ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 805/3769/16-а
касаційне провадження № К/9901/41440/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (головуючий суддя - Троянова О.В.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Міронова Г.М.; судді: Арабей Т.Г., Геращенко І.В.)
у справі № 805/3769/16-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Слов`янська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 0005071305.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 14 березня 2017 року адміністративний позов задовольнив.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 червня 2017 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Слов`янська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на безтоварному характері оспорюваних господарських операцій .
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Слов`янської ОДПІ.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Слов`янською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілс ЛТД", Товариством з обмеженою відповідальністю "Тарсан ЛТД", Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Седес", Товариством з обмеженою відповідальністю "Продінвест ЛТД", Товариством з обмеженою відповідальністю "Прод Опт Продукт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструктив Компані", Товариством з обмеженою відповідальністю "Кепіталс Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Бігнікс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Блюбері Продакшн", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лерос", Товариством з обмеженою відповідальністю "Штовар Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина Ойл", Товариством з обмеженою відповідальністю "Апреліус" за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, результати якої оформлено актом від 06 червня 2016 року № 1887/05-22-13-05-111-2632804855.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення платником вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 291369,00 грн на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Продінвест ЛТД", Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілс ЛТД", Товариством з обмеженою відповідальністю "Тарсан ЛТД" за наслідками постачання продуктів харчування, з огляду на фіктивний характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган звертав увагу на пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест ЛТД" ОСОБА_2 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, а також на те, що постачальники ФОП ОСОБА_1 використовували одну ІР-адресу для реєстрації податкових накладних та подання електронної звітності
Крім того, Слов`янська ОДПІ зазначала про відсутність актів надання-приймання товарів, товарно-транспортних накладних та інших документів, які б могли свідчити про факт транспортування товарів.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 0005071305, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 291369,00 грн за основним платежем та 72849,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що долучені платником до матеріалів справи первинні документи свідчать про реальний характер оспорюваних поставок та господарський характер понесених ним витрат на сплату податку на додану вартість, а контролюючим органом, у свою чергу, належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції не представлено.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
В той же час, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків, враховуючи, більш того, доводи контролюючого органу про наявність ознак фіктивності у постачальників позивача.
Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активів у порівнянні із задекларованим.
Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарсан ЛТД" виконати спірні поставки з урахуванням їхніх фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати) тощо.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -