Постанова
Іменем України
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 496/3710/16-ц
провадження № 61-20699св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складалася, у тому числі з автомобіля марки "ГАЗ 31105-581", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, та автомобіля марки "САЗ 3507", 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .
З метою отримання спадщини вона та відповідачі як спадкоємці першої черги звернулися до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину.
03 вересня 2016 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину автомобіля марки "САЗ 3507", 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 . Перед цим, 25 липня 2016 року вона отримала свідоцтво про право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, а саме на 1/2 частину автомобіля марки "ГАЗ 31105-581", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . У цей же день вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину вказаного автомобіля. Відповідачі також отримали свідоцтва про право на спадщину на належні їм частки у спадковому майні.
Вказувала, що автомобілі, які вони успадкували, є неподільними речами, через що неможливе спільне користування ними, а також поділ майна в натурі, а тому вона має бажання припинити право відповідачів на їхні частки у майні, що є об`єктом права спільної часткової власності.
Вважала, що має переваги на отримання спірного майна у користування, оскільки ці автомобілі набуті за час спільного проживання з померлим чоловіком та придбані ними за спільні кошти.
У зв`язку з тим, що спільної домовленості між спадкоємцями щодо порядку користування спадковим майном немає, а також, враховуючи, що вирішення питання про припинення права, можливе лише за рішенням суду, вона звернулася до суду за захистом своїх майнових прав.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд: припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину автомобіля марки "ГАЗ 31105-581", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, на 1/3 частину автомобіля марки "САЗ 3507", 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; припинити право власності ОСОБА_3 на 1/6 частину автомобіля марки "ГАЗ 31105-581", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, на 1/3 частину автомобіля марки "САЗ 3507", 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; визнати за нею право власності на 1/3 частину автомобіля марки "ГАЗ 31105-581", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, на 2/3 частини автомобіля марки "САЗ 3507", 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину автомобіля марки "ГАЗ 31105-581", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, на 1/3 частину автомобіля марки "САЗ 3507", 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 . Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/6 частину автомобіля марки "ГАЗ 31105-581", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, на 1/3 частину автомобіля марки "САЗ 3507", 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину автомобіля марки "ГАЗ 31105-581", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, на 2/3 частини автомобіля марки "САЗ 3507", 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_2 визнала позов, а також тим, що позивачу фактично належить 5/6 частини автомобіля марки "ГАЗ 31105-581" та 2/3 частини автомобіля марки "САЗ 3507". Таким чином, частка відповідача ОСОБА_3 є незначною і припинення права власності не завдасть йому істотної шкоди; автомобіль є неподільною річчю та його частина не може бути виділена в натурі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між позивачкою та відповідачем ОСОБА_3 існують вкрай негативні стосунки, їх спільне володіння і користування автомобілями є неможливим. Доказів існування будь-якої можливості завдання істотної шкоди інтересам ОСОБА_3 та членам його сім`ї при припиненні права на належну частку у праві суду не надано. Також позивачкою згідно з вимогами частини другої статті 365 ЦК України було внесено на депозитний рахунок суду грошову суму вартості часток автомобілів, визначену експертним висновком.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 10 січня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд у порушення вимог статей 76-80, 367 ЦПК України на доводи ОСОБА_3 належної уваги не звернув, не перевірив, чи не завдасть таке припинення права власності на частку у спільному майні істотної шкоди його інтересам та інтересам членів його сім`ї, а також взагалі не дослідив та не оцінив запропонований ним варіант розподілу часток спільного майна між співвласниками, чи буде такий варіант розподілу відповідати інтересам кожного із сторін у справі. Таким чином, апеляційний суд не дослідив усіх обставин справи та дійшов передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні з підстав, заявлених у позові.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2017 року скасовано.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про припинення права на частку майна, що є об`єктом спільної часткової власності залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в загальному розмірі 1 687,50 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що для припинення права на частку в розумінні статті 365 ЦК України достатньо наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених частиною першою статті 365 ЦК України підстав якщо таке припинення в усякому випадку не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, а запропонований ОСОБА_3 варіант перерозподілу у справі спільної часткової власності пов`язаний з припиненням права на частки інших співвласників, що передбачає заявлення відповідного позову, з яким ОСОБА_3 до суду першої інстанції не звертався, але при цьому такого права не позбавлений.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду,ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не перевірив чи не завдасть не припинення права власності на частку у спільному майні істотної шкоди інтересам позивача, оскільки майно є неподільним, а спільне користування неможливе; суд апеляційної інстанції самоусунувся від вирішення спору.
У січні 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_3 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складалася, у тому числі з автомобіля марки "ГАЗ 31105-581", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, та автомобіля марки "САЗ 3507", 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .
З метою отримання спадщини ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (діти померлого) як спадкоємці першої черги звернулися до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину.
03 вересня 2016 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину автомобіля марки "САЗ 3507", 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .
25 липня 2016 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, а саме на 1/2 частину автомобіля марки "ГАЗ 31105-581", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину вказаного автомобіля.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також отримали свідоцтва про право на спадщину на належні їм частки у спадковому майні.
У зв`язку з пред`явленням позову про припинення права власності, позивач виконала умову щодо попереднього внесення на депозитний рахунок суду компенсації вартості часток у спірних автомобілях, що належать відповідачу, перерахувавши 12 жовтня 2017 року на депозитний рахунок ТУ ДСА в Одеській області грошову суму, визначену експертним висновком в розмірі 53 240,01 грн, що підтверджується квитанцією від 12 жовтня 2017 року № 0.0.868740732.1.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.