ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2021 року
м. Київ
справа № 640/7762/20
адміністративне провадження № К/9901/26808/20
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 (суддя - Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Кузьменко В.В.) у справі №640/7762/20.
встановив:
Фізична особи-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві в якому, з урахуванням заяви про відкликання позовних про скасування наказу №13447 від 05.09.2018 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1" та визнання протиправною та скасування вимоги від 19.10.2018 №Ф-322 про сплату боргу (недоїмки), просив:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0108384203 про нарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1424274,75грн, в тому числі 1139419,80грн за податковими зобов`язаннями та 284854,95грн за штрафними санкціями;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0108454203 про нарахування військового збору в розмірі 118689,56грн, в тому числі 94951,65грн за податковим зобов`язанням та 23737,91грн за штрафними санкціями;
визнати протиправним та скасувати рішення від 19.10.2018 №0108484203 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 14015,10грн;
визнати протиправним та скасувати рішення від 19.10.2018 №0108494203 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в розмірі 340,00грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0108524203 про нарахування податку на додану вартість в розмірі 1578135,00грн, в тому числі 1262508,00грн за податковим зобов`язанням та 315627,00грн за штрафними санкціями;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0108334203 про нарахування штрафу за платежем податок з доходів фізичних-осіб в розмірі 340,00грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020, закрито провадження.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог ФОП ОСОБА_1 посилається на що те, що суди не з`ясували всіх обставин та залишили поза увагою те, що при зверненні до суду в межах справи №640/18584/18 підставою позову слугували доводи про те, що він є платником єдиного податку і до нього не могли застосовані інші податки, визначені в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях, в той час як у межах спору у справі №640/7762/20 підставою визначено порушення відповідачем порядку проведення перевірки.
Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 22.05.2019 по справі №640/7778/18, відповідно до якого позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли предмет позову повністю збігається за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Державної податкової служби у місті Києві зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №640/18584/18 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2018 №0108334203, №0108384203, №0108454203, №0108524203 та рішень від 19.10.2018 №0108484203 та №0108494203.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020, відмовлено ФОП ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову повністю.
03.04.2020 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0108334203, №0108384203, №0108454203, №0108524203 та рішень від 19.10.2018 №0108484203 та №0108494203 з тих підстав, що документальна позапланова перевірка була проведена безпідставно з порушенням контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, у зв`язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення та інші рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Так, позивач зазначав, що жодних письмових запитів чи інших запитів контролюючого органу не отримував, тому підстав для надання будь-яких пояснень та їх документальних підтверджень до контролюючого органу не було, тому і підстав, передбачених підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України для проведення позапланової невиїзної перевірки не було. Крім того, фактично перевірка проводилась на інших підставах, ніж ті що були зазначені у наказі.
22.04.2020 відповідач на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся із заявою, в якій просив суд закрити провадження з підстав наявності судового рішення у справі №640/18584/18, яким підтверджено правомірність винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору у справі №640/7762/20.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження у даній справі судами попередніх встановлено, що в акті перевірки зазначено про її проведення на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України і на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 05.09.2018 №13447 та повідомлення ГУ ДФС у м. Києві від 06.09.2018 №47917/Р/26-15-42-03-27. Водночас, згідно копій наказу ГУ ДФС у м. Києві від 05.09.2018 №13447 і повідомлення ГУ ДФС у м. Києві від 06.09.2018 №47917/Р/26-15-42-03-27 правовою підставою для проведення перевірки зазначено підпункти 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, що визнала представник відповідача у судовому засіданні, пояснивши це помилкою в акті.
Крім того, як вбачається зі змісту рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/18584/18, копія якого наявна в матеріалах даної адміністративної справи, судом встановлено та не заперечувалось позивачем той факт, що як зазначено в акті перевірки позивачу надсилався лист від 10.07.2018 №327/Р/26-15-42-03-27 з повідомленням про вручення про надання пояснень та документального підтвердження щодо отриманих доходів та заявлених у податкових деклараціях витрат, понесених в ході провадження підприємницької діяльності за 2016, 2017 роки, проте позивач не надав документального підтвердження понесених витрат.
Наведені обставини свідчать про наявність рішення, яке набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, а підстави, про які вказує позивач, не є достатніми для того, щоб визнати його позов новим.
Щодо неврахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 по справі №640/7778/18 слід зазначити, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.
Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні.
Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення. Res judicata є способом запобігання повторному розгляду справи та несправедливому відношенню до інших учасників судового процесу.
Отже, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -