ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 640/3097/19
провадження № К/9901/35209/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Желєзного І.В., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 (головуючий суддя Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Кузьменка В.В., суддів Василенка Я.М., Шурка О.І.)
у справі № 640/3097/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання дій протиправними, зобов`язати вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ) про:
- визнання дій ГУ ПФУ щодо зменшення основного розміру пенсії до 70% замість встановлених раніше при звільненні у розмірі 80% протиправними;
- визнання дій ГУ ПФУ щодо скасування врахування середньомісячних сум додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі: надбавки особам, які працюють в умовах режимних обмежень - 15%, надбавки за оперативно-розшукову діяльність - 50%, надбавки за особливо важливі завдання - 100%, премії - 90% протиправними;
- зобов`язання ГУ ПФУ вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії в повному обсязі на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про розрахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), без обмеження максимальним розміром, з урахуванням основного розміру пенсії 80% від відповідних сум грошового забезпечення, як було призначено при звільнені у запас 01.09.2012;
- зобов`язання ГУ ПФУ вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії в повному обсязі на виконання вимог Постанови №103, а саме: пункт 2, як було призначено при звільненні у запас 01.09.2012 з урахуванням раніше встановлених надбавок: особам, які працюють в умовах режимних обмежень - 15%, за оперативно-розшукову діяльність - 50%, за особливо важливі завдання - 100%, премії - 90%;
- зобов`язання здійснити перерахунок належних до виплати сум та виплатити їх за період з 01.01.2018 по день здійснення перерахунку.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, позов задоволено частково:
- визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 до 70% замість встановлених раніше при звільненні у розмірі 80% протиправними;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії в повному обсязі на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про розрахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" без обмеження максимальним розміром, з урахуванням основного розміру пенсії 80% від відповідних сум грошового забезпечення зазначених у довідці, виданій фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України 06.04.2018 №21/3/2-133м/4400 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 та здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині, якою у задоволенні позову відмовлено, та постановити нове рішення про повне задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, полковник запасу Служби безпеки України (далі - СБУ), 23.08.2012 наказом Голови СБУ №1132-ОС звільнений з військової служби за підпунктом "а" пункту 61 та підпунктом "б" пункту 63 (за станом здоров`я - обмежено придатний до військової служби) у запас СБУ, виключений із списків особового складу з 31.08.2012.
5. З 01.09.2012 ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ) в розмірі 80% від грошового забезпечення як особі, яка мала на момент звільнення 31 рік 03 місяці 19 днів вислуги років.
6. Пенсія позивачу розрахована із сум грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років 40%, середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі надбавки за роботу в умовах режимних обмежень - 15%, надбавки за оперативно-розшукову діяльність - 50%, надбавки за особливо важливі завдання - 100%, премії - 90%.
7. 17.04.2018 ГУ ПФУ перерахувало з 01.05.2018 пенсію позивача з 01.01.2018 на підставі Постанови №103. Після цього перерахунку пенсії позивача її розмір склав 70% грошового забезпечення, яке складається із посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років 50%.
8. 27.11.2018 позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою усунути порушення законодавства при проведенні перерахунку та здійснити перерахунок пенсії у розмірі 80% від суми грошового забезпечення з врахуванням всіх його складових, які були враховані при призначення пенсії.
9. Листом від 12.12.2018 за вих. №131749/03 ГУ ПФУ повідомило позивача про те, що пенсія йому перерахована відповідно до вимог чинного на час перерахунку законодавства, а виплата перерахованих пенсій відповідно до Постанови №103 проводиться з 01.01.2018 - 50%, з 01.01.2019 - 75%; з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
10. Вважаючи, що відповідачем порушені права та інтереси позивача в частині здійсненого перерахунку пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2018 відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови №103 були відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії з урахуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-XII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним
12. Щодо вимог зобов`язати відповідача перерахувати пенсію позивача з урахуванням раніше встановлених надбавок: особам, які працюють в умовах режимних обмежень - 15%, за оперативно-розшукову діяльність - 50%, за особливо важливі завдання - 100%, премії - 90%, суди зазначили, що пенсія позивача перерахована відповідно до положень Постанови №103. Скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови №103, на переконання судів попередніх інстанцій, не впливає на результат розгляду цієї справи.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У касаційній скарзі відповідач зазначає про помилковість висновків судів апеляційної інстанцій. Стверджує, що неврахування при перерахунку його пенсії всіх складових грошового утримання, які він отримував за час служби, є суттєвим звуженням його конституційних прав. (порушення статей 22, 58 Конституції України).
14. Також, наголошує, що норми Постанови №103, на підставі яких йому перераховано пенсію, скасовані в судовому порядку, що безпідставно не враховано судами під час розгляду цієї справи.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.
16. За змістом статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
17. За змістом статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Відповідачем касаційна скарга у цій справі не подавалась, а позивачем судові рішення оскаржується лише в частині, якою у задоволенні позову відмовлено. Тому рішення судів попередніх інстанцій переглядаються судом касаційної інстанції лише в частині, якою у задоволенні позову відмовлено.
19. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262-XII.
20. Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
21. 22. 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", пунктами 1, 2 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Визначено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
22. Згідно з пунктом 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі також - Порядок №45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою, третьою статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
23. Пунктом 5 Порядку № 45 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
24. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
25. Водночас колегія суддів зауважує, що скасування з 05.03.2019 в судовому порядку зазначених положень Постанови № 103 та Порядку № 45 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми були чинними.
26. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 420/5496/18 та від 11.11.2020 у справі №240/478/19.
27. З урахуванням наведеного, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що оскільки при перерахунку пенсії не передбачалось включення інших видів грошового забезпечення, ніж Постановою № 103 та Порядком № 45, в тому числі тих, які отримував позивач, на момент виникнення у нього права на призначення пенсії, то відповідач правомірно не врахував для перерахунку пенсії позивача, з наявних в пенсійній справі інших довідок (виданих до 01.01.2018), розмірів надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за особливості проходження військової служби та премії.
28. Разом із тим, Суд звертає увагу на те, що позивач у цьому випадку, не позбавлений права звернення до суду з відповідним позовом, якщо його права продовжують порушуватися після набрання чинності рішенням суду у справі №826/3858/18.
29. У Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
30. Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України (пункт 4 мотивувальної частини). Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості (пункт 1 резолютивної частини).
31. Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави. Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими не ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
32. У Рішенні Конституційного Суду від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності (пункт 2.2).
33. На думку Конституційного Суду України, держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю (пункт 2.3).
34. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
35. У пунктах 26, 28 рішення Європейського суду з прав людини "Валентина Ніканорівна Великода проти України" від 03.06.2014 (заява № 43331/12) зазначено про те, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, повинен бути досягнутий "справедливий баланс" між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав людини. Необхідного балансу не буде знайдено, якщо особа чи особи, яких це стосується, повинні були нести індивідуальний та надмірний тягар. Зменшення пенсії заявника, очевидно, було здійснено внаслідок міркувань економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.
36. Відповідно до пункту 36 рішення від 03.06.2014 у справі "Серебрянський проти України" (№54704/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що не погоджується з тим, що вимога заявника щодо виплати разової щорічної грошової допомоги до Дня перемоги у розмірі, рівному п`яти мінімальним пенсіям за віком, становила "законні сподівання" у значенні судової практики з цього питання на той час. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України, чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент виплати.
37. Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що відповідачем здійснено втручання у право позивача вільно володіти майном, оскільки у період дії пунктів 1, 2 Постанови № 103 вказані норми підлягали безумовному виконанню усіма суб`єктами владних повноважень. Незастосування пунктів 1, 2 Постанови №103 у період їх дії допускається винятково у ситуації, за якої всупереч імперативним вимогам статті 22 Конституції України відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод особи в частині зменшення розміру пенсії, яку особа вже отримувала.
38. Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
39. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 350, 356 КАС України, Суд -