ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/345/20
Провадження № 11-86заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 лютого 2021 року (Калашнікова О. В., Білак М. В., Губська О. А., Загороднюк А. Г., Соколов В. М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов`язати ВРУ надати відповідь на заяву від 09 червня 2020 року та виплатити компенсацію за моральну шкоду в розмірі, який визначить суд.
Вимоги обґрунтовував тим, що відповідач порушив строки розгляду звернень громадян та надання відповіді на такі звернення, позаяк станом на 23 жовтня 2020 року не отримав відповіді на своє звернення. Вважає, що такого змісту поведінка свідчить про протиправну бездіяльність ВРУ, яка порушує право ОСОБА_1 на отримання інформації стосовно реалізації свого права на звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, тому він потребує судового захисту.
2. Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позову, позаяк вважає його безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, що відповідно до листів структурних підрозділів Апарату ВРУ будь-якої кореспонденції, датованої 09 червня 2020 року, від ОСОБА_1 та/чи Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" (далі - ДУ "Сумський слідчий ізолятор") до ВРУ не надходило, а відтак підсумовує, що немає предмета спору - протиправної бездіяльності ВРУ щодо ненадання відповіді позивачу на його заяву від 09 червня 2020 року.
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 08 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення мотивував тим, що відповідно до положень Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган державної влади зобов`язаний розглядати заяви громадян та надавати на них відповіді у разі, якщо вони отримали ці заяви.
Але в цій справі, як вирішив суд, немає (не встановлено) обставин про отримання ВРУ заяви ОСОБА_1 від 09 червня 2020 року, тому у відповідача не виникло обов`язку здійснювати її розгляд. Своєю чергою зазначені обставини виключають факт бездіяльності ВРП й водночас таку її властивість, як протиправність.
4. ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та направити справу на новий судовий розгляд.
Вважає, що судовий розгляд справи не був спрямований на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, що виразилося в нез`ясуванні в повній мірі всіх обставин, які мають значення для справи, що є підставо для скасування оскаржуваного рішення суду.
Апелянт указує, що суд першої інстанції надав перевагу доказам відповідача, натомість його докази залишив поза увагою й у загальному підсумку його порушене право залишив незахищеним.
5. Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) ухвалою від 10 березня 2021 року відкрила апеляційне провадження в зазначеній справі, а ухвалою від 30 березня 2021 року призначила до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позивач подав до Великої Палати клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів ДУ "Сумський слідчий ізолятор".
Велика Палата ухвалою від 07 липня 2021 року відмовила в задоволенні поданого клопотання.
6. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому навів доводи, аналогічні доводам, викладеним у рішенні суду першої інстанції.
7. Велика Палата дослідила матеріали справи і дійшла висновку про таке.
Обставини справи можна коротко можна викласти таким чином.
Позивач засуджений до довічного позбавлення волі Сумським апеляційним судом і утримується в ДУ "Сумський слідчий ізолятор".
Для вирішення питання щодо реалізації свого права на звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку позивач 09 червня 2020 року звернувся із заявою до ВРУ.
З копії заяви (яка міститься в матеріалах справи) вбачається, що вона датована 09 червня 2020 року, адресована Голові ВРУ - Разумкову Д. О. та містить такі вимоги:
- з метою оприлюднення фактів, викладених у заяві, доручити Секретаріату ВРУ: роздрукувати (виготовити) копії цієї заяви та вручити їх головам фракції і груп, голові Комітету ВРУ з питань правової реформи і правосуддя, Уповноваженому ВРУ з прав людини - Людмилі Денісовій ;
- вимагати від контролюючого парламентського органу - Уповноваженого ВРУ з прав людини чіткої, прямої, адекватної та законної відповіді щодо проблеми, яка виникла в Україні, ураховуючи зміст цієї заяви;
- підняти питання заміни Уповноваженого ВРУ з прав людини та реформування самого відомства, яке очолюється цим Уповноваженим з метою забезпечення його функціонування;
- отримати чітку фахову відповідь з комітету правової політики та правосуддя, від голів фракцій і груп щодо проблеми, викладеної в цій заяві;
- повідомити позивача про прийняття, реєстрацію цієї заяви та результат розгляду.
Позаяк станом на 23 жовтня 2020 року позивач не отримав відповіді на своє звернення, вважає бездіяльність ВРУ протиправною і, як наслідок, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Суд першої інстанції під час розгляду справи зробив запити до ВРУ та ДУ "Сумський слідчий ізолятор" та встановив таке.
ДУ "Сумський слідчий ізолятор" 09 червня 2020 року зареєстрував закритий лист від засудженого ОСОБА_1, адресований до ВРУ, про що свідчить запис у Журналі обліку заяв та скарг осіб, які тримаються в Сумському слідчому ізоляторі (№ 0/32-18) (вих. № 14/03-Б/255-20). Цей документ, відповідно до реєстру відправки простої кореспонденції установи, був направлений адресату 10 червня 2020 року через відділення Укрпошти.
Управління з питань звернень громадян Апарату ВРУ у своєму листі від 07 грудня 2020 року № 09/2/1-2020/230981 повідомило, що згідно з базою даних автоматизованої системи "Листи та звернення громадян" та вебпорталу "Електронний кабінет громадянина" звернення засудженого ОСОБА_1 від 09 червня 2020 року не значиться зареєстрованим.
Відповідно до листа Головного управління документального забезпечення Апарату ВРУ від 08 грудня 2020 року № 12/19-2020/233139 в системі електронного документообігу ВРУ відсутня реєстрація кореспонденції від ДУ "Сумський слідчий ізолятор", а також заяви ОСОБА_1 від 09 червня 2020 року.
Згідно з листом Інформаційного управління Апарату ВРУ від 23 грудня 2020 року № 18/4-2020/249887 в Єдиній системі обліку і контролю запитів на інформацію ВРУ запит ОСОБА_1 від 09 червня 2020 року не зареєстрований, упродовж 2020 року запити на інформацію від ОСОБА_1 до Інформаційного управління Апарату ВРУ не надходили.
8. Спірні відносини регулюються Конституцією України, Законом № 393/96-ВР.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України визначено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон № 393/96-ВР.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків, зокрема, із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
Статтею 15 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Статтею 13 Закону № 393/96-ВР визначено, що діловодство щодо звернень громадян ведеться в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348 (далі - Інструкція), усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочий день та час, - наступного після нього робочого дня на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп`ютерами (додаток № 1), або в журналах (додаток № 2).
Відповідно до абзацу сьомого пункту 2 Інструкції автоматизовані реєстрація пропозицій, заяв і скарг та облік особистого прийому громадян здійснюються з реєстраційно-контрольних форм шляхом введення в персональний комп`ютер таких елементів: дата надходження звернення; прізвище, ім`я, по батькові, категорія (соціальний стан) заявника; звідки одержано звернення, дата, індекс, контроль; порушені питання - короткий зміст, індекси; зміст і дата резолюції, прізвище автора, виконавець, термін виконання; дата надіслання, індекс і зміст документа, прийняті рішення, дата зняття з контролю; номер справи за номенклатурою.
Статтею 18 Закону № 393/96-ВР визначено права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Зокрема, заявник має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги, а також вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Звернення (кореспонденція) засуджених чи осіб, взятих під варту, до адміністрації органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого ВРУ з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань подаються до адміністрації установи виконання покарань, слідчого ізолятора. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому чи особі, взятій під варту, видається талон-підтвердження (додаток 1). Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату з урахуванням вимог Закону України "Про попереднє ув`язнення", Кримінально-виконавчого та Кримінального процесуального кодексів України (абзац четвертий пункту 4 розділу І Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 липня 2013 року № 1304/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 липня 2013 року за № 1110/23642 (далі - Інструкція з організації перегляду кореспонденції).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції з організації перегляду кореспонденції кореспонденція засуджених та осіб, узятих під варту, отримується та відправляється в приміщенні найближчого поштового відділення уповноваженим представником установи виконання покарань (слідчого ізолятора) на підставі довіреності, оформленої в установленому законодавством порядку.
Уся кореспонденція, яку одержують або відправляють засуджені до позбавлення волі та особи, узяті під варту, обліковується інспектором в обліково-адресних картках окремо. (абзац другий пункту 2 розділу ІІ Інструкції з організації перегляду кореспонденції).
Відповідно до абзацу другого пункту 55 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, поштові відправлення осіб, які відбувають покарання у виправно-трудових установах, подаються для пересилання до об`єкта поштового зв`язку, що їх обслуговує, особами, уповноваженими цими установами.
Ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними (пункт 1 Правил).
Згідно з пунктом 127 вказаних Правил користувач послуг поштового зв`язку має право на одержання інформації про порядок і строк надання послуг поштового зв`язку; звернутися для захисту своїх прав як споживача до територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а також до суду; оскаржити неправомірні дії працівників поштового зв`язку в порядку, встановленому законом.
9. Велика Палата дослідила наведені в апеляційні скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.
У межах доводів апеляційної скарги позивача, які зводяться до його незгоди з висновком суду першої інстанції про відсутність протиправної бездіяльності позивача, Велика Палата зазначає таке.
Велика Палата погоджується з висновком суду першої інстанції, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Під час апеляційного перегляду Велика Палата здійснила ряд запитів, зокрема, до ДУ "Сумський слідчий ізолятор", відділення Акціонерного товариства "Укрпошта", ВРУ. З наданих відповідей встановлено, що ОСОБА_1 через адміністрацію ДУ "Сумський слідчий ізолятор" передав закритий лист, адресований ВРУ, який 09 червня 2020 року зареєстрований в Журналі обліку заяв та скарг осіб, які тримаються в Сумському слідчому ізоляторі (№ 0/32-18) (вих. №14/03-Б/255-20).
Цей документ відповідно до реєстру відправки простої кореспонденції установи було направлено адресату 10 червня 2020 року через відділення Укрпошти шляхом вкидання в поштову скриньку, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .
З відповіді Сумської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (лист № 36-Г-4665-В від 17 червня 2021 року) випливає, що відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку прості листи не обліковуються, а тому підтвердити надсилання листа ОСОБА_1 та/чи ДУ "Сумський слідчий ізолятор", який адресований ВРУ, або ж підтвердити отримання ВРУ цього листа неможливо.
У відповіді ВРУ зазначено, що поштова кореспонденція від ОСОБА_1 або ж ДУ "Сумський слідчий ізолятор" у період часу від 10 червня по 23 жовтня 2020 року не надходила, відповідно не реєструвалася та не поверталася.
10. У контексті встановлених обставин справи Велика Палата, як і суд першої інстанції, вважає, що за браком доказів про те, що ВРУ отримала відправлене позивачем, не можна стверджувати, що відповідач таки отримав це звернення, а відтак відносно нього чинив протиправно, тобто допустив протиправну бездіяльність щодо надання відповіді на лист позивача від 09 червня 2020 року.
11. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною першою статті 5 КАС України регламентовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Велика Палата погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що право на захист виникає у випадку порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи, яка звертається за захистом порушеного її права.
При цьому протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце в тому випадку, коли в межах повноважень суб`єкта владних повноважень існує обов`язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний.
12. Велика Палата вважає, що доводи апеляційної скарги про спрямованість судовогорозгляду справи не на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, що мають значення для справи, а також про те, що суд першої інстанції надав перевагу доказам відповідача над його доказами, не знайшли свого підтвердження.
Велика Палата нагадує, що предметом цього позову є вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВРУ щодо нерозгляду заяви позивача від 09 червня 2020 року. Для того, щоб визначити, чи ВРУ допустила протиправну бездіяльність під час розгляду звернення позивача від 09 червня 2020 року, а звідси стверджувати про надання переваги одним доказам над іншими, потрібно було з`ясувати насамперед, чи справді в полі зору (у віданні, розпорядженні тощо) відповідача перебувало (надійшло й у будь-якій формі отримано) звернення позивача від 09 червня 2020 року. Велика Палата встановила, що під час судового розгляду як у першій, так і в апеляційній інстанції не вдалося здобути документальних чи інших форм фіксації певної події, які б, підтверджували передусім факт отримання звернення адресатом, крім інформації, що позивач надіслав з місця ув`язнення звернення до ВРУ з проханням, яке стосується його права на свободу. У цій справі було встановлено, що ВРУ не отримувала поштової кореспонденції від позивача в період часу 09 червня по 23 жовтня 2020 року. Якщо суд установив такі обставини й надав їм відповідне об`єктивне значення, то це не означає, що суд надав перевагу одним доказам над іншими.
13. Як суд першої, так і суд апеляційної інстанції не вдалися до формального вирішення справи за наявними матеріалами справи, а вчинили ряд процесуальних дій з метою додаткового з`ясування обставин задля встановлення істини та справедливого вирішення спору.
З`ясовані в ході цих дій обставини, обсяг та зміст яких викладені вище, вкотре дають підстави констатувати, що у справі немає доказів, які б підтверджували протиправну бездіяльність ВРУ.
Цитоване вище нормативно-правове регулювання порядку відправлення поштової кореспонденції осіб, які засуджені до позбавлення волі, котре надали позивач та ДУ "Сумський слідчий ізолятор" як докази надсилання на адресу ВРУ поштового відправлення позивача, не доводить і не може свідчити про протиправну бездіяльність ВРУ щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1, оскільки не може оцінюватися діяльність органу державної влади на відповідність вимогам встановленого законом порядку, якщо не встановлено фактору (явища, події, подразника), який зумовлює (чи спричиняє) необхідність застосування певної нормативно-врегульованої зворотної послідовності дій на такий фактор (у нашому випадку звернення позивача від 09 червня 2020 року).
Покликання апелянта, що цією бездіяльністю ВРУ порушується його право на отримання відповіді, також не знайшли свого підтвердження. Відповідач надав докази, які вказують на те, що заява позивача від 09 червня 2020 року до ВРУ не надходила та не зареєстрована, а отже, у нього і не виникав обов`язок щодо розгляду цієї заяви.
У рамках заявлених доводів апеляційної скарги та встановлених обставин Велика Палата не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
14. В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, їхній зміст та юридичну природу, ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Велика Палата вважає за необхідне зазначати, що аналіз положень Закону № 393/96-ВР та Інструкції дає підстави для висновку, що в органу державної влади обов`язок розглядати заяви чи скарги та повідомляти про результати їх розгляду заявника з`являється у випадку надходження до органу та відповідної реєстрації таких звернень.
Велика Палата не сумнівається в тому, що відомості, надані позивачем про відправлення звернення, а також відсутність відомостей про отримання позивачем інформації про результати розгляду його заяви свідчать про порушення його конституційного права на звернення до органів державної влади, розгляд та отримання обґрунтованої відповіді у встановлений законом строк.
Але попри це наголошує, що такого характеру порушення в сенсі означених вище передумов не доводить, що саме ВРУ в цьому спорі власне через стверджувану в апеляційній скарзі протиправну бездіяльність спричинила до нерозгляду заяви позивача та до не повідомлення його про результати такого розгляду. Якщо позивач як особа, яка утримується в місцях позбавлення волі, був обмежений у змозі вільно подати своє звернення відомого змісту до відповідача, але скористався можливістю його подання через установу ув`язнення та з використанням засобів поштового зв`язку, отримання й пересилання якого має відбуватися з дотриманням Правил надання послуг поштового зв`язку, то вправі був очікувати, що таке звернення буде відправлене й доставлене адресату. Якщо поштове відправлення не надійшло до адресата, останній його не отримав і не розглянув, то такий нерозгляд звернення має свою причину, яка має бути обґрунтована і може бути визнана такою, що призвела до шкідливих наслідків для позивача, якщо такі насправді настали. Захист від цих наслідків може бути позасудовий або судовий, вимоги про захист від порушення права можуть бути спрямовані до відповідних суб`єктів владних повноважень, якщо вони спричинили порушення таких прав, у межах заявлених позовних вимог та обраного позивачем способу захисту порушеного права. Дії чи бездіяльність таких органів можуть бути піддані судовому контролю, але, однак, не в рамках розгляду цієї справи.
15. Інші міркування і твердження позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
16. Велика Палата визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права і причин для втручання в нього немає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять жодних вагомих підстав для визнання його протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
Інших доводів апеляційної скарги, якими обґрунтовується незаконність судового рішення і щодо яких не наведено мотивів їх відхилення, немає.
17. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У цій справі суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального і процесуального права й ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.
Отже, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду