Постанова суду № 804/769/16 від 13.07.2021 про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску...

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 липня 2021 року

Київ

справа №804/769/16

адміністративне провадження №К/9901/43118/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №804/769/16 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 (суддя Ляшко О.Б.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 (головуючий суддя Юрко І.В., суддів: Гімон М.М., Чумак С. Ю.),

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" звернулось до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Дніпропетровська митниця звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.04.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці у справі №804/769/16.

На виконання вимог закону особам, які беруть участь у справі, надіслані копії ухвали про відкриття касаційних проваджень та інформація про їхні права та обов`язки, надано строк для подачі заперечень на касаційні скарги.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/769/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2021 справу прийнято до провадження та призначено касаційний розгляд у судовому засіданні на 13.07.2021.

У судове засідання представники сторін не з`явились, при цьому, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Суд, керуючись пунктом 2 частини першої статті 345 КАС України, здійснює касаційний розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування вимог касаційної скарги митний орган зазначає, що для контролю та митного оформлення декларантом не подано витребувані документи, в тому числі договорів (угод) з третіми особами, що стало однією з підстав для коригування митної вартості, оскільки за відсутності договору з третіми особами, що пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, унеможливлене проведення перевірки числового значення заявленої митної вартості; відсутність в наданих до митного оформлення інвойсах зазначення вмісту Fe, від якого в пропорційному відношенні залежить ціна поставленого товару; декларантом подано документи, які містять розбіжності стосовно умов поставки оцінюваного товару, що підтверджує висновок про ненадання документів, на підтвердження транспортної складової у вартості оцінюваних товарів; рахунки продавця товару, рахунки виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій, митниць. На думку відповідача, висновки судів, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, про те, що обов`язкові документи, які подані до митного органу не містили розбіжностей - не відповідають фактичним обставинам справи. Дніпропетровська митниця у касаційній скарзі просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

У свою чергу, позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність коригування митним органом митної вартості товарів за резервним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом позивачем було надано необхідний пакет підтверджуючих документів, у яких чітко визначена ціна придбаного товару, та з яких не вбачається розбіжностей чи обставин, які впливають на числове значення заявленої митної вартості товару. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Верховний Суд, переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.04.2015 між ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та ТОВ "Русская горно-металлургическая компания" укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №15-0835-12.

Згідно Додатку №6 від 26.06.2015 до Контракту продавець зобов`язався поставити ПАТ "ДМКД" - залізорудний концентрат (надалі по тексту - товар) в кількості - 70 000 тон за ціною 2192,80 рублів РФ за одну тону, на умовах поставки: СРТ - станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці (Інкотермс -2010).

Позивач 04.08.2015 звернувся до Дніпропетровської митниці з метою здійснення митного оформлення товару "концентрат залізорудний агломераційний" (далі - Товар). Зазначений товар заявлений до митного оформлення шляхом подання митної декларації №110010000/2015/021766. Митна вартість поставленого товару визначена за основним методом - за ціною договору.

Разом з ВМД для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість, позивачем надано пакет документів.

У свою чергу, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуютьс;

оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації; виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв`язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості. а саме:

декларантом не надано до митного оформлення договору із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, враховуючи те, що позивач купував товар не у його виробника;

на комерційних документах не міститься жодного штампу та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001, є підставою для здійснення додаткових форм митного контролю;

до митного органу надано митну декларації країни експорту від 30.07.2015 року, митна вартість товару у яких складає 33,74 дол. США, яка не відповідає вартості товару, що вказана у договорі, специфікації до нього та інвойсах;

позивачем не надано до митного оформлення документів, які б підтверджували транспортну складову;

до митного оформлення надано рахунок-фактуру виробника товару, відповідно до якого вартість товару є значно нижчою від задекларованої позивачем, рахунок-фактура виробника товару та контрактоутримувача ідентифікуються між собою лише за вагою та якості товару із вмістом Fe.

Листом від 05.08.2015 № 062Д/2021, надісланим у складі електронного повідомлення, декларантом проінформовано митницю про неможливість надання додаткових документів, зазначених у вимогах митного органу, та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно пункту 8 статті 55 Митного кодексу України.

Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв`язку з чим ним прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.06.2015 №110010000/2015/600433/1 та картку відмови від 05.08.2015 №110010000/2015/20080.

Товар був випущений відповідачем у вільний обіг за новою ВМД №110010000/2015/021379 від 01.07.2015 з коригованою ціною товару.

Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій посилались на те, що митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом митної вартості, безпідставно визначивши митну вартість за резервним методом, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані митним органом.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Судами першої та апеляційної інстанцій з`ясовано, що на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом було подано митному органу наступні документи Контракт; Додаток до Контракту; Рахунки фактури (інвойси) з додатками; залізничні накладні; листи; Сертифікати про походження товару копія митної декларації країни відправлення.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Правила визначення митної вартості за ціною договору встановлені статтею 58 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Обставини справи свідчать, що контролюючим органом відповідно до статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, та у зв`язку з виявленими розбіжностями декларанту запропоновано було надати додаткові документи.

За результатами контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності, а саме:

на комерційних документах не міститься жодного штампу та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням №5/32 від 13.09.2001, є підставою для здійснення додаткових форм митного контролю;

до митного органу надано митну декларації країни експорту від 30.07.2015, митна вартість товару у яких складає 33,74 дол. США, яка не відповідає вартості товару, що вказана у договорі, специфікації до нього та інвойсах;

позивачем не надано до митного оформлення документів, які б підтверджували транспортну складову;

Відповідач дійшов висновку, що оскільки декларантом надано документи, які містять розбіжності стосовно умов поставки оцінюваного товару та, відповідно, вартості зазначеного товару відповідно до таких умов, необхідне надання відомостей щодо транспортної складової з метою проведення перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, У відповідності до частини третьої статті 53 Митного кодексу України відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи

Як вбачається, позивачем не надано витребуваних додаткових документів на вимогу митного органу в термін визначений пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, ні в термін, визначений пунктом 8 цієї статті, ні під час судового розгляду.

Обґрунтовуючи розбіжності у наданих позивачем документах, митний орган посилався на те, що товар імпортовано за контрактом та додатком, що заявлений декларантом як непрямий, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару, в той час, як договір із третіми особами, що пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в пакеті документів приєднаних до ЕМД декларантом не наданий.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як встановлено судами під час розгляду справи умови поставки товару СРТ Дніпродзержинськ. Термін "СРТ" згідно Інкотермс 2010 означає, що витрати на транспортування несе продавець товару і дані витрати включені до вартості товару. Суди дійшли висновку, що оскільки до митної вартості товару включені витрати на транспортування та перевантаження, тому окремо позивачем останні не декларувались.

Пунктом 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

З аналізу правової норми висновується, що документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, подаються до митного органу, оскільки такі документи містять відомості на підтвердження транспортної складової митної вартості і дозволяють митному органу впевнитись у достовірності та/або точності даних митної вартості товару.

Позивач вважав, що залізничні накладні є документами, які підтверджують транспортну складову митної вартості товару. Проте, митним органом під час розгляду справи судами попередніх інстанцій вказано, що у графах 4, 20 залізничних накладних міститься інформація, що платником по Російській залізниці є АТ "ПГК", по Укрзалізниці - ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" Втім, документів на підтвердження взаємовідносин між продавцем та АТ "ПГК" (яке зазначено у залізничній накладній платником по Російській залізниці) та ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" (яке зазначено у залізничній накладній платником по Укрзалізниці) до митного оформлення позивачем надано не було, що також дає підстави для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, зокрема врахування всіх складових такої вартості.

Судами попередніх інстанцій необґрунтовано не взято до уваги, що зазначені невідповідності є суттєвими для обчислення ціни, у зв`язку з чим у контролюючого органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, а тому відповідач мав право витребувати у позивача додаткові документи. За таких обставин, суди попередніх інстанцій неправомірно не правомірно відхилили доводи відповідача, що документи виробника та контрактоутримувача дійсно містять суттєві розбіжності щодо вартості товару.

Крім того, судами встановлено, позивачем не надано ні під час митного оформлення, ні під час судового розгляду справи договору із третіми особами, який пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається. Вказаний факт унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості. У свою чергу, незважаючи на те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, останнім не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного оформлення документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом.

У зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.

Суд касаційної інстанції має підстави вважати, що аналіз митного законодавства свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Касаційний суд звертає увагу, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації.

Згідно приписів частини першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Таким чином, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд, враховуючи статті 49, 52, 53, 54, 57 Митного кодексу України, дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи з ухваленням рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За вказаних обставин, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, суд дійшов висновку ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

................

Перейти до повного тексту