ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/1917/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Костюк О.В.,
Галицинівської сільської ради - не з`явився,
Вітовської районної державної адміністрації - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська водна компанія" - Ткаченко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 (у складі колегії суддів: Ярош А.І. (головуючий), Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)
та рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 (суддя Смородінова О.Г.)
у справі № 915/1917/19
за позовом виконуючого обов`язки керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області
до Вітовської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська водна компанія"
про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди і купівлі-продажу, скасування реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2019 року виконуючий обов`язки керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області до Вітовської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська водна компанія" про (у редакції від 13.09.2019 з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 02.10.2020):
- визнання незаконним та скасування розпоряджень Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 №122-р "Про дострокове припинення права постійного користування земельною ділянкою Галицинівською міською радою Вітовського району Миколаївської області" і №123-р "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Миколаївська водна компанія";
- визнання недійсним укладеного 25.04.2018 між відповідачами договору оренди земельної ділянки площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) у межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (далі - спірна земельна ділянка);
- визнання незаконним та скасування розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 05.04.2019 №79-р "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення";
- визнання недійсним укладеного 10.04.2019 між відповідачами договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки;
- зобов`язання ТОВ "Миколаївська водна компанія" повернути територіальній громаді в особі Галицинівської сільської ради спірну земельну ділянку;
- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №26451692 від 04.06.2018 про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва - полігон твердих побутових відходів (відсоток готовності 75%) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1568056748233 (далі - спірний об`єкт незавершеного будівництва).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Вітовською районною державною адміністрацією за відсутності достатнього обсягу повноважень передано в оренду ТОВ "Миколаївська водна компанія" спірну земельну ділянку згідно з договором оренди землі від 25.04.2019 та у подальшому продано її за договором купівлі-продажу від 10.04.2019. Такими діями, на думку прокурора, порушено право користування спірною земельною ділянкою, оскільки вона є комунальною власністю.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Рішення мотивовано тим, що спірна земельна ділянка не передавалась до комунальної власності, а була передана Галицинівській сільській раді на праві постійного користування, яке згодом було припинено. Водночас з огляду на ненадання доказів дотримання норм чинного законодавства України при здійсненні передачі спірної земельної ділянки в постійне користування суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що існує матеріальне право Галицинівської сільської ради на володіння або користування нею, яке оспорюється або не визнається відповідачами.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка належала до земель комунальної власності, визнавши хибним посилання прокурора на частину 11 статті 123 Земельного кодексу України, оскільки зазначена норма не передбачає автоматичного переходу права власності.
Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи прокурора про незаконне припинення права постійного користування позивача спірною земельною ділянкою, адже він помилково вважає, що вирішення питання щодо добровільної відмови землекористувача від спірної земельної ділянки повинно було відбуватися виключно прийняттям на пленарному засіданні сесії сільської ради відповідного рішення.
Крім того, суд дійшов висновку про те, що Вітовська районна державна адміністрація законно передала спірну земельну ділянку спочатку в оренду ТОВ "Миколаївська водна компанія", а згодом продала зазначеній особі без проведення земельних торгів відповідно до положень статей 124, 127, 134 Земельного кодексу України.
Не погодившись із наведеними судовими рішеннями, заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
На думку прокурора, оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, зокрема пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 117, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 2, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Так, прокурор вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність припинення права постійного користування Галицинівської сільської ради на підставі одноособового листа Галицинівської сільської ради без прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні сесії сільської ради невідповідним пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Також прокурор зазначає про помилковість та невідповідність вимогам пункту 12 статті 123 Земельного кодексу України висновку судів попередніх інстанцій про те, що набуття Галицинівською сільською радою права постійного користування на спірну земельну ділянку не свідчить про автоматичний перехід прав власності на цю землю із державної в комунальну.
Крім того, прокурор заперечує проти висновку суду апеляційної інстанції про те, що надання Вітовською районною державною адміністрацією спірної земельної ділянки в оренду та, у подальшому, у власність ТОВ "Миколаївська водна компанія" у позаконкурентному порядку не суперечить вимогам закону, оскільки будівництво полігону побутових відходів не належить до переліку об`єктів, для яких згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України може надаватися земельна ділянка без проведення земельних торгів.
При цьому прокурор посилається на відсутність правової позиції Верховного Суду щодо застосування до подібних правовідносин пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 123, 134 Земельного кодексу України.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позивач зазначає, що не підтримує позовні вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в його особі, адже задоволення таких вимог матиме негативні наслідки для територіальної громади. Позивач не погоджується з доводами касаційної скарги, зокрема, з твердженнями прокурора про наявність порушення з боку Галицинівської сільської ради при поверненні спірної земельної ділянки після добровільної відмови від права постійного користування нею. Також позивач погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності автоматичного переходу спірної земельної ділянки із державної до комунальної власності.
ТОВ "Миколаївська водна компанія" надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
ТОВ "Миколаївська водна компанія" вважає, що рішення та постанова у справі є законними і обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а безпідставні твердження прокурора виключають можливість скасування зазначених судових рішень.
Вітовська районна державна адміністрація у встановлений Судом термін відзиву на касаційну скаргу не надала.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Дослідивши надані учасниками справи докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації від 29.12.2012 №891-р було надано дозвіл позивачеві на: розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у постійне користування під будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів із земель державної власності (запасу) в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області; а також на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки. Зазначене розпорядження прийнято на підставі листа сільського голови Галицинівської сільської ради б/н, вхідний номер до Жовтневої райдержадміністрації 4985-01-19/42-12 від 26.12.2012.
Розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації від 06.03.2014 №88-р затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у постійне користування із земель державної власності (запасу) для будівництва та обслуговування будівель комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, та вирішено передати в постійне користування позивачеві спірну земельну ділянку із земель державної власності (запасу) (відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку від 04.03.2014 №НВ-4800753562014) для будівництва та обслуговування будівель комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.06.2014 спірна земельна ділянка була зареєстрована як об`єкт нерухомого майна з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, власником зазначено Жовтневу районну державну адміністрацію, правокористувачем - позивача.
30 травня 2014 року між позивачем (концесієдавець) та ТОВ "Миколаївська водна компанія" (концесіонер) був укладений договір концесії (далі - Договір концесії), за умовами якого концесієдавець надав концесіонеру право на створення (будівництво) полігону побутових відходів на спірній земельній ділянці, яка належить на праві постійного користування концесієдавцю, з метою задоволення громадських потреб у сфері поводження з відходами (збирання, переробки, утилізації твердих побутових відходів та інше) та подальшої експлуатації за умови сплати концесіонером відповідно до цього договору концесійних платежів, виконання інших умов цього договору обома сторонами.
Об`єктом концесії за Договором концесії визначений полігон твердих побутових відходів, що має бути створений (побудований) концесіонером з урахуванням його мінімального розміру, що складає 5,5 га, та усіма необхідними під`їзними шляхами за умови співфінансування з боку концесієдавця на спірній земельній ділянці.
13 березня 2018 року Галицинівський сільський голова звернувся до Вітовської районної державної адміністрації (попередня назва - Жовтнева районна державна адміністрація) з листом про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою та про передачу цієї земельної ділянки ТОВ "Миколаївська водна компанія" на умовах оренди без зміни цільового призначення для будівництва та обслуговування будівель, закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів).
Розпорядженням Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 №122-р припинено право постійного користування позивачем спірною земельною ділянкою державної власності.
Також 13 квітня 2018 року між позивачем і ТОВ "Миколаївська водна компанія" укладена угода про розірвання Договору концесії через неможливість концесієдавця проводити співфінансування, як то передбачено договором концесії щодо створення (будівництва) полігону побутових відходів. Згідно з пунктом 3 зазначеної угоди сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за договором до моменту його розірвання.
Згідно з розпорядженням Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 №123-р Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївська водна компанія" було передано в оренду спірну земельну ділянку терміном на 45 років до 30 травня 2063 року, між відповідачами 25 квітня 2018 року був укладений відповідний договір оренди землі.
Розпорядженням Вітовської районної державної адміністрації від 05.04.2019 №79-р "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського значення" вирішено: затвердити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 55000 м2 з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247, цільовим призначенням В.03.12 (код згідно КВЦПЗ) (землі громадської забудови) для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (для будівництва сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) із земель державної власності, що розташована в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (за межами населених пунктів); припинити ТОВ "Миколаївська водна компанія" право оренди спірної земельної ділянки; продати ТОВ "Миколаївська водна компанія" спірну земельну ділянку за ціною 469150,00 грн без урахування ПДВ.
10 квітня 2019 року між відповідачами укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого Вітовська районна державна адміністрація передала, а ТОВ "Миколаївська водна компанія" прийняло в приватну власність спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (03.12), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, із зазначенням, що земельна ділянка відчужується без зміни її цільового призначення.
Відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому відповідно до положень статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Частина 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України також передбачає, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з описовою частиною оскаржуваних судових рішень при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій визначили наступні межі розгляду справи: позовні вимоги обґрунтовано тим, що Вітовською районною державною адміністрацією за відсутності достатнього обсягу повноважень передано в оренду ТОВ "Миколаївська водна компанія" спірну земельну ділянку згідно з договором оренди землі від 25.04.2019 та в подальшому продано її за договором купівлі-продажу від 10.04.2019; такими діями, на думку прокурора, порушено право користування спірною земельною ділянкою, оскільки земельна ділянка є комунальною власністю.
Тобто при вирішенні цього спору суд першої інстанції виходив з наведених підстав позову та, відповідно, відмова в задоволенні позовних вимог ґрунтується на висновках про те, що спірна земельна ділянка не передавалась до комунальної власності, а правові підставі вважати, що існує матеріальне право Галицинівської сільської ради на володіння або користування нею, яке оспорюється або не визнається відповідачами, відсутні.
Однак з огляду зміст позовної заяви Суд вбачає, що суд першої інстанції належним чином не визначив підстави позову в цій справі з урахуванням встановленого вимогами статей 2, 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності.
Так, звертаючись з позовом у цій справі, прокурор заявив, зокрема, позовну вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 №122-р. Прокурор зазначив, що наведене розпорядження прийнято з порушенням норм законодавства та підлягає визнанню незаконним та скасуванню з огляду на положення статті 142 Земельного кодексу України, статей 1, 12, пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки рішення про дострокову відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою прийнято головою сільської ради одноособово без ухвалення відповідного рішення сесією сільської ради. Також пославшись на положення частини 3 статті 117 і частини 11 статті 123 Земельного кодексу України, статей 3, 20 Закону України "Про концесії", прокурор зазначив, що об`єкт концесії - полігон твердих побутових відходів є комунальною власністю, а отже і спірна земельна ділянка, на якій будується цей об`єкт є комунальною власністю та не може передаватися в державну власність.
Разом з тим, прокурор заявив позовні вимоги про визнання незаконними та скасування розпоряджень Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 №123-р, від 05.04.2019 №79-р, визнання недійсними укладених між відповідачами договору оренди від 25.04.2018 і договору купівлі-продажу від 10.04.2019, зобов`язання ТОВ "Миколаївська водна компанія" повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді в особі позивача. Щодо перелічених позовних вимог прокурор доводив, що оскаржувані розпорядження прийняті після незаконного припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою та поза межами повноважень районної державної адміністрації. Зокрема, прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка в силу положень статей 117, 123 Земельного кодексу України є комунальною власністю, Вітовська районна державна адміністрація не мала повноважень на розпорядження нею шляхом надання в користування ТОВ "Миколаївська водна компанія". Водночас прокурор послався на порушення положень статей 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України у зв`язку з набуттям ТОВ "Миколаївська водна компанія" прав на спірну земельну ділянку в позаконкурентному порядку за відсутністю в нього наміру продовжувати концесійну діяльність з будівництва полігону твердих побутових відходів.
Крім того, прокурор заявив позовну вимогу про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №26451692 від 04.06.2018 про реєстрацію права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва, оскільки зазначений об`єкт створений під час дії та на виконання Договору концесії, а тому є об`єктом комунальної власності територіальної громади Галицинівської сільської ради.
Проте внаслідок неналежного визначення судом першої інстанції меж розгляду цієї справи відповідно до підстав заявленого прокурором позову низка аргументів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не отримали жодної правової оцінки суду. Відповідно, в порушення вимог статті 238 Господарського процесуального кодексу України в рішенні місцевого господарського суду відсутні висновки про встановлення або спростування усіх обставин, що мали б бути предметом доказування у справі відповідно до заявлених позовних вимог.
Залишивши зазначене судове рішення без змін за наслідками апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції у повній мірі не виправив наведені порушення, адже також належним чином не дослідив усі обставини, які визначені позивачем підставами позовних вимог, та не надав належної правової оцінки усім доводам та доказам учасників справи, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.
Зокрема, під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій на підставі дослідження усіх наданих учасниками справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку належним чином не дослідили обставини щодо законності припинення права позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою, не встановивши наявність оформленого відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" волевиявлення територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування на добровільну відмову від зазначеного права. Щодо наведеного питання Суд звертає увагу на таке.
У силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують, зокрема: виконання Конституції та законів України; законність і правопорядок; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Право постійного користування земельною ділянкою визначено в частині 1 статті 92 Земельного кодексу України як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до положень статей 141, 142 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
З аналізу наведених норм вбачається, що правом добровільної відмови від права користування земельною ділянкою має саме землекористувач, а повноваженнями з прийняття рішення про припинення такого права наділений лише власник земельної ділянки.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (ч.ч. 1, 3 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Зокрема, сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Повноваження сільського, селищного, міського голови визначені у статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з пунктами 8, 9, 14, 19 частини 4 якої він, зокрема, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів рішень ради з питань, що належать до її відання; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами тощо; а також здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.
Водночас за вимогами пунктів 30, 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Положення наведеної норми кореспондують вимогам частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з наданим у частині 1 статті 2 Земельного кодексу України визначенням земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Отже, при вирішенні питання щодо наявності в голови Галицинівської сільської ради повноважень з прийняття рішення про добровільну відмову від спірної земельної ділянки судам слід врахувати наведені норми законодавства (зокрема, положення статей 12, 16, 26, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), які встановлюють порядок реалізації прав територіальної громади, вирішення питань місцевого значення, розподіл повноважень представницьких органів місцевого самоврядування та сільських, селищних, міських голів, у їх системному взаємозв`язку.
Також Суд звертає увагу на необхідність належного дослідження на підставі наданих учасниками справи доказів обставин щодо того, який саме об`єкт незавершеного будівництва створений на спірній земельній ділянці, а також щодо часу, підстав та джерел фінансування його будівництва (з наданням правової оцінки наданим учасниками справи суперечливим доводам з наведених питань). Адже встановлення наведених обставин має суттєве значення для вирішення питань щодо законності припинення права постійного користування позивачем спірною земельною ділянкою, передання її в оренду і продажу ТОВ "Миколаївська водна компанія" в позаконкурентному порядку, а також щодо правомірності здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва.
Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів.
Тому відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд