Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 756/13164/18
провадження № 61-17116св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач
-
ОСОБА_1,
відповідач
-
публічне акціонерне товариство акціонерно-комерційний банк "Львів",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку "Львів" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2020 року в складі судді Яценко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про припинення зобов`язання за договорами, стягнення переплати за кредитним договором, витребування правовстановлюючих документів та припинення іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 16 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційним банком "Львів", яке змінило найменування на публічне акціонерне товариство акціонерно-комерційний банк "Львів" (далі - ПАТ АКБ "Львів"), був укладений кредитний договір № 51773/2012/78к, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 400 000,00 грн, із платою за користування кредитом 23,49 % річних та кінцевим строком повернення кредиту до 15 серпня 2027 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному кредитному договору, між цими ж сторонами 16 серпня 2012 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В., за реєстровим № 2588, згідно якого ОСОБА_1 передала в заставу відповідачу нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно пункту 4.1.12 договору іпотеки іпотекодавець зобов`язується передати на зберігання в сховище банку оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що виступає забезпеченням по кредитному договору, на весь строк дії кредитного договору, після реєстрації договору купівлі-продажу квартири, яка є предметом іпотеки, в комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно".
Позивачем було передано відповідачу правовстановлюючий документ на майно, що належить на праві власності та яке передано в іпотеку банку 16 серпня 2012 року, а саме: договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 16 серпня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. за реєстровим № 2579, що зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 16 серпня 2012 року за № 5154430.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року у справі № 754/2440/14-ц достроково стягнуто з позивача на користь відповідача всю суму кредиту та нараховані штрафні санкції за кредитним договором від 16 серпня 2012 року № 51773/2012/78к у розмірі 442 626,15 грн (з яких: строкова заборгованість за кредитом - 369 060,00 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 12 486,49 грн, заборгованість по відсотках - 54 167,87 грн, заборгованість по комісії за адміністрування кредитом - 3 052,36 грн, пеня - 3 859,43 грн) та судові витрати - 3 654,00 грн.
На виконання даного рішення суду ОСОБА_1 у повному обсязі було виконано взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 16 серпня 2012 року № 51773/2012/78к та сплачена вся заборгованість перед банком, шляхом спати коштів безпосередньо відповідачу. Це підтверджуються відповідними квитанціями про сплату заборгованості за кредитним договором від 16 серпня 2012 року № 51773/2012/78к.
Згідно виконавчого листа № 2-5444, виданого Деснянським районним судом м. Києва 23 жовтня 2014 року позивач повинна була сплатити на користь відповідача суму боргу 446 280,15 грн, а фактично позивачем було сплачено 754 920,00 грн, тобто наявна переплата суми боргу у розмірі 308 639,85 грн.
Постановою головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ головного територіального управління юстиції у місті Києві Поліщук В. В. від 27 грудня 2017 року, виконавче провадження № 45977384 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5444, виданого Деснянським районним судом м. Києва 23 жовтня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку суми боргу 446 280,15 грн, - закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій також сплачені в повному обсязі. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання у даному виконавчому провадженні.
На думку позивача, у зв`язку із повною сплатою боргу по кредитному договору, договір іпотеки від 16 серпня 2012 року, укладений між сторонами, припинив свою дію.
14 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з вимогами вчинити всі необхідні дії для державної реєстрації припинення обтяження іпотекою її предмета, а саме, квартири АДРЕСА_1 ; вчинити всі необхідні дії для зняття заборони відчуження щодо цієї квартири; повернути позивачу правовстановлюючий документ на квартиру, який було передані банку на зберігання до часу виконання позичальником кредитних зобов`язань.
31 серпня 2018 року відповідачу було надіслано претензію (вимогу) № 1459 щодо повернення надміру сплачених коштів за кредитним договором від 16 серпня 2012 року № 51773/2012/78к, припинення іпотеки та повернення правовстановлюючих документів на предмет іпотеки (належну позивачу квартиру). Однак, листом від 28 вересня 2018 року відповідачем було відмовлено у задоволенні вимог позивача у зв`язку із їх безпідставністю.
Не зважаючи на виконання позивачем у повному обсязі рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/2440/14-ц та взятих на себе зобов`язань перед кредитором (відповідачем) за відповідним кредитним договором, а також враховуючи наявність переплати суми боргу на 308 640,00 грн, відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки не виконано, сума зайво сплачених коштів позивачу не повернута, правовстановлюючий документ на предмет іпотеки власнику також не повернутий, а квартира і досі перебуває під обтяженням.
Дані обставини змусили позивача звернутися до суду із відповідним позовом, в якому вона просила суд:
- припинити зобов`язання за кредитним договором від 16 серпня 2012 року № 51773/2012/78к, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ АКБ "Львів" у зв`язку з його виконанням;
- стягнути з ПАТ АКБ "Львів" на користь ОСОБА_1 переплату за кредитним договором від 16 серпня 2012 року № 51773/2012/78к у розмірі 308 640,00 грн;
- визнати іпотеку за іпотечним договором від 16 серпня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ АКБ "Львів", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. за реєстраційним № 2587, та зобов`язання за іпотечним договором від 16 серпня 2012 року, реєстраційний № 2587 припиненими у зв`язку із припиненням основного зобов`язання;
- витребувати у ПАТ АКБ "Львів" на користь ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1, а саме: договір купівлі-продажу квартири від 16 серпня 2012 року;
- внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про припинення іпотеки за іпотечним договором від 16 серпня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ АКБ "Львів", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. за реєстраційним № 2587;
- стягнути з ПАТ АКБ "Львів" на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Припинено зобов`язання за кредитним договором від 16 серпня 2012 року № 51773/2012/78к, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ АКБ "Львів" у зв`язку з його виконанням.
Стягнуто з ПАТ АКБ "Львів" на користь ОСОБА_1 переплату за кредитним договором від 16 серпня 2012 року № 51773/2012/78к у розмірі 308 640,00 грн
Визнано іпотеку за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ АКБ банк "Львів", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В., зареєстрований у реєстрі за № 2587, та зобов`язання за іпотечним договором від 16 серпня 2012 року, зареєстрованим у реєстрі за № 2587, припиненими у зв`язку із припиненням основного зобов`язання.
Витребувано у ПАТ АКБ "Львів" на користь ОСОБА_1 правовстановлюючий документ на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, а саме: договір купівлі-продажу квартири від 16 серпня 2012 року.
Внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про припинення іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ АКБ "Львів" 16 серпня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2587, предмет договору іпотеки - квартира АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що звернувшись у 2014 році до суду з позовом про стягнення заборгованості за відповідним кредитним договором, ПАТ АКБ "Львів", яке змінило найменування на акціонерне товариство акціонерно-комерційний банк "Львів" (далі - АТ АКБ "Львів") використало своє право вимоги дострокового повернення усієї несплаченої суми кредиту, а також сплати відсотків, комісії, штрафів та пені, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за порушення умов договору, та відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позивачем ОСОБА_1 було доведено належними доказами погашення боргу по кредитному договору від 16 серпня 2012 року № 51773/2012/78к згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року у справі № 754/2440/14, При цьому, відповідач безпідставно ухиляється в добровільному порядку виконати законні вимоги позивача, а тому суд вважав обґрунтованими заявлені позовні вимоги та дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ АКБ "Львів" залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2020 року - без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи на підставі належних та достовірних доказів, заявлені позивачем відповідні позовні вимоги є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року представник АТ АКБ "Львів" - Кравчук Р. С. не погодившись із рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2020 року та постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020року, надіслав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 07 грудня 2020 року відкрив провадження за касаційною скаргою АТ АКБ "Львів" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу № 756/13164/18 призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року визначено до стягнення розмір заборгованості за відповідним кредитним договором, але вона погашена повністю лише у грудні 2017 року, у зв`язку із цим, кредитор не позбавлений права на стягнення сум коштів за невиконання рішення суду, визначених у частині другій статті 625 ЦК України. Разом із цим, постановлення судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його виконання не свідчить про припинення грошового зобов`язання боржника та не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків. У зв`язку із зазначеними обставинами Київським апеляційним судом застосовано норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від: 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц, 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, 04 червня 2019 року в справі № 916/190/18. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Позиції інших учасників
У встановлений ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року строк, відзив на касаційну скаргу АТ АКБ "Львів" до суду не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
16 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір № 51773/2012/78к, згідно якого банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 400 000,00 грн із платою - 23,49 % річних та кінцевим строком повернення - 15 серпня 2027 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, 16 серпня 2012 року між сторонами укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В., зареєстрований за № 2588, відповідно до якого, ОСОБА_1 передала в іпотеку (заставу) банку належну їй квартиру АДРЕСА_1 .
На виконання пункту 4.1.12. договору іпотеки іпотекодавець передала на зберігання банку (іпотекодержателю) оригінал правовстановлюючого документа на нерухоме майно, що виступає забезпеченням по кредитному договору (предмет іпотеки), на весь строк дії кредитного договору, а саме: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 16 серпня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. за № 2579 та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 16 серпня 2012 року за № 5154430.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року у справі № 754/2440/14-ц достроково стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ "Київ" суму кредиту та нарахованих штрафних санкцій за кредитним договором від 16 серпня 2012 року № 51773/2012/78к у розмірі 442 626,15 грн, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 369 060,00 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 12 486,49 грн, борг по відсотках - 54 167,87 грн, борг по комісії за адміністрування кредитом - 3 052,36 грн, пеня - 3 859,43 грн; судові витрати - 3 654,00 грн.
На виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року у справі № 754/2440/14-ц ОСОБА_1 у повному обсязі було виконано взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 16 серпня 2012 року № 51773/2012/78к та сплачена вся заборгованість перед банком.
Заперіод з 23 жовтня 2014 року по 08 грудня 2017 року позивачем здійснено повернення боргу по кредитному договору № 51773/2012/78к, шляхом сплати безпосередньо на рахунок АТ АКБ "Львів" грошових коштів наступним чином: 15 січня 2015 року - 10 000,00 грн; 11 березня 2015 року - 5 000,00 грн; 26 травня 2015 року - 10 000,00 грн; 19 червня 2015 року - 10 000,00 грн; 10 липня 2015 року - 10 000,00 грн; 30 липня 2015 року - 10 000,00 грн; 18 серпня 2015 року - 10 000,00 грн; 07 вересня 2015 року - 10 000,00 грн; 30 вересня 2015 року - 7 000,00 грн; 23 жовтня 2015 року - 10 000,00 грн; 01 грудня 2015 року - 10 000,00 грн; 28 грудня 2015 року - 10 000,00 грн; 04 лютого 2016 року - 10 000,00 грн; 02 березня 2016 року - 10 000,00 грн; 20 вересня 2016 року - 10 000,00 грн; 07 листопада 2016 року - 10 000,00 грн; 02 грудня 2016 року - 10 000,00 грн; 01 березня 2017 року - 10 000,00 грн; 01 грудня 2017 року - 120 000,00 грн; 07 грудня 2017 року - 322 800,00 грн; 08 грудня 2017 року - 140 120,00 грн, а всього - 754 920,00 грн.
Постановою головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Поліщук В. В. від 27 грудня 2017 року, виконавче провадження № 45977384 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5444, виданого Деснянським районним судом м. Києва 23 жовтня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ "Львів" суму боргу 446 280,15 грн закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій також сплачені в повному обсязі; припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення накладено постановою державного виконавця від 12 січня 2015 року у виконавчому провадженні.
31 серпня 2018 року відповідачу було надіслано претензію (вимогу) № 1459, з посиланням на статті 317, 321, 391, 1212 ЦК України, статтю 17 Закону України "Про іпотеку", статтю 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", про: повернення надміру сплачених коштів за кредитним договором від 16 серпня 2012 року № 51773/2012/78к (які сплачені на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року), припинення іпотеки та повернення правовстановлюючих документів на предмет іпотеки (належну позивачу квартиру).
Листом від 28 вересня 2018 року відповідачем було відмовлено у задоволенні вимог позивача у зв`язку із їх безпідставністю.
При розгляді справи (у відзиві на позов) відповідач визнав, що ОСОБА_1 виконала рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року в справі № 754/2440/14-ц. Також відповідач не заперечував, що при виконанні рішення суду ОСОБА_1 сплачено на користь банку 754 920,00 грн (тобто на 308 640,00 грн більше від суми, яка підлягає сплаті згідно рішення суду в справі № 754/2440/14-ц).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як вбачається із касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.