ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 380/5208/20
адміністративне провадження № К/9901/11359/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн"
постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року (судді Довга О.І., Бруновська Н.В., Матковська З.М.)
у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн"
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області (правонаступник- Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби),
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
6 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" (надалі також - Позивач) звернулося до першої інстанції з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (правонаступник - Державна податкова служба України), Головного управління ДФС у Львівській області (надалі також - Відповідач, правонаступник- Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби), у якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Львівській області про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних: № 1080507/37171990 від 19 лютого 2019 року; №1080493/37171990 від 19 лютого 2019 року; № 1080506/37171990 від 19 лютого 2019 року; № 1057332/37171990 від 23 березня 2019 року; № 1080494/37171990 від 19 лютого 2019 року; №1080501/37171990 від 19 лютого 2019 року; №1080488/37171990 від 19 лютого 2019 року; №1080510/37171990 від 19 лютого 2019 року; № 1080495/37171990 від 19 лютого 2019 року; №1080487/37171990 від 19 лютого 2019 року; №1080491/37171990 від 19 лютого 2019 року; №1080504/37171990 від 19 лютого 2019 року; № 1080500/37171990 від 19 лютого 2019 року; №1080498/37171990 від 19 лютого 2019 року; № 1080492/37171990 від 19 лютого 2019 року; №1080505/37171990 від 19 лютого 2019 року; №1080502/37171990 від 19 лютого 2019 року; № 1080503/37171990 від 19 лютого 2019 року; №101659/37171990 від 12 березня 2019 року; № 1080496/37171990 від 19 лютого 2019 року; №1096022/37171990 від 06 березня 2019 року; №1096137/37171990 від 06 березня 2019 року; № 1101665/37171990 від 12 березня 2019 року; №1101593/37171990 від 12 березня 2019 року; №1068274/37171990 від 05 лютого 2019; №1057330/37171990 від 23 березня 2019 року; №1057335/37171990 від 23 березня 2019 року; №1057340/37171990 від 23 березня 2019 року; №1057334/37171990 від 23 березня 2019 року; №1057344/37171990 від 23 березня 2019 року.
- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" (код за ЄДРПОУ 40110917) датою їх подання на реєстрацію, а саме: № 1503024 від 13 березня 2018 року на суму 1282,02 грн з ПДВ; 1503025 від 13 березня 2018 року на суму 2197,76 грн з ПДВ; №1503039 від 13 березня 2018 року на суму 1325,72 грн з ПДВ; № 2701208 від 10 березня 2018 року на суму 3043,74 грн з ПДВ; № 1503037 від 13 березня 2018 року на суму 196,92 грн з ПДВ; № 1503036 від 13 березня 2018 року на суму 165,20 грн з ПДВ; № 1503035 від 13 березня 2018 року на суму 425,16 грн з ПДВ; № 1503034 від 13 березня 2018 року на суму 1149,84 грн з ПДВ; № 1503033 від 13 березня 2018 року на суму 271,38 грн з ПДВ; № 1503023 від 13 березня 2018 року на суму 841,22 грн з ПДВ; № 1503022 від13 березня 2018 року на суму 78,48 грн з ПДВ; № 1503104 від 13 березня 2018 року на суму 429,56 грн з ПДВ; № 1503103 від 13 березня 2018 року на суму 562,98 грн з ПДВ; № 1502986 від 13 березня 2018 року на суму 1434,63 грн з ПДВ; №1502985 від 13 березня 2018 року на суму 1451,77 грн з ПДВ; № 1503077 від 13 березня 2018 року на суму 621,00 грн з ПДВ; № 1503006 від 13 березня 2018 року на суму 1457,13 грн з ПДВ; № 1503215 від 13 березня 2018 року на суму 871,92 грн з ПДВ; № 1503248 від 13 березня 2018 року на суму 902,88 грн з ПДВ; № 1503216 від 13 березня 2018 року на суму 1318,02 грн з ПДВ; № 1503170 від 13 березня 2018 року на суму 998,82 грн з ПДВ; № 1503171 від 13 березня 2018 року на суму 976,02 грн з ПДВ; № 1503107 від 13 березня 2018 року на суму 785,88 грн з ПДВ; № 1503108 від 13 березня 2018 року на суму 204,48 грн з ПДВ; № 2002405 від 14 березня 2018 року на суму 1216,80 грн з ПДВ; № 2701270 від 13 березня 2018 року на суму 2637,60грн з ПДВ; № 2701275 від 13 березня 2018 року на суму 4361,82 грн з ПДВ; №2701221 від 10 березня 2018 року на суму 959,94 грн з ПДВ; № 2701220 від 10 березня 2018 року на суму 4279,50 грн з ПДВ; № 2701328 від 13 березня 2018 року на суму 1974,66 грн з ПДВ.
