ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 640/7992/19
адміністративне провадження № К/9901/2779/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, яке є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року (головуючий суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (головуючий суддя Чаку Є.В., судді Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Ясинуватський машинобудівний завод" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, яке є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Ясинуватський машинобудівний завод" (далі - ТОВ "ТПК Ясинуватський машинобудівний завод") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2019 року: №00005591402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 29 648 005 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 23 718 404 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5 929 601 грн); №00005601402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 24 472 484 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 19 577 987 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 894 497 грн); №0007454208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на 200138,25 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 116779,32 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 83 358,93 грн); №0007464208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на 137676,25 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 7 980 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5696,25 грн).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2019 року. Стягнуто на користь ТОВ "ТПК Ясинуватський машинобудівний завод" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
ТОВ "ТПК Ясинуватський машинобудівний завод" скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Головне управління ДФС у м. Києві до Верховного Суду надіслало клопотання, в якому просило суд допустити заміну відповідача у цій справі з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у зв`язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", Наказу Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", згідно зі статтею 52 КАС України, вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та допустити заміну відповідача у цій справі з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС.
Головне управління ДФС у м. Києві не просило розглядати справу за їх участю.
У судове засідання сторони не з`явилися хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Таким чином, у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У касаційній скарзі контролюючий орган наводить обґрунтування неправомірності прийняття судами попередніх інстанцій рішень про задоволення позовних вимог лише в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 22 квітня 2019 року: №00005591402 та №00005601402. Що ж стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 22 квітня 2019 року: №0007454208, №0007464208, то відповідачем у скарзі не наведено жодних обґрунтувань правомірності їх прийняття, а також не зазначено жодних доводів та підстав, які б слугували підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій. За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції переглядає рішення cудів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 22 квітня 2019 року: №00005591402 та №00005601402.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві з 19 лютого 2019 року по 11 березня 2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТПК Ясинуватський машинобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25 грудня 2014 року по 30 вересня 2017 року, валютного за період з 25 грудня 2014 року по 30 вересня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25 грудня 2014 року по 30 вересня 2017 року, за результатами якої 18 березня 2019 року складено Акт №191/26-15-14-02-01-14/39564741 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, статті 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV), в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток на суму 23 718 404 грн, у тому числі за 2016 рік на суму 212224265 грн та за 9 місяців 2017 року на суму 2494139 грн;
пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті на суму 22 047 105 грн;
підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, пункту 171.2 "а" статті 171 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 116779, 32 грн;
підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7 980 грн.
На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві 22 квітня 2019 року, прийнято податкові повідомлення-рішення:
№00005591402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 29 648 005 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 23 718 404 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5 929 601 грн);
№00005601402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 24 472 484 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 19 577 987 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 894 497 грн);
№0007454208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на 200138,25 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 116779,32 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 83 358,93 грн);
№0007464208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на 137676,25 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 7 980 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5696,25 грн).
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими ГУ ДФС у м. Києві 22 квітня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.
Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та ТОВ "Мінералтех", ТОВ "Югтехноплюс", ТОВ "Лігаторг", ТОВ "Дискпротех", ТОВ "Компанія-Камєлот", ТОВ "Алардгруп", ТОВ "Начснаб", ТОВ "Райнер Груп", ТОВ "ППР Ампрокс", ТОВ "Альтер Бізнес Груп", ТОВ "Олімпіакос", ТОВ "Гесада Компані", ТОВ "Дан Компані", ТОВ "Смайл Систем", ТОВ "Фудсейл", ТОВ "Промстаценерго", ТОВ "Джаст Груп", ТОВ "Реденс" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.
Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 198.1 - 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових