Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 438/558/16-ц
провадження № 61-15931св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Крет Олег Ігорович, на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 березня 2019 року у складі судді Слиша А. Т. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Позовну заяву мотивовано тим, що 12 липня 2012 року між ним та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Хоронжак О. Р. та зареєстрований в реєстрі за № 793.
Відповідно до цього договору ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які є подружжям, після смерті останнього з них, передають мені квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 10 цього договору на мене були покладені такі обов`язки: "в разі хвороби відчужувачів чи одного із них, доглядати їх, допомагати вести домашню роботу, яку б відчужувачі та/або відчужувач виконували самостійно, якби не хворіли; забезпечити кожного з відчужувачів медикаментами, лікарськими засобами, згідно з рекомендаціями лікаря, незалежно від вартості таких медикаментів, лікарських засобів; один раз на тиждень проводити вологе прибирання квартири; один раз на тиждень прати одяг та інші речі відчужувачів; після смерті відчужувачів, провести їх поховання та виконати всі дії, пов`язані із християнськими звичаями, а також встановити пам`ятники на їх місцях поховання. Набувач зобов`язується виконувати розпорядження відчужувачів, визначені даним договором".
ОСОБА_2 вважає, що, крім зазначених умов спадкового договору, він виконував умови, які не були передбачені цим договором, витрачав кошти на утримання відчужувачів, придбання предметів побуту та здійснював ремонт квартири. Крім того, він постійно позивач кошти подружжю ОСОБА_1 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь вартість виконаних ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 12 663,86 грн; вартість виконаних робіт на суму за договорами про надання послуг, укладеними між ним та ОСОБА_1, - 48 207,75 грн; суму за договорами позики, укладеними між ним та ОСОБА_1, - 135 397,92 грн; суму коштів, витрачених на лікування своєї дружини, - 4 728,00 грн; моральні збитки - 12 000,00 грн та судові витрати.
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої невиконанням спадкового договору.
Позовну заяву мотивовано тим, що спадковий договір від 12 липня 2012 року, укладений між нею, її чоловіком ОСОБА_3 та ОСОБА_2, рішенням Бориславського міського суду Луганської області від 21 червня 2016 року розірвано у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за цим договором. Тривале та умисне невиконання ОСОБА_2 спадкового договору порушило їхні з ОСОБА_3 конституційні права та законні інтереси, призвело до раптової смерті ОСОБА_3, погіршення стану її здоров`я із-за нервових переживань. 12 червня 2013 року її визнано інвалідом 2-ої групи загального захворювання, 22 жовтня 2014 року їй підтверджено 2 група інвалідності від загального захворювання по зору, а з 22 квітня 2015 року, відповідно до довідки серії 10ААВ № 7158833, їй призначено 1 групу інвалідності по зору загального захворювання.
ОСОБА_1 вважає, що у зв`язку з тим, що протягом п`яти років ОСОБА_2 не виконував умови спадкового договору вона стала інвалідом, її залишено у небезпеці та не компенсовано понесені нею витрати майнового характеру, зокрема, на придбання ліків - 7 070,02 грн, витрати на поховання ОСОБА_3 - 2 625,10 грн, витрати на послуги адвоката - 2 500,00 грн, що в загальному становить 12 195,12 грн. Також неправомірні дії ОСОБА_2 призвели до завдання їй моральних страждань, які полягали у втраті нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду вона оцінює в розмірі 200 802,41 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 212 997,53 грн на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої невиконанням спадкового договору.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 19 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем, окрім самого лише факту невиконання відповідачем обов`язків за спадковим договором, не доведено протиправність дій відповідача та настання для неї негативних наслідків у виді порушення її особистих немайнових та майнових прав, настання смерті її чоловіка, встановлення їй інвалідності, погіршення стану її здоров`я. Це означає, що позивачем не доведено наявності усіх складових частин цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, якими є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Крет О. І., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказала відсутність висновку Верховного Суду у правовідносинах, що стосуються стягнення моральної шкоди, завданої невиконанням спадкового договору.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано вимоги статей 22, 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до спірних правовідносин, оскільки сам факт розірвання спадкового договору вказує на необхідність визначення завданої майнової та моральної шкоди.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Крет О. І., на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.
У грудні 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Крет О. І., на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року і витребувано із Бориславського міського суду Львівської області цивільну справу 438/558/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Крет О. І., не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
12 липня 2012 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Хоронжак О. Р., зареєстрований в реєстрі за № 742.
Відповідно до умов цього спадкового договору подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (відчужувачі) передають після смерті останнього з них у власність ОСОБА_2 (набувача) належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1, яку сторони оцінили у сумі 50 307,00 грн, а набувач зобов`язується: "після смерті відчужувачів провести їх поховання та виконати всі дії, пов`язані із християнськими звичаями, а також встановити пам`ятники на місцях їх поховання; один раз на тиждень проводити вологе прибирання квартири; один раз на тиждень прати одяг та інші речі відчужувачів; в разі хвороби відчужувачів чи одного з них доглядати їх, допомагати вести домашню роботу, яку б відчужувачі та/або відчужувач виконували самостійно, якби не захворіли".
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21 червня 2016 року у справі № 438/54/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2016 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Бориславського нотаріального округу Львівської області Хоронжак О. Р., Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради, про розірвання спадкового договору та зобов`язання до вчинення дій задоволено частково.
Спадковий договір від 12 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського нотаріального округу Львівської області Хоронжак О. Р. та зареєстрований за № 742, розірвано.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої невиконанням спадкового договору від 12 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21 червня 2016 року у справі № 438/54/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2016 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Бориславського нотаріального округу Львівської області Хоронжак О. Р., Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради, про розірвання спадкового договору та зобов`язання до вчинення дій задоволено частково.
Спадковий договір від 12 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського нотаріального округу Львівської області Хоронжак О. Р. та зареєстрований за № 742, розірвано. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21 червня 2016 року встановлено, що ОСОБА_2 неналежно виконував умови спадкового договору від 12 липня 2012 року, оскільки не доглядав ОСОБА_1, не забезпечував її медикаментами та лікарськими засобами під час її перебування на стаціонарному лікуванні у відділеннях Львівської обласної клінічної лікарні. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 в односторонньому порядку припинив виконання взятих на себе зобов`язань за зазначеним спадковим договором через неприязні стосунки з ОСОБА_1 .