ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 264/3768/16-а
адміністративне провадження № К/9901/35205/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 22.08.2017 (суддя - Харитонова Г.Л.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (судді - Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати неправомірними дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо зупинення виплати йому пенсії по інвалідності з 01.06.2015;
-зобов`язати відновити з 01.06.2015 виплату пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача.
З 10.02.2015 позивачу було призначено пенсію по інвалідності 3 групи загального захворювання відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на період з 10.02.2015 по 11.02.2016.
З 01.04.2015 відповідачем було припинено виплату пенсії позивачеві на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ.
21.12.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії.
Листом від 30.12.2015 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав щодо відновлення виплати йому пенсії, посилаючись на те, що з 01.04.2015 Законом №213 зупинено на 2015 рік виплату пенсій особам, які працюють на відповідних посадах.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо зупинення виплати пенсії та відмови у поновленні її виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 01.06.2015 посада, на якій він працює, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з чим передбачені ч. 1 ст. 47 Закону №1058 (в редакції Закону №213) підстави для невиплати йому пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з цієї дати перешкоди для виплати йому пенсії відсутні.
Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.08.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області щодо не відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 23 грудня 2015 року.
Зобов`язано Лівобережне об`єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області відновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за інвалідністю з 23 грудня 2015 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області в частині визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01 червня 2015 року по 22 грудня 2015 року - залишено без розгляду.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 01.06.2015 відпали обставини, які на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перешкоджали ОСОБА_1 отримувати пенсію по інвалідності за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому з 01.06.2015 виплата призначеної позивачу пенсії підлягає відновленню.
Залишаючи позовні вимоги за період з 01.06.2015 по 22.12.2015 без розгляду, суди виходили з того, що про порушення свого права позивач дізнався 13.06.2015, водночас до суду з позовом звернувся - 23.06.2016, тобто з пропуском, встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду. При цьому клопотання щодо поновлення строку звернення до суду та поважних причин пропуску цього строку позивачем не надано, оскільки позивач вважав, що такий ним не пропущено.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що оскільки з 01.04.2015 по теперішній час позивач працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України "Про прокуратуру" то йому правомірно припинено виплату пенсії, оскільки таке припинення відбулось на виконання положень Закону №213, а в подальшому продовжено відповідно до Закону №911.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фа