ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2021 року
м. Київ
справа № 804/3702/16
адміністративне провадження № К/9901/30806/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №804/3702/16 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (головуючий суддя Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.),
ВСТАНОВИВ:
ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" звернулось до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці про скасування рішень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Дніпропетровська митниця звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.12.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі №804/3702/16.
З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/3702/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2021 справу прийнято до провадження та призначено касаційний розгляд у судовому засіданні на 13.07.2021.
У судове засідання представники сторін не з`явились, при цьому, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Суд, керуючись пунктом 2 частини першої статті 345 КАС України, здійснює касаційний розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування касаційної скарги митний орган посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального і матеріального права. Митний орган зазначає, що для контролю та митного оформлення декларантом не подано витребувані документи, що стало однією з підстав для коригування митної вартості. Дніпропетровська митниця вказує на невідповідність висновку апеляційного суду фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору. Відповідач вважає, що декларантом подано документи, які містять розбіжності стосовно умов поставки оцінюваного товару, що підтверджує висновок про ненадання документів на підтвердження транспортної складової у вартості оцінюваних товарів. Крім того, відповідач звертає увагу, що в рахунках виробника ціна товару незалежно від вмісту Fe визначена в єдиному розмірі при різному вмісті Fe, що, на думку контролюючого органу, свідчить лише про базову ціну залізорудного концентрату, а не фактичну, яка має встановлюватись у відповідності із контрактом в залежності від вмісту зазначеної речовини, що є суттєвим для обчислення ціни. На думку відповідача, висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, про те, що обов`язкові документи, які подані до митного органу не містили розбіжностей - не відповідають фактичним обставинам справи. У касаційній скарзі Дніпропетровська митниця просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У свою чергу, позивачем подані заперечення на касаційну скаргу. ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції про безпідставність коригування митної вартості товарів за резервним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом позивачем було надано необхідний пакет підтверджуючих документів, включаючи договір та рахунки, в яких чітко визначена ціна придбаного товару, та з яких не вбачається розбіжностей чи обставин, які впливають на числове значення заявленої митної вартості товару, з якими законодавство пов`язує право контролюючого органу, маючи обґрунтований сумнів, витребовувати додаткові документи в підтвердження заявленої митної вартості товару. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Верховний Суд, переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.04.2015 між ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (покупець) та ТОВ "Русская горно-металлургическая компания" (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 15-0835-12, за умовами якого продавець зобов`язався здійснити поставку товару покупцю, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у додатках до контракту.
Згідно Додатку №11 від 29.10.2015 до Контракту продавець зобов`язався поставити залізорудний концентрат в кількості - 60000 тон за ціною 2092,35 рублів РФ за одну тону при вмісті Fe 66%, на умовах поставки: DАР - станція Соловей/Тополі (Інкотермс -2010).
08.12.2015 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці з митною декларацією №110010000/2015/023000 для митного оформлення товару "концентрат залізорудний агломераційний". Митна вартість товару була заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України, а саме: 2096,9 рублів за тону.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано Для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів.
Посадовою особою Дніпропетровської митниці здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, в результаті якого встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, у зв`язку з чим декларанта повідомлено про можливість (відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України) подати будь-які інші наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
Листом від 09.12.2015 №062Д/3416 декларантом направлено відповідачу висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 08.12.2015 №3814 та повідомлено про неможливість надання інших додаткових документів протягом десяти календарних днів, та, що документи будуть надані в установлений законом термін згідно частини 8 статті 55 Митного кодексу України.
09.12.2015 Дніпропетровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №110010000/2015/600565/1, яким митну вартість товару було збільшено, а також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.12.2015 №110010000/2015/20107.
Позивач не погодився з прийнятим рішенням, втім, оформив нову ВМД від 09.12.2015 №110010000/2015/023020 з коригованою ціною товару.
Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що виявлені Митницею розбіжності впливають на числові значення складових митної вартості товарів та не підтверджують обраний позивачем метод її визначення у розумінні статті 53 Митного кодексу України, в зв`язку з чим витребування відповідачем додаткових документів здійснено за наявності визначених законом правових підстав.
Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився. Задовольняючи позов суд вказав, що митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом митної вартості, безпідставно визначивши митну вартість за резервним методом, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані митним органом.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Судами першої та апеляційної інстанцій з`ясовано, що на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом було подано митному органу наступні документи: контракт, додаток до контракту, рахунки-фактуру (інвойси) з додатками до них, залізничні накладні, рахунки від виробника до продавця, відомості про відстань перевезення, сертифікати про походження товару, сертифікати якості, листи, копія митної декларації країни відправлення.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Правила визначення митної вартості за ціною договору встановлені статтею 58 Митного кодексу України.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Обставини справи свідчать, що контролюючим органом відповідно до статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, та у зв`язку з виявленими розбіжностями декларанту запропоновано було надати додаткові документи.
У справі, що розглядається, відповідач дійшов висновку, що оскільки декларантом надано документи, які містять розбіжності стосовно умов поставки оцінюваного товару та, відповідно, вартості зазначеного товару відповідно до таких умов, необхідне надання відомостей щодо транспортної складової з метою проведення перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, У відповідності до частини третьої статті 53 Митного кодексу України відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім жабам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" листом проінформовано митний орган про неможливість надання додаткових документів у термін визначений пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно до пункту 8 статті 55 Митного кодексу України.
Як вбачається, позивачем не надано витребуваних додаткових документів на вимогу митного органу в термін визначений пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, ні в термін, визначений пунктом 8 цієї статті, ні під час судового розгляду.
Обґрунтовуючи розбіжності у наданих позивачем документах, митний орган посилався на те, що товар імпортовано за контрактом та додатком, що заявлений декларантом як непрямий, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару, в той час, як договір із третіми особами, що пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в пакеті документів приєднаних до ЕМД декларантом не наданий.
Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товару наведено про виявлення розбіжностей у документах: товар імпортовано за Контрактом, Додатком №11, що заявлений декларантом ПАТ "ДМК" як непрямий, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару. Проте, договір із третіми особами, що пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в пакеті документів, приєднаних до ЕМД, декларантом не наданий.
Позивачем не надано ні під час митного оформлення договору із третіми особами, який пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається. Вказаний факт унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості. У свою чергу, незважаючи на те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, останнім не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного оформлення документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом. Таким чином, за відсутності договору із третіми особами, що пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, унеможливлюється перевірка числового значення заявленої митної вартості, а зазначені розбіжності унеможливили здійснення обчислення заявленої позивачем митної вартості товару та використання наданих рахунків-фактур в якості документів, що підтверджують митну вартість товару.
З рахунків-фактур (інвойсів) та додатків до них вбачається, що вони виставлені ТОВ "Русская горно-металлургическая компания" в рамках зовнішньоекономічного контракту від 29.04.2015 №15-0835, Додатку №11 від 29.10.2015 на умовах поставки DАР ст. Соловей/Тополі. Також в рахунках виробника, що виставлені покупцю ТОВ "Русская горно-металлургическая компания" для відправки отримувачу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" в рамках контракту 15-04-29 (дата не зазначена), додатку від 27.10.2015 №16, не міститься відомостей про умови поставки та не завірені печатками підприємства, що видало зазначені рахунки (ВАТ "Стойленський ГОК").
Рахунки виробника містять інформацію стосовно вмісту Fе та посилання на відповідний сертифікат якості. Крім того, в рахунку-фактурі виробника від 07.11.2015 року вказаний нульовий вміст заліза, в той час як в сертифікаті якості № 167, на посилається цей рахунок, зазначений вміст заліза на рівні 66%.
Однак ціна товару незалежно від вмісту Fе визначена рахунками виробника на рівні 1450 руб.РФ/т (за контрактом). Оскільки рахунки виробника не містять відомостей стосовно умов поставки, вартість у зазначеному рахунку розраховується на умовах ЕХW.
Крім того, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" зазначає, що відсутність печаток та штампів митних органів на рахунках-фактурах обумовлена тим, що згідно пунктів 9.2, 9.3 зовнішньоекономічного контракту від 29.04.2015 року № 15-0825-12 рахунки не слідували разом з вантажем, а були отримані позивачем поштою.
Однак викладене твердження спростовується відомостями графи 24 залізничних накладних, де вказані товаросупровідні документи, надані відправником товару, в тому числі по 2 рахунки-фактури, але без номера та дати, що не дає можливості впевнитись, що до митного оформлення подані саме ті документи, які прямували разом з вантажем.
Також, позивач помилково вважає, що документом, який підтверджує транспортну складову митної вартості товару, є залізничні накладні, в яких вказано вартість транспортування.
Проте, таке твердження позивача про оплату витрат на перевезення продавцем товару спростовується відомостями, зазначеними в графі 23 залізничних накладних, в якій вказано, що оплата провізної плати по Росії здійснює ТОВ "Універсальний експедитор" на підставі договору з РЖД №734/11 від 01.01.2011. При цьому, документів щодо взаємовідносин між продавцем та ТОВ "Універсальний експедитор" до митного оформлення не надано.
Окрім іншого, рахунки виробника містять інформацію стосовно вмісту Fе та посилання на відповідний сертифікат якості. В рахунку-фактурі виробника від 07.11.2015 вказаний нульовий вміст заліза, в той час як в сертифікаті якості № 167, на який посилається цей рахунок, зазначений вміст заліза на рівні 66%. Однак, ціна товару визначена незалежно від вмісту Fе (за контрактом).
Рахунки контрактоутримувача та виробника ідентифікуються між собою лише вагою та містять ціну товару, визначену в залежності від вмісту Fе, що не відповідає ціні рахунку виробника.
Викладені факти викликають розбіжності, оскільки за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару визначається в залежності від вмісту заліза, проте при різному рівні заліза ціна товару у рахунках виробника визначена в єдиному розмірі. При цьому, контракту із виробником товару позивачем до митниці не надано.
Положеннями статті 59 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник (частиною другою статтею 59 Митного кодексу України).
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Зі спірного рішення вбачається, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору не застосовується через те, що декларантом заявлені неповні відомості про митну вартість товару відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України, і тому відповідачем застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів - 2(ґ) - резервний.
При цьому, здійснення контролю співставлення, тобто порівняння рівня заявленої митної вартості з інформацією, наявною у митного органу щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів митне оформлення яких вже здійснено, не могло бути застосовано, оскільки посадовою особою митниці встановлено, що в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) відсутня інформація щодо митних оформлень, за якими ввезено ідентичний товар "концентрат залізорудний агломераційний" за посередницькими угодами, а, містилась інформація щодо митного оформлення ідентичного товару "концентрат залізорудний агломераційний" (за прямим контрактом, враховуючи якісні показники за вмістом Fе203 - в середньому від 66 %, 66,1 %, 66,2 %, 66,7%) від 13.03.2015 №110010000/2015/020288 та МД №110010000/2015/020301). Враховуючи цю інформацію та враховуючи фактичні якісні показники оцінюваної партії Товару за наданими декларантом сертифікатами, мину вартість Товару визначено Митницею на рівні 2,9098 руб.РФ/кг (за метод 2ґ).
У зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.
Суд касаційної інстанції має підстави вважати, що аналіз митного законодавства свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Касаційний суд звертає увагу, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З урахуванням наведеного, у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації.
Таким чином, переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд дійшов вважає, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -