У х в а л а
13 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/229/19
Провадження № 11-222заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддівАнцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
ознайомилась із заявою ОСОБА_1 (далі - позивач) від 29 червня 2021 року (вх. № 1318/0/251-21 від 5 липня 2021 року; далі - заява)
у справі за його позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, відповідач) про визнання протиправним і нечинним рішення та
в с т а н о в и л а :
у квітні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і нечинним рішення КДКП від 3 квітня 2019 року № 103дп-19, згідно з яким відповідач притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності та наклав на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури;
- визнати протиправними дії КДКП з відкриття 7 лютого 2019 року дисциплінарного провадження стосовно позивача на підставі дисциплінарної скарги прокурора Закарпатської області Гаврилюка В. О. від 18 січня 2019 року;
- зобов`язати відповідача прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно позивача.
15 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.
3 лютого 2021 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, згідно з якою залишила без змін рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року.
5 березня 2021 року позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення цього суду від 15 серпня 2019 року.
13 травня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні зазначеної заяви позивача.
1 червня 2021 року позивач надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу (вх. № 1146/0/251-21 від 7 червня 2021 року), в якій він просить: скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2021 року; задовольнити заяву позивача від 5 березня 2021 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 серпня 2019 року; звільнити позивача від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 або частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), оскільки у його сім`ї на вихованні перебуває троє малолітніх дітей.
10 червня 2021 року суддя-доповідач постановив ухвалу, відповідно до якої залишив апеляційну скаргу позивача без руху. Мотивував так:
- пункт 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI про те, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, до позивача незастосовний з огляду на зміст його позовних вимог;
- позивач не підтвердив його майновий стан для вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору;
- позивач може сплатити судовий збір у розмірі 2 270 грн за відповідними реквізитами.
29 червня 2021 року позивач на виконання ухвали від 10 червня 2021 року надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду заяву (вх. № 1318/0/251-21 від 5 липня 2021 року), в якій просив звільнити його від сплати судового збору. Мотивував заяву так:
- спір стосується трудових правовідносин, а отже, застосовний пункт 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI;
- до позивача застосовні вимоги, передбачені підпунктом "г" пункту 2 і пунктом 3 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI;
- позивач звільнений із роботи та перебуває на обліку в органах центру зайнятості як безробітний; дружина ніде не працює, оскільки виховує малолітню дитину.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (частина перша статті 2 Закону № 3674-VI).
Отже, позивач, звертаючись до суду, є платником судового збору.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (пункт 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI).
Позивач у заяві від 29 червня 2021 року не погодився з висновком судді-доповідача, викладеним в ухвалі від 10 червня 2021 року про те, що позовні вимоги не є вимогами про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі у розумінні Закону № 3674-VI.
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).
Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: позивачами є члени багатодітної сім`ї (підпункт "г" пункту 2 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI); предметом позову є захист соціальних і трудових прав (пункт 3 частини першої вказаної статті).
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону № 3674-VI).
Отже, суд може звільнити від сплати судового збору, зокрема тоді, якщо особа є членом багатодітної сім`ї або захищає свої соціальні чи трудові права. Проте для такого звільнення факту належності до багатодітної сім`ї чи факту подання позову для захисту соціальних або трудових прав недостатньо. Суд насамперед враховує майновий стан особи, яка просить звільнити її від сплати судового збору.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд, використовуючи повноваження, надані йому законом, має комплексно оцінювати такий майновий стан, беручи до уваги не тільки наявність або відсутність на момент звернення до суду джерела доходу від роботи.
З метою обґрунтування підстав для звільнення від сплати судового збору позивач надав суду копії постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 260/636/19, наказу прокуратури про звільнення позивача, наказу прокуратури про скасування наказів щодо поновлення на роботі та про звільнення позивача, посвідчення батьків багатодітної сім`ї, трудової книжки.
Відповідно до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування позивач 9 січня 2021 року подав виправлену декларацію перед звільненням. У ній, зокрема, вказав, що 9 жовтня 2020 року отримав споживчий кредит в Акціонерному товаристві "Альфа-Банк" у розмірі 200 000 грн; за основним місцем роботи як прокурор Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області за період з 1 січня до 29 грудня 2020 року включно отримав заробітну плату у розмірі 371 973 грн; має у власності житловий будинок площею 144 кв. м, а також земельні ділянки площею 1811 кв. м, 1363 кв. м і 1020 кв. м.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що обсяг наявного у позивача нерухомого майна, доходів і кредитне зобов`язання, яке він зобов`язаний виконувати, спростовують доводи про незадовільний майновий стан. Тому підстави для його звільнення від сплати судового збору за підпунктом "г" пункту 2 і пунктом 3 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI відсутні. Відстрочити або розстрочити сплату судового збору чи зменшити його розмір позивач не просив.
Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга статті 298 КАС України).
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).
Оскільки позивач не сплатив судовий збір на виконання ухвали від 10 червня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, а переконливих доказів незадовільного майнового стану для звільнення від сплати судового збору не надав, апеляційну скаргу та додані до неї матеріали слід повернути позивачеві.
Керуючись частиною другою статті 132, частиною першою статті 133, пунктом 1 частини четвертої статті 169, пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 241, частиною першою статті 248, частиною другою статті 298, частиною другою статті 321 КАС України, Велика Палата Верховного Суду