ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 204/4108/16-а
адміністративне провадження № К/9901/29809/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Дніпро на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 (судді - Головко О.В., Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Дніпропетровську про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
встановив:
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
-визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (на цей час - Правобережне об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську) щодо припинення виплати їй пенсії з 01.04.2015;
-зобов`язати Правобережне об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську поновити з 01.04.2015 виплату пенсії ОСОБА_1 у призначеному розмірі та продовжити її щомісячну виплату в подальшому без будь-яких обмежень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 12.07.2004 працює на посаді головного спеціаліста архівного управління Дніпропетровської міської ради та з 13.05.2007 перебуває на обліку в Правобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську.
До 06.05.2015 позивач отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а з 06.05.2015 - переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
З 01.04.2015 відповідачем було припинено виплату пенсії позивачеві на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ.
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії з 01.04.2015.
Як вбачається з витягу з протоколу Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську №13 від 24.05.2016, ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії за віком, оскільки з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" тимчасово, з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
Крім того, відповідач зазначив, що статтею 37 Закону України "Про державну службу" передбачено, що пенсії, призначені за вказаним законом, виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", проте здійснювати ОСОБА_1 пенсійні виплати немає підстав в силу приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".
Також відповідачем зазначено, що з 01.01.2016 виплачувати пенсію також не було підстав, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" передбачена нова редакція змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає тимчасове припинення виплат з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо зупинення виплати пенсії та відмови у поновленні її виплати, позивач звернулась до суду з даним позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що оскільки вона вийшла на пенсію до змін в законодавстві, які стали підставою для зупинення виплати їй пенсії, такі не можуть застосовуватись до її пенсійних виплат.
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2016 позов задоволено.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (на цей час - Правобережне об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2015.
Зобов`язано Правобережне об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську поновити з 01.04.2015 виплату пенсії ОСОБА_1 у призначеному розмірі та продовжити її щомісячну виплату в подальшому без будь-яких обмежень.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2016 скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 червня 2015 року, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 червня 2015 року, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу".
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та нормативні акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність. Враховуючи, що на час призначення позивачці пенсії діяла редакція ст. 37 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої пенсія державному службовцю виплачується незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що оскільки позивач є державним службовцем та відповідно на останню поширюється дія Закону України "Про державну службу", зокрема, й щодо пенсійного забезпечення, відповідачем, з врахуванням змін, внесених Законом №213-VІІІ в абзац другий частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", правомірно з 01.04.2015 зупинено виплату позивачу пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, суд дійшов висновку, що положення п. 5 Розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213-VІІІ, відповідно до якого у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про державну службу", визначає виключно підстави для призначення пенсії та не поширюється на осіб, яким вказаний вид пенсії був призначений раніше.
Враховуючи, що з 06.05.2015 позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", а тому з 01.06.2015 їй має бути відновлено виплату пенсії, призначеної відповідно до зазначеного Закону.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо виплати пенсії в подальшому без будь-яких обмежень, апеляційний суд виходив з того, що суд не може вирішувати спір на майбутнє, адже захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси особи.
З рішеннями суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що п. 2 Прикінцевих положень Закону №213-VІІІ визначено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії. А тому позивачу правомірно припинено виплату пенсії, оскільки таке припинення відбулось на виконання положень Закону №213-VІІІ, а в подальшому продовжено відповідно до Законів №911 та №1774.
Заперечення на касаційну скаргу відповідача до суду не надходили.