Постанова
Іменем України
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 754/8896/20
провадження № 61-1997св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня
2021 року у складі судді Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
На обґрунтування заявлених вимог зазначала, що вона є інвалідом ІІІ групи з дитинства, інвалідність встановлена безстроково, починаючи з 13 жовтня
2004 року.
У звʼязку проведенням антитерористичної операції, вона вимушена була залишити місце свого постійного проживання у м. Луганську, оригінал довідки до акта огляду МСЕК про встановлення їй групи інвалідності не зберігся.
З метою необхідності переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника їй необхідно надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві медичні документи про встановлення їй ІІІ групи інвалідності.
Посилаючись на те, що зазначені медичні документи відсутні як у неї, так і у матеріалах пенсійної справи, а отримати їх можливо лише за наявності довідки до акта огляду МСЕК про встановлення їй ІІІ групи інвалідності, просила встановити юридичний факт того, що вона є інвалідом ІІІ групи з дитинства, з 13 жовтня
2004 року довічно.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2020 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, оскільки законодавством передбачено спеціальний порядок встановлення статусу інваліда. Зазначено, що заявниця не позбавлена права на оскарження в адміністративному порядку безпідставної відмови заінтересованої особи у вчиненні відповідних дій.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції та до апеляційного суду дві ідентичні за змістом апеляційній скарги.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску нею строку на апеляційне оскарження, відсутності клопотання про його поновлення, а також не сплати судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2020 року відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконала вимог ухвал апеляційного суду про усунення недоліків, які направлялися їй 04 та 22 грудня 2020 року на електронну адресу, зазначену в апеляційних скаргах, а тому відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1, у якій вона просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що висновок апеляційного суду про невиконання заявником вимог ухвал суду про залишення апеляційної скарги без руху є передчасним за відсутності відомостей про отримання нею зазначених ухвал.
Апеляційний суд направляв копії ухвал про залишення апеляційної скарги без руху на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1, тоді як у апеляційній скарзі вона зазначила адресу її місця проживання: АДРЕСА_1 .
Указана нею в апеляційній скарзі електронна адреса не є офіційною, заяву про направлення їй процесуальних документів в електронному вигляді, що передбачено Тимчасовим регламентом надсилання судом електронних документів учасникам судового процесу, кримінального провадження, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від
07 листопада 2016 року № 227 (далі - Тимчасовий регламент) вона не подавала, а тому відсутні підстави вважати, що вона була належним чином повідомлена про ухвалене судове рішення, що позбавило її можливості виконати вимоги ували суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано справу з місцевого суду.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 06 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
У низці рішень Європейського суду з прав людини закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У справі "Скорик проти України" від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з положеннями статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції керувався частиною четвертою статті 357 ЦПК України.
Відповідно до положень частин другої - четвертої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Ухвали Київського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду
м. Києва від 27 жовтня 2020 року були направлені 04 грудня 2020 року, а також повторно 22 грудня 2020 року на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 зазначила свою поштову (
АДРЕСА_2 ) та електронну адреси (ІНФОРМАЦІЯ_1), а також номер телефону (з уточненням про направлення лише смс-повідомлень), прохання про направлення повідомлень суду на адресу її електронної пошти апеляційна скарга не містить.
Відповідно до частини пʼятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (частина шоста статті 272 ЦПК України).
Згідно з пунктами 1, 2 та 6 розділу 2 Тимчасового регламенту, документи можуть буди надіслані користувачеві судом в електронному вигляді лише після реєстрації в Системі. Реєстрація користувача відбувається шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми, із зазначенням певних відомостей для отримання процесуальних документів в електронному вигляді, паралельно з документами у паперовому вигляді відповідно до процесуального законодавства, після реєстрації в Системі і генерації адреси електронної пошти користувач повинен подати до суду заявку, згідно з шаблоном, розміщеним на офіційному веб-порталі "Судова влада України".
Суд після виготовлення та підписання процесуального документа паралельно з порядком, визначеним процесуальним законодавством, надсилає електронні копії процесуального документа, скріплені електронним цифровим підписом судді (судді-доповідача, головуючого судді), електронною поштою на поштову скриньку учасника судового процесу, кримінального провадження, якщо такий учасник зареєстрований у Системі як користувач (пункт 1 розділу 4 Тимчасового регламенту).
Ураховуючи, що ОСОБА_1 не подавала заяву про направлення їй копій процесуальних документів електронною поштою, що зазначена в апеляційній скарзі електронна адреса не може вважатися її офіційною електронною адресою, і вона не зареєстрована у Системі як користувач та, що апеляційний суд не направляв копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху на зазначену в апеляційній скарзі адресу її місця проживання, відсутні підстави вважати, що апеляційний суд належним чином повідомив ОСОБА_1 про ухвалене судове рішення, що об`єктивно позбавило її можливості усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду про залишення її апеляційної скарги без руху, а тому оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати такою, що відповідає завданням цивільного судочинства.