1.3. Короткий зміст рішень судів і мотиви її прийняття
Ухвалою Львівського окружного адміністративного 17 вересня 2020 року у задоволенні клопотання представникаВідповідачів про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 380/5208/20 відмовлено. Заяву представника Позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, з посиланням на положення статтей 121, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) зазначив, що Позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, з поважних причин, якими є зміна Верховним Судом правової позиції.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено частково, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 380/5208/20 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовну заяву залишено без розгляду.
Ухвалюючи це рішення, суд апеляційної інстанції з посиланням на висновки, сформовані у постановах Верховного Суду від 2 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006119, від 7 жовтня 2020 року у справі № 500/2486/20, зазначив, що строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спірні рішення, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняті в 2019 році, а до суду Позивач звернувся з позовом лише 6 липня 2020 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
З урахуванням цього, апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Позивачем пропущено строк звернення до суду.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІЗДИВУ НА НЕЇ
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і направити матеріали справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
При цьому, Позивач зазначає про наявність обґрунтованих підстав для відступлення від правових висновків Верховного Суду, на які зроблено посилання в оскаржуваному судовому рішенні.
Позивач стверджує, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою ту обставину, що суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, визнав поважними підстави пропуску строку звернення до суду, натомість, апеляційним судом при залишенні позову без розгляду не надано оцінки поважності підстав пропуску строку звернення до суду, що наведені ним у заяві (том 3, а.с. 227-228).
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби, як правонаступник Головного управління ДПС у Львівській області, з посиланням на відповідні позиції Верховного Суду, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку суду апеляційної інстанції
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Спірним у цій справі є питання застосування строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не проводилася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, а відтак, саме в межах цього питання і здійснюється касаційний перегляд судових рішень у цій справі.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені у нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обрахунку його початку, але й природу спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.
Так, зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної розкривається у статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), відповідно до якої на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення поняттю податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу..
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Таким чином, право на формування податкового кредиту прямо залежить від факту реєстрації податкової накладної, а відтак, і на визначення податкових зобов`язань, що підлягають сплаті у звітному періоді.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Отже, датою виникнення податкових зобов`язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України. На дату виникнення податкових зобов`язань платник податків зобов`язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН. В подальшому податкові зобов`язання відображаються у податковій декларації за звітний період і підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.
Таким чином, у процедурі реєстрації податкових накладних суттєве значення мають наслідки відмови у її реєстрації або реєстрації із порушенням граничних строків. При цьому, у випадку відмови у реєстрації податкової накладної негативні наслідки більшою мірою несе покупець (отримувач) товарів, який, внаслідок відсутності податкової накладної в ЄРПН, позбавлений права на формування податкового кредиту у звітному періоді.
Суд звертає увагу на те, що різниця правової природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю у підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їхнє оскарження.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.
Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити "інше рішення контролюючого органу" у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.
Такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.
Верховним Судом у постанові від 2 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006119 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів не знаходить передбачених законодавством підстав для відступлення від правових висновків, зазначених у наведених вище постановах Верховного Суду.
Відтак, зважаючи на те, що рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийняті у лютому та березні 2019 року, а Позивач звернувся до суду 6 липня 2020 року суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Позивачем попущено строк звернення до суду.
Поряд із цим, Суд звертає увагу на таке.
Підстави для скасування судом апеляційної інстанції рішення повністю або частково з залишенням позовної заяви без розгляду у відповідній частині передбачені статтею 319 КАС України.
Згідно з частиною першою цієї статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За змістом частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, наведені норми в сукупності та взаємозв`язку свідчать, що передумовою залишення судом апеляційної інстанції позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду є оцінка наведених позивачем підстав пропуску строку звернення до суду на предмет їх поважності.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Втім, залишаючи позовну заяву без розгляду, апеляційний суд не надавав жодної оцінки поважності підстав пропуску строку звернення до суду, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилась подана Позивачем до суду першої інстанції заява від 1 вересня 2020 року (том 3, а.с.227-228), в якій поставлено питання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду. У цій заяві Позивач наводив обставини, які на його думку, свідчать про те, що строк звернення до суду пропущено за об`єктивних, незалежних від нього обставин.
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформував висновок, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Ненадання оцінки наведеним Позивачем доводам щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду судом апеляційної інстанції свідчить про недотримання положень частин третьої, четвертої статті 123, статей 240 та 319 КАС України, та вказує на передчасність ухвалення оскаржуваної постанови.