ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 640/12237/19
адміністративне провадження № К/9901/354/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління ДПС у місті Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року у справі № 640/12237/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячі та спортивні майданчики" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячі та спортивні майданчики" (далі - ТОВ "Дитячі та спортивні майданчики") звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 1 квітня 2019 року № 0273011206.
Позивач мотивував свої вимоги безпідставністю застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, оскільки податкові накладні направлені ним за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем до ДФС у встановлений строк, протягом робочого дня, тобто належним чином виконано покладений обов`язок щодо реєстрації податкових накладних.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 9 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року, позов задовольнив частково.
При цьому суди виходили з того, що оскільки квитанції про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) сформовані податковим органом та направлені позивачу після закінчення операційного дня (на наступний день), а у квитанціях зафіксовано час направлення податкових накладних - 15 січня 2019 року, то відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ці податкові накладні вважаються зареєстрованими 15 січня 2019 року.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у зазначену вище дату.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди встановили, що податковим органом проведено перевірку своєчасності реєстрації позивачем податкових накладних в ЄРПН за 2017- 2018 роки.
На підставі висновків акта перевірки від 7 лютого 2019 року № 1029/26-15-12-06-16/37095763 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 1 квітня 2019 року № 0273011206, яким за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів до позивача застосовано штраф у розмірі 10% - 128 759,06 грн.
Правове регулювання порядку реєстрації податкових накладних у ЄРПН встановлено нормами статті 201 ПК України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246).
За правилами абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац п`ятий цього пункту).
Порядок № 1246 визначає механізм внесення до ЄРПН відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї.
Так, згідно з пунктом 8 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.
За змістом пункту 10 цього Порядку після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1246 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За правилами пунктів 12, 13 зазначеного Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться визначені цим пунктом перевірки, за результатами яких формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 14 Порядку № 1246).
Як встановлено судами, позивачем 15 січня 2019 року впродовж операційного дня було відправлено на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні за допомогою програмного забезпечення М.е.doc.
У квитанціях № 1 про реєстрацію податкових накладних (надісланих наступного дня - 16 січня 2019 року) зазначено - "відправлено:15.01.2019"".
При цьому, відповідачем не надано доказів, що спірні податкові накладні подані до ДФС після закінчення операційного дня.
Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.
Встановивши, що позивач виконав свій обов`язок щодо своєчасного направлення податкових накладних для реєстрації в електронній системі документообігу, суди дійшли висновку про те, що він не може нести відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з незалежних від нього обставин.
Така категорія спорів була предметом неодноразового розгляду судом касаційної інстанції. Зокрема, у постанові від 12 липня 2019 року у справі № 0940/1600/18 Верховний Суд, за результатами системного аналізу норм матеріального права, дійшов висновку, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.
Операційний день, згідно з положеннями пункту 2 Порядку №557, визначений як частина дня, протягом якої за наявності технічної можливості здійснюється електронний документообіг. При цьому конкретні часові межі операційного дня цим Порядком не визначені. На відміну від цього пунктом 3 Порядку № 1246 встановлено, що операційний день в робочі дні триває з 8 до 20-ї години. Така тривалість операційного дня застосовується в цілях статті 201 ПК України як встановлена спеціальною нормою, що регулює порядок направлення електронного документа - податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) до ДФС для реєстрації в ЄРПН.
Хоча Порядок № 1246 у регулюванні механізму надсилання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) і відсилає до норм Порядку № 577, і ці норми не були порушені контролюючим органом внаслідок направлення товариству квитанції про прийняття податкових накладних наступного операційного дня, притягнення товариства до відповідальності, встановленої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК, з урахуванням меж відповідальності платника податку на додану вартість в механізмі реєстрації податкової накладної в ЄРПН, не відповідає правильному застосуванню норм пункту 201.10 статті 201 ПК та Порядку № 1246.
Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК України якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Текстове викладення цієї норми не дає підстав для її неоднозначного тлумачення безвідносно до змісту норм Порядку № 577, як підзаконного акта, які не можуть застосовуватися з огляду на те, що колізія між нормами актів неоднакової юридичної сили вирішується на користь акта вищої юридичної сили.
Ураховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штраф за порушення строків реєстрації податкових накладних, прийнято відповідачем не на підставі та не в межах наданих повноважень.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів