Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 176/952/20
провадження № 51- 2219 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Іваненка І. В., Фоміна С. Б.
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. О.,
прокурора Круценко Т. В.,
захисника Голубка М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Яновської О. М. на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019041220000039, щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, котра народилася у м. Жовті Води Дніпропетровської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, та виправдано.
Цивільний позов Жовтоводської місцевої прокуратури про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Жовтоводського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області збитків, завданих злочином, у розмірі 31788,61 грн - ухвалено залишити без розгляду.
Судові витрати ухвалено віднести на рахунок держави.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась в тому, що у період часу з 10 лютого 2017 року до червня 2019 року включно ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), а саме державними коштами, діючи умисно з корисних спонукань, шляхом обману, не повідомивши органи, які здійснювали нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати у зв`язку із стійкою втратою професійної працездатності 20%, про те, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2, достовірно знаючи про такі нарахування, які здійснювались з 10 лютого 2017 року до червня 2019 року включно, продовжила отримувати вказані страхові виплати за останнього.
Вказані дії ОСОБА_1 здійснювала, користуючись банківською карткою АТ КБ "Приват Банк" НОМЕР_1 (банківський рахунок НОМЕР_2 ), належну її батькові ОСОБА_2, на яку нараховувалась соціальна допомога у зв`язку із стійкою втратою професійної працездатності 20% безстроково, якою заволоділа у невстановлений досудовим слідством час та місці, в невідомий досудовим слідством спосіб взнала ПІН-код до неї, шляхом: зняття з вказаної банківської картки готівкових коштів у банкоматах, розташованих, за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; здійснення безготівкової оплати за продукти харчування в магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 ; здійснення перерахування коштів шляхом використання електронної системи платежів Приват24, здійснюючи перерахування грошових коштів з картки № НОМЕР_1, належної ОСОБА_2 яка відкрита в АТ КБ "ПриватБанк" на банківську картку № НОМЕР_3, належну ОСОБА_1, відкриту в АТ КБ "ПриватБанк".
Внаслідок вищезазначених дій, ОСОБА_1 в період часу з 10 лютого 2017 року по червень 2019 року включно незаконно заволоділа шляхом обману бюджетними грошовими коштами у вигляді соціальної допомоги ОСОБА_2, які нараховувалась на банківську картку АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_1, відповідно до висновку судово-економічної експертизи №19/104-10/3-75 від 28.04.2020 на загальну суму 50388,61 грн, заподіявши матеріальної шкоди державному бюджету України в особі Жовтоводського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Яновська О. М., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вважає, що суд першої інстанції мотивувальній частині вироку вказав одночасно дві підстави для виправдання: недоведеність обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 та не доведеність об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст.190 КК. У резолютивній частині вироку в порушення п. 1 ч. 4 ст. 374 КК не зазначено жодної підстави виправдання ОСОБА_1 .
Зазначає, що в діях ОСОБА_1 є склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 190 КК, оскільки остання отримувала грошові кошти, що перераховувались потерпілим на рахунок ОСОБА_2, достовірно знаючи про смерть останнього, маючи реальну можливість, не повідомила про це відповідний орган Фонду соціального страхування України.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора з питань істотного порушення кримінального процесуального закону судом першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Круценко Т.В. не підтримала касаційну скаргу прокурора.
Захисник Голубок М. В. заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Крім того, зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК. Відповідно ж до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
Однак, указаних вимог закону при розгляді цього кримінального провадження апеляційним судом не було дотримано.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 не винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, та виправдав.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності в діях ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
На обґрунтування своїх вимог прокурор в апеляційній скарзі посилався на обставини, аналогічні викладеним у касаційній скарзі сторони обвинувачення, зокрема вказував на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та на те, що висновки суду першої інстанції щодо виправдування ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів наявних в матеріалах кримінального провадження і без належного з`ясування дійсних обставин події.
Стверджував, що викладені у вироку докази на підтвердження встановлених обставин, є вибірковими, а їх оцінка надавалася судом через призму показань ОСОБА_1 без аналізу привласнення останньою грошових коштів, які належали її померлому батьку та які ОСОБА_1 перераховувала на власний рахунок.
Переглядаючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, зазначивши формально про обґрунтованість висновків суду в частині відсутності в діях ОСОБА_1 ознаки обману, пославшись на відсутність зобов`язання останньої повідомляти органи державної влади про смерть батька. Однак такий висновок апеляційного суду, на думку колегії Верховного Суду, є необґрунтованим, а висновок про відповідність висновку місцевого суду про недоведеність вини ОСОБА_1 фактичним обставинам кримінального провадження, і не підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння державними коштами, діючи умисно з корисних спонукань, шляхом обману, не повідомивши органи, які здійснювали нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати у зв`язку із стійкою втратою професійної працездатності 20%, про те, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3, достовірно знаючи про такі нарахування, які здійснювались з 10.02.2017 до червня 2019 року включно, продовжила отримувати вказані страхові виплати за останнього.
Вказані дії ОСОБА_1 здійснювала у період часу з 10 лютого 2017 року до червня 2019 року включно, користуючись банківською карткою АТ КБ "Приват Банк" НОМЕР_1 (банківський рахунок НОМЕР_2 ), належну її батькові ОСОБА_2, на яку нараховувалась соціальна допомога у зв`язку із стійкою втратою професійної працездатності 20% безстроково, якою заволоділа у невстановлений досудовим слідством час та місці, в невідомий досудовим слідством спосіб взнала ПІН-код до неї, шляхом:
- зняття з вказаної банківської картки готівкових коштів у банкоматах, розташованих, за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ;
- здійснення безготівкової оплати за продукти харчування в магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 ;
- здійснення перерахування коштів шляхом використання електронної системи платежів Приват24, здійснюючи перерахування грошових коштів з картки № НОМЕР_1, належної ОСОБА_2 яка відкрита в АТ КБ "ПриватБанк" на банківську картку № НОМЕР_3, належну ОСОБА_1, відкриту в АТ КБ "ПриватБанк".
У цьому провадженні судом першої інстанції було досліджено:
- заява №18.1-07/1030 від 03 липня 2019 року, в якій Жовтоводське відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області Фонду соціального страхування України просить начальника Жовтоводського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області провести необхідні дії щодо встановлення, розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які мали доступ до рахунку ПАТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_4 ОСОБА_2 після його смерті та незаконно заволоділи державними коштами в сумі 50368,61 грн;
-лист №18.1-07/1028 від 03 липня 2019 року Жовтоводського відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області Фонду соціального страхування України, направлений родичам померлого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 з проханням терміново повернути кошти з метою уникнення негативних наслідків;
-копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 10 лютого 2017 року, виданого Жовтоводським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, відповідно до якої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис про смерть №127;
-копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 01 квітня 2020 року, виданого Виконавчим комітетом Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області, відповідно до якої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_6, актовий запис про смерть №34;
-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12 березня 2020 року, відповідно до якого АТ КБ "ПриватБанк", м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 32, каб.113, на підставі ухвали слідчого судді Жовтоводського міського суду Кучми В.В., добровільно видав наступні документи CD-R диск Extra Protection, 700 МВ, 52х, 80 min, Verbatim;
-протокол огляду диску від 21 квітня 2020 року разом з фототаблицею до нього, яким встановлено, що в матеріалах кримінального провадження мається оптичний диск для лазерних систем зчитування інформації CD+R Verbatium 70 MB 52X 80 min, на якому міститься інформація, отримана в ході тимчасового доступу до документів у КБ "ПриватБанк" щодо руху коштів по рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 ;
-виписка по рахунку НОМЕР_1, відкритому на ім`я ОСОБА_2 за період з 14 лютого 2017 року по 03 липня 2019 року, з якої вбачається, що на дану картку нараховувалась соціальна допомога та регулярно, а саме: 14 лютого 2017 року, 06 травня 2017 року, 17 липня 2017 року, 11 серпня 2017 року, 09 вересня 2017 року, 14 березня 2018 року, переводились кошти на картку ОСОБА_1 шляхом перерахування в терміналі самообслуговування та через додаток "Приват24";
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 04 червня 2020 року, відповідно до якого старший слідчий СВ Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Однорал Н.В., на підставі ухвали слідчого судді Жовтоводського міського суду Кучми В.В. від 22 травня 2020 року про тимчасовий доступ до речей і документів, ознайомився із документами, зазначеними в ухвалі суду; було вилучено інформацію в електронному вигляді, яка записана на оптичний диск для лазерних систем зчитування інформації CD-R Verbatim Extra Protection (вх. 736346 ВБ);
-висновок експерта №19/104-10/3-75 від 28 квітня 2020 року про проведення судово-економічної експертизи, відповідно до якого в обсязі наданих на дослідження документів документально підтверджується "Розрахунок розміру страхових виплат потерпілого ОСОБА_2 за період з 10 лютого 2017 по 23 серпня 2019 на загальну суму 50388,61 грн (п`ятдесят тисяч триста вісімдесят вісім грн 61 коп.). В обсязі наданих на дослідження документів документально підтверджується надходження грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 за період 06 березня 2017-03 липня 2019, клієнт - ОСОБА_2 у сумі 50 947,82 грн.) із призначенням платежу - "Социальная помощь". В обсязі наданих на дослідження документів документально підтверджується витрачання грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 за період 06 березня 2017 року -03 липня 2019 року, клієнт - ОСОБА_2 в загальній сумі 50 957,82 грн, в т.ч.
-27500,00 грн з призначенням платежу "Снятие наличных в банкомате:…";
-22921,00 грн з призначенням платежу "Перевод на карту ПриватБанка через Приват24. Получатель: ОСОБА_1";
-335,10 грн з призначенням платежу "Продукти: Продукти 845, АДРЕСА_5";
-181,72 грн з призначенням платежу "Перевод в свою "Копилку" НОМЕР_7. Округление остатка по карте до 10 UAH";
-20,00 грн (двадцять грн 00 коп.) з призначенням платежу "Возврат средств по запросу Фонда РЕФ.";
-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 04 червня 2020 року, відповідно до якого старший слідчий СВ Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Однорал Н.В. в АТ КБ "ПриватБанк", каб.№113, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 32, на підставі ухвали Жовтоводського міського суду, ознайомився із переліченими в ухвалі суду (а саме файлами відео фіксацій та ін.) та встановлено інформацію в цифровому форматі на одному диску для лазерних систем зчитування CD-R Verbatim Extra Protection вх. 736345 ВБ;
-виписка по рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 за період з 10 лютого 2017 року по 15 травня 2020 року, з якої вбачається, що 14 лютого 2017 року, 06 травня 2017 року, 17 липня 2017 року, 11 серпня 2017 року, 09 вересня 2017 року, 14 березня 2018 року дана картка поповнювалась через термінал самообслуговування та додаток Приват24, та платником коштів зазначений ОСОБА_2 .
У судовому засіданні були досліджені електронні носії CD-R диски з фотографіями та відомостями про рух коштів по рахункам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які були предметами вказаних вище протоколів тимчасового доступу до речей і документів, що підтверджують рух коштів по рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 після його смерті.
Правильність правової оцінки поведінки особи, котра отримує матеріальну допомогу, не маючи за законом на це права, безпосередньо залежить від належного з`ясування наявності елементів складу злочину шахрайства.
Так, згідно зі ст. 190 КК шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховання певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Відповідно, обов`язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно.
Принциповим у цьому питанні є встановлення і доведення поза розумним сумнівом, що особа, умисно, з корисливих мотивів заволодіваючи чужим майном або набуваючи права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, зокрема й беручи на себе при цьому певні зобов`язання, одразу не мала наміру їх виконувати, використовуючи певні правовідносини як спосіб реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Висновок про це може бути зроблений, в тому числі й виходячи з сукупності фактичних дій такої особи. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 березня 2021 року в справі № 127/11849/15-к.
Для закінченого складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, потрібне заволодіння майном, що також мало місце у цьому кримінальному провадженні.
Повідомлення (зазначення в заяві) відомостей про відсутність коштів на депозитному рахунку як спосіб отримання соціальних виплат (допомоги) є одним із різновидів обману, що характеризується документальною (письмовою) формою та проявляється через активну поведінку особи. Неповідомлення (не зазначення) відомостей про наявність коштів як спосіб отримання соціальних виплат (допомоги) є одним із різновидів обману, що характеризується документальною (письмовою) формою та проявляється через пасивну поведінку особи, яка не повідомляє обов`язкової за законом інформації. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05 липня 2021 року в справі № 639/6950/17.
Згідно пункту 1.11 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 № 11 страхова виплата припиняється у випадках, передбачених статтею 46 Закону, у разі смерті отримувача страхових виплат та у випадку неподання потерпілим Фонду щороку в грудні свідоцтва, яким засвідчується факт перебування його в живих, відповідно до Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 № 998.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що в діях виправданої, яка фактично визнала, що картку отримала від брата, який дозволив їй користуватися цією карткою після смерті батька, та їй було відомо про те, що батько отримував соціальні виплати, з березня 2018 року вона знімала кошти із зазначеної картки для себе, бо в неї не було обов`язку повідомляти державні органи, які здійснювали нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячних страхових виплат, про смерть останнього, не доведено інкримінованого злочину, є передчасними.
Висновки судів про те, що зняття готівкових коштів з картки ОСОБА_2 в банкоматах, здійснення безготівкової оплати за продукти харчування та переказ коштів з картки ОСОБА_2 на картку обвинуваченої ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 - не доводить об`єктивну сторону складу кримінального правопорушення у вигляді заволодіння ОСОБА_1 державними коштами шляхом обману, що передбачено ч.1 ст. 190 КК України, не ґрунтуються на вимогах закону. А факт користування коштами ОСОБА_1, який не спростовується, свідчить про її умисні дії направлені на обман для заволодіння цими коштами у потерпілої сторони.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги прокурора не навів в ухвалі суті всіх зазначених апелянтом доводів, ретельно їх не перевірив, не надав на них вичерпних відповідей і не мотивував належним чином свого рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Разом із тим, наведену позицію апеляційного суду не можна вважати обґрунтованою ще й з огляду на те, що в ході здійснення апеляційного розгляду кримінального провадження не було перевірено правильність з`ясування судом першої інстанції всіх обставин, які в силу ст. 91 КПК належать до предмета доказування і впливають на кваліфікацію діяння.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд, істотно порушивши вимоги кримінального процесуального закону, дійшов передчасного висновку про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність та залишення вироку стосовно ОСОБА_1 без змін.
А тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, при якому слід належно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, та дати висновкам суду першої інстанції належну оцінку, із урахуванням усіх обставин кримінального провадження.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд