ТОВ "Біол" арбітражного керуючого Штельманчука М.С.; визначення грошової винагороди розпоряднику майна Штельманчуку М.С. - три розміри мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання ним своїх повноважень та встановлення порядку та джерел сплати такої винагороди; попередження арбітражного керуючого Штельманчука М.С. про відповідальність, передбачену частиною 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов`язків у даній справі, зловживання правами арбітражного керуючого, подання до суду неправдивих відомостей, наявності конфлікту інтересів - скасовано частково.
В задоволенні клопотання ініціюючого кредитора ФОП Білоконя О.І. відмовлено. Ухвалено в зазначеній частині нове рішення, яким розпорядником майна ТОВ "Біол" призначено арбітражного керуючого Мелькевич А.В.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 908/570/20 касаційну скаргу ФОП Білоконя О.І. задоволено частково.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2020 (за результатами перегляду ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство) скасовано.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2020 (за результатами перегляду ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.04.2020 про відсторонення арбітражного керуючого) скасовано; залишено в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2020 у справі №908/570/20.
Справу у скасованій частині направлено на новий апеляційний розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
У пункті 34 вищевказаної постанови Верховний Суд зазначив, що ні в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 (про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ), ні в оскаржуваній постанові Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2020 (за результатами перегляду ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство) не встановлено фактичних обставин справи про те, чи є ОСОБА_1, уповноваженою особою для представництва інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка у розумінні приписів статті 1 КУзПБ є учасником справи про банкрутство, що є свідченням неповного дослідження судом апеляційної інстанції зібраних доказів для встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у Дунаєва О.В. повноважень учасника справи про банкрутство ТОВ "Біол".
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
За результатами нового апеляційного розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021 апеляційне провадження за апеляційною скаргою учасника (засновника) ТОВ "Біол" Дунаєва О.В. на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство № 908/570/20 закрито.
За висновком суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не набув статусу учасника справи, ухвала Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство № 908/570/20 не містить будь-яких встановлених судом фактів щодо корпоративних відносин учасників ТОВ "Біол", а також будь-яких висновків щодо вирішення прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_1 . Отже, на час звернення з апеляційною скаргою ОСОБА_1 не набув процесуального права оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство ТОВ "Біол".
Апеляційний суд зазначив, що згідно з вимогами ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства саме по собі володіння ОСОБА_1 часткою у розмірі 50% в статутному капіталі ТОВ "Біол" не є підставою для обов`язкового залучення його до участі у справі про банкрутство та не свідчить про вирішення його прав, інтересів та обов`язків внаслідок відкриття провадження у справі про банкрутство.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 ( скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 про відкриття провадження у справі № 908/570/20 про банкрутство ТОВ "Біол"; справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументуючи вимоги про скасування постановленої судом апеляційної інстанції ухвали, скаржник зазначає про допущенні процесуальні порушення, зокрема, не надання належної оцінки доводам скаржника, не було враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 02.10.2019 у справі №910/9535/18, від 18.04.2018 у справі № 922/2362/17.
Скаржник вважає, що має процесуальне право на оскарження судового рішення як особа, яка має грошові вимоги до боржника, та звернулася із заявою з кредиторськими вимогами до боржника в установленому законом порядку.
При цьому, звертає увагу суду на те, що кредиторські вимоги ОСОБА_1 визнані та підтверджені судовими рішеннями, а саме, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.10.2020 у справі № 908/2472/20 визнано грошові вимоги кредитора - ОСОБА_1 до боржника на загальну суму 18 878 878,02 гри - 4 черга задоволення вимог кредиторів.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Біол" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з підстав, викладених у відзиві, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі № 908/570/20 залишити без змін.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/570/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., суддя - Жуков С.В., суддя - Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями 25.03.2021.
Згідно з частиною 5 статті 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 908/570/20 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021, касаційний перегляд вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Водночас, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФОП Білоконь О.І. на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у цій справі № 908/570/20, в якій скаржник просив суд оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції змінити в мотивувальній частині, зазначивши, що дана справа є першою, яка відкрита щодо боржника ТОВ "Біол".
Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 908/570/20 касаційну скаргу ФОП Білоконь О.І. залишено без руху; надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/570/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., суддя - Банасько О.О., суддя Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.07.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 908/570/20 касаційну скаргу ФОП Білоконь О.І. на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021повернуто скаржнику без розгляду разом з доданими до неї матеріалами з підстав не усунення недоліків касаційної скарги у строк встановлений ухвалою Верховного Суду від 19.05.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Провадження у цій справі № 908/570/20 про банкрутство ТОВ "Біол" було відкрито ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 за заявою ФОП Білоконь О.І. на підставі статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції від 11.03.2021 про закриття на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 264 ГПК України апеляційного провадження за апеляційною скаргою учасника (засновника) ТОВ "Біол" Дунаєва О.В. на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ураховуючи обґрунтування постановленої судом апеляційної інстанції оскарженої ухвали та доводи касаційної скарги, дослідженню підлягає питання щодо статусу заявника апеляційної скарги та, відповідно, наявності у нього права на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.
Статтею 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК та КУзПБ.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Варто враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі №910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18.
У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17).
Частиною п`ятою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, поряд з цим відповідні зміни до ГПК України внесені не були.
Відтак, Суд вважає, що при застосуванні судом норм ГПК України, під час розгляду справ про банкрутство, які містять посилання на Закон про банкрутство, який втратив чинність, з урахуванням частини 3 статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп (у справі за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України), з 21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми КУзПБ (правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у пункті 55.26 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі про банкрутство або КУзПБ, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі №916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.
Так, за статтею 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ.
Нормами даної статті встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
У питанні набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, та зазначає наступне.
Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.
Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №913/444/18).
За приписами частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.
Отже, лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).
Оскільки, як було зазначено вище, провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Біол" було відкрито в порядку загальних норм - статті 39 КуЗПБ, то скаржник (учасник (засновник) боржника не наділений безумовним правом на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство, а має довести наявність права на оскарження судових рішень у цій справі про банкрутство, зокрема, надати докази на підтвердження своїх повноважень як уповноваженої особи для представництва інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника, набуття статусу конкурсним кредитором у справі про банкрутство за нормами Закону про банкрутство та КУзПБ, довести факт порушення учасниками провадження у справі його прав.
На виконання вказівок Верховного Суду, які містяться у постанові від 02.12.2020, та які в силу положень статті 316 ГПК України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується звернення ОСОБА_1 у квітні 2020 року до Господарського суду Запорізької області у справі про банкрутство ТОВ "Біол" № 908/570/20 з заявою з грошовими вимогами до боржника у сумі 18 878 878,02 грн, які гуртуються на рішенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.12.2019 у справі № 320/4186/18. Проте судом першої інстанції зазначена заява ОСОБА_1 на дату його звернення з апеляційною скаргою не розглянута та його грошові вимоги до боржника не визнані.
Перевіривши обґрунтування ОСОБА_1 його звернення з апеляційною скаргою порушенням його корпоративних прав як засновника (учасник) ТОВ "Біол" з часткою у статутному капіталі в розмірі 50%, судом апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство №908/570/20 будь-яких висновків щодо вирішення прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_1 не містить, як і не містить будь-яких встановлених судом фактів щодо корпоративних відносин учасників ТОВ "Біол".
Апеляційним судом встановлено, що з Статуту ТОВ "Біол", копія якого міститься в матеріалах справи, учасниками цього товариства є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з частками у статутному капіталі по 50% кожний, а вищим органом управління товариства є загальні збори учасників.
Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є уповноваженою особою для представництва інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка у розумінні приписів статті 1 КУзПБ є учасником справи про банкрутство, зокрема, доказів прийняття загальними зборами учасників ТОВ "Біол" у відповідності до його статуту та чинного законодавства рішення про уповноваження ОСОБА_1 представляти інтереси учасників (засновників) під час провадження у справі про банкрутство ТОВ "Біол".
Відтак, ОСОБА_1 не є учасником цієї справи № 908/570/20 про банкрутство ТОВ "Біол" ні як конкурсний кредитор боржника, ні як уповноважена особа учасників (засновників) боржника, в розумінні норм Кодексу України з процедур банкрутства.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 на час звернення з апеляційною скаргою не був наділений процесуальним правом на оскарження судових рішень у цій справі №908/570/20 про банкрутство ТОВ "Біол", у тому числі і правом на звернення до суду з апеляційною скаргою на ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку статті 254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.
Скаржник має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного КУзПБ, та довести факт порушення учасниками провадження у справі його прав.
Зважаючи на наведені вище обставини, встановлені апеляційним судом, колегія суддів вважає звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі є передчасним. Водночас, у разі набуття статусу учасника справи № 908/570/20 про банкрутство ТОВ "Біол" за нормами КУзПБ, скаржник не позбавлений права звернутись у встановленому процесуальним законодавством порядку з апеляційною скаргою на судові рішення у цій справі.
Посилання ОСОБА_1 на визнання його вимог грошових вимог в межах іншої справи, а саме № 908/2472/20, жодним чином не створює для останнього правових наслідків та не надає йому статусу кредитора у справі, що розглядається №908/570/20.
За висновком судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме, кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника у цій справі, визнання цих кредиторських вимог судом, що остаточно формалізується відповідною ухвалою суду. Тільки після цього така особа набуває статусу кредитора та має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у конкретній справі про банкрутство.
Відповідно до цих висновків і було постановлено ухвалу судом апеляційної інстанції.
Крім того, висловлена із цього приводу позиція судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у вказаній справі ґрунтувалася на аналізі постанов, ухвалених Касаційним господарським судом до 16.07.2020, у тому числі у справах № 910/9535/18, № 922/2362/17, на які посилається скаржник в касаційній скарзі, від висновків у яких щодо правового регулювання набуття статусу конкурсним кредитором у справі про банкрутство за нормами Закону про банкрутство та КУзПБ, судовою палатою для розгляду справ про банкрутство було вирішено було відступити.
Відтак, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при розгляді питання щодо статусу заявника апеляційної скарги та, відповідно, наявності у нього права на апеляційне оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята із додержанням норм процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд,-