ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 127/2426/17
адміністративне провадження № К/9901/38403/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (судді - Гонтарук В.М., Біла Л.М., Граб Л.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням уточнення, просив:
-визнати неправомірними дії управління ПФУ в м. Вінниці щодо відмови йому у виплаті призначеної пенсії за віком;
-зобов`язати управління ПФУ в м. Вінниці виплатити йому нараховану пенсію за період з 07.05.2016 року по 15.12.2016 року в розмірі 71 959,30 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Вінниці як отримувач пенсії за віком, яку йому призначено з 07.05.2016 року згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Проте, виплату пенсії позивачу було того ж дня припинено на підставі п.12 Закону України №213-VІІІ від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".
21.11.2016 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці з заявою, в якій просив виплатити йому пенсію за віком починаючи з 07.05.2016.
Листом від 05.12.2016 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав щодо виплати йому пенсії, посилаючись на те, що починаючи з 01.04.2015 по 31.12.2015 відповідно до Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" у період роботи пенсіонера на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не виплачуються.
З 15.12.2016 позивачу призначене довічне грошове утримання в зв`язку із звільненням з посади судді.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати йому пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що з 01.06.2015 він втратив право на призначення щомісячного довічного грошового утримання на підставі пункту 5 Розділу III Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VIII), а відтак, з цієї дати відпали обставини, які в силу абзацу 2 частини першої статті 47 Закону №1058-IV перешкоджали б виплачувати йому пенсію.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між позивачем і відповідачем виникли з 07.05.2016 - дня призначення пенсії за віком, на момент призначення якої діяла редакція ст. 47 Закону №1058 із змінами, внесеними відповідно до Закону №911-VII, відповідно до якого тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року: особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обмеження щодо виплати пенсії позивачу у спірний період було встановлено на законодавчому рівні, а тому дії відповідача щодо не виплати позивачу пенсії є правомірними.
При цьому, суд визнав помилковим посилання позивача на п. 5 Прикінцевих положень Закону №213, як на підставу для виплати йому пенсії, оскільки такий не містить приписів щодо відновлення виплати пенсії як такої, в тому числі, призначеної на підставі Закону №1058.
Також суд дійшов висновку щодо не поширення на спірні правовідносини рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, оскільки таке стосується виключно виплати щомісячного довічного грошового утримання, яке призначене відповідно до ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", водночас позивачу пенсію призначено відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які є чинними та не визнавались неконституційними.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2017 скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті призначеної пенсії за віком.
Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 призначену пенсію за віком з 07.05.2016 по 15.12.2016.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що оскільки до 01.06.2015 не було прийнято закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з 01.06.2015 позивач втратив право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а тому з 07.05.2016 по 15.12.2016 позивач має право на виплату пенсії за віком, призначеної йому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", через відсутність підстав для припинення її виплати.
Крім того, апеляційним судом зроблено посилання на рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-зрп/2016, яким визнано неконституційною заборону виплати з 01.04.2015 і з 01.01.2016 пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі на посаді судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача неотриманої позивачем суми пенсії, апеляційний суд виходив з того, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб`єктів владних повноважень незаконними і зобов`язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум, з огляду на що дійшов висновку, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу призначену пенсію за віком з 07.05.2016 по 15.12.2016.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивачу правомірно не здійснювалась виплата пенсії у спірний період, оскільки така не виплата відбувалась на виконання Закону №911, положення якого є чинними, не конституційними не визнавались, а тому підлягали обов`язковому виконанню та застосуванню всіма органами державної влади.
Крім того, посилався на те, що апеляційним судом безпідставно здійснено посилання на рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-зрп/2016, оскільки таке стосується виключно виплати щомісячного довічного грошового утримання.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.