ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 826/25318/15
адміністративне провадження №К/9901/48149/18 К/9901/48244/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року (суддя Бояринцева М.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року (колегія суддів: Губська Л.В., Вівдиченко Т.Р., Федотов І.В.) у справі № 826/25318/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державне підприємство "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень", про визнання нечинним наказів,
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати нечинним наказ Міністерства юстиції України від 18.05.2015 №713/5 "Про перейменування Державного підприємства "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень" та затвердження нової редакції статуту з наступними внесеними до нього та до статуту, затвердженого ним, змінами та доповненнями та про визнання нечинним наказу від 05.07.16 № 1837/5, яким затверджено нову редакцію Статуту Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень".
Позов обгрунтовано тим, що згідно з новою редакцією статуту змінено мету та напрямки діяльності підприємства на порушення вимог Закону України "Про управління об`єктами державної власності" і фактично означає реструктуризацію підприємства, його реорганізацію у вигляді перетворення, яка вчинена без зміни організаційно-правової форми. Водночас згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 підприємство віднесене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а відповідно до п. 22, 23 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Кабінет Міністрів України погоджує умови приватизації і реструктуризації об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також здійснює погодження реорганізації підприємств державного сектора економіки, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Оскаржувані накази видано без погодження з Кабінетом Міністрів України.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач та третя особа Міністерство економічного розвитку і торгівлі України подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Позивач в обгрунтування касаційної скарги зазначає ті ж доводи, що в обгрунтування позовних вимог. Вказує, що її право безпосередньо порушено, оскільки внаслідок реорганізації ДП "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" унеможливлюється право на її поновлення на роботі.
Третя особа в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам Мінекономрозвитку, зазначеним у заяві про приєднання до апеляційної скарги. Головною метою діяльності Інституту відповідно до нової редакції статуту визначено "задоволення потреб органів досудового розслідування, судових органів, інших державних органів, а також фізичних та юридичних осіб у забезпеченні їх незалежною, кваліфікованою та об`єктивною експертизою". Проте нова редакція статуту та відповідно перепрофілювання діяльності Інституту суперечить інтересам Мінекономрозвитку та намірам Уряду щодо Інституту. Вказує, що ч. 1 ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом, проте відповідного рішення ним не приймалось.
Ухвалами Верховного Суду від 11.05.2018 та 30.05.2018 відкрито касаційні провадження.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
У зв`язку з відсутністю клопотань від всіх учасників про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а касаційна скарга Мінекономрозвитку підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 06.04.1998 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №453 "Про перелік підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства промислової політики", яким віднесено Державне підприємство "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень" до сфери управління вказаного Міністерства.
31.10.2011 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1114 "Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень", згідно з якою прийнято пропозицію Державної реєстраційної служби щодо передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень" до її сфери управління.
21.01.2015 Кабінетом Міністрів України з метою оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції, раціонального використання бюджетних коштів та на виконання п. 9 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України від 28.12.14 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, законодавчих актів України" щодо скорочення чисельності працівників державних органів на 20 відсотків, - прийнято постанову №17 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції", п. 5 якої віднесено цілісні майнові комплекси державних підприємств "Інформаційно-ресурсний центр" та "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень" до сфери управління Міністерства юстиції.
В подальшому, Міністерством юстиції України прийнято наказ від 18.05.2015 №713/5 "Про перейменування Державного підприємства "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень" та затвердження нової редакції статуту", яким перейменовано державне підприємство "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень" у державне підприємство "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень"; затверджено нову редакцію статуту.
27.05.2015 до статуту державного підприємства "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень" були внесені зміни.
Крім того, Наказом Міністерства юстиції України від 05.07.2016 № 1837/5 затверджено нову редакцію Статуту державного підприємства, проте головною метою діяльності підприємства залишено "задоволення потреб органів досудового розслідування, судових органів, інших державних органів, а також фізичних та юридичних осіб у забезпеченні їх незалежною, кваліфікованою та об`єктивною експертизою".
Вважаючи накази протиправними з мотивів, які наведені вище, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що оскаржувані накази винесені на підставі та в межах повноважень в спосіб, визначений законом.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуваними наказами Мін`юсту жодні права позивача не порушуються. Зазначив, що станом на час звернення до суду позивач обіймала посаду завідувачки відділу проблем зовнішньоекономічної діяльності державного підприємства "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень", а з грудня 2015 року звільнена. Отже, скасування оскаржуваних наказів (у разі визнання їх протиправними) жодним чином не вплинуть на поновлення позивачки на посаді, про що наголошував у суді представник позивача, обґрунтовуючи наявність порушеного право позивачки та спосіб його судового захисту.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення до суду та розгляду справи судом першої інстанції), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Аналогічні за змістом ст. 2 та 5 КАС України в чинній редакції.
За своїм смисловим навантаженням термін "зако