ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2021 року
м. Київ
справа № 810/1822/18
адміністративне провадження № К/9901/60714/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №810/1822/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНІКА" до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АНІКА" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2018 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.),
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "АНІКА" звернулось до адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 позовну заяву ТОВ "АНІКА" залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків, а саме: надати документ про сплату судового збору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 продовжено строк на усунення недоліків адміністративного позову, з якої слідує, що до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ТОВ "АНІКА" про роз`яснення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 в адміністративній справі №810/1822/18. Суд посилався на те, що відповідно до частини четвертої статті 254 КАС України подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. В силу положень статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Суд вважав за необхідне продовжити ТОВ "АНІКА" процесуальний строк для усунення зазначених в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 недоліків позовної заяви. Вказав, що недоліки повинні бути усунуті у п`ятиденний строк з дня отримання позивачем копії ухвали шляхом подання до суду оригіналу документу про доплату судового збору за звернення до суду у сумі 1762грн.
Не погодившись з ухвалою від 01.06.2018, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2018 у відкритті апеляційного провадження позивачу відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ "АНІКА" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. Як вбачається з пункту 2 прохальної частини касаційної скарги заявник просить суд скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження. Як слідує з доводів касаційної скарги, позивач вважає ухвалу від 01.06.2018 такою, що може бути оскаржена окремо від рішення у справі, оскільки позивач оскаржує ухвалу щодо визначення розміру судових витрат, яка в силу пункту 10 частини першої статті 294 КАС України підлягає апеляційному оскарженню. Зі змісту ухвали про продовження процесуального строку вбачається, що судове рішення по суті є ухвалою про визначення розміру судових витрат, затим що покладає на позивача обов`язок доплатити 1762грн. судового збору.
Податковий орган правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як визначено частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 293 КАС України Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Положеннями статті 294 КАС України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:
1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів;
2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову;
3) повернення заяви позивачеві (заявникові);
4) відмови у відкритті провадження у справі;
5) відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності;
6) передачі справи на розгляд іншого суду;
7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;
8) затвердження умов примирення сторін;
9) призначення експертизи;
10) визначення розміру судових витрат;
11) зупинення провадження у справі;
12) залишення позову (заяви) без розгляду;
13) закриття провадження у справі;
14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення;
15) відмови ухвалити додаткове рішення;
16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення;
17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;
18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання;
19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення;
20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;
21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення;
22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
23) окрема ухвала;
24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;
25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу;
26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження;
27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 299 КАС України Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
У справі, що розглядається, оскаржуваною ухвалою на підставі пункту 1 частини першої статті 299 КАС України у відкритті апеляційного провадження позивачу відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що ухвала про продовження процесуального строку не підлягає апеляційному розгляду в порядку адміністративного судочинства, принаймні окремо від рішення суду, про що в ній прямо було зазначено. Порядок продовження процесуального строку, встановленого судом, регулюються статтею 121 КАС України. У свою чергу, статтями 121, 294 КАС України не передбачена можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про продовження процесуального строку.
Відмовляючи у відкритті провадження, апеляційний суд керувався загальною нормою, що застосовується у випадку оскарження судового рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем оскаржено ухвалу, яка не підлягає апеляційному розгляду в порядку адміністративного судочинства окремо від рішення суду.
Як передбачено частиною третьою статті 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Нормативне регулювання процесуальних дій суду апеляційної інстанції у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, викладено у частині третій статті 293 КАС України, приписи якої вказують, що суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
З вказаного слідує, що апеляційним судом у викладених обставинах неправильно застосовано норму процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам статті 242 КАС України. Відтак, доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд