ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 922/3471/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс - Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікаційного венчурного інвестиційного фонду "СТАКСЕЛЬ" (далі - ТОВ "Фінекс - Капітал", позивач, скаржник) - Стриж Л.А. (адвокат),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (далі - Завод, відповідач) - Орлов О.О. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу ТОВ "Фінекс - Капітал"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 (головуючий - суддя Тарасова І.В., судді: Білоусова Я.О., Пуль О.А.)
у справі №922/3471/20
за позовом ТОВ "Фінекс - Капітал"
до Заводу,
про стягнення коштів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Фінекс - Капітал" звернулось до суду з позовною заявою до Заводу, в якій просило стягнути з останнього грошові кошти в сумі 3 252 370,25 грн за порушення пункту 4.1.2. договору іпотеки від 06.12.2019 № 23019/ЮКР/0-1-1/02-1 (далі - договір іпотеки), що полягає у недопуску представників іпотекодержателя (позивача) до перевірки наявності, стану, умов збереження (експлуатації) предмета іпотеки, відповідальність за що передбачена пунктом 7.2. договору іпотеки.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.12.2020 у справі №922/3471/20 позовні вимоги задоволено.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ТОВ "Фінекс - Капітал" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі №922/3471/20 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2020.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме частину третю статті 10 Закону України "Про іпотеку". При цьому скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Завод заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. 06.12.2019 Заводом (Позичальник) та Акціонерним товариством "Акціонерний банк "Радабанк" (Первісний кредитор) укладено кредитний договір № 23019/ЮКР/0 (далі - Кредитний договір), згідно з пунктом 11 якого "Кредитор, за наявності вільних грошових коштів, зобов`язується на умовах цього договору надати Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 8 400 000, 00 грн, зі зменшенням ліміту кредитування згідно з п.1.2 цього Кредитного договору, зі сплатою процентів у розмірі 22% річних в порядку, визначеному даним Договором".
6.2. Первісний кредитор на виконання Кредитного договору перерахував на належний Відповідачу поточний рахунок грошові кошти в сумі 8 326 130, 12 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 38949 від 06.12.2019.
6.3. Відповідно до пункту 12.3 Кредитного договору, кредитор має право у будь-який час відступити свої права та обов`язки за цим договором третій особі, при цьому підписанням цього договору Позичальник надає згоду на таке відступлення та додаткове погодження угоди про відступлення Позичальником не потрібне.
6.4. АТ "АБ "Радабанк" та ТОВ "Фінекс -Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель", 26.06.2020 укладено договір про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст (далі - Договір відступлення права вимоги).
6.5. Згідно з пунктом 1.1 Договору відступлення права вимоги, Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор - ТОВ "Фінекс-Капітал" зобов`язаний сплатити на користь Первісного кредитора ціну Договору та прийняти в повному обсязі належні Первісному кредитору права вимоги до Боржника, Іпотекодавця - ТОВ "Завод Будінвест" та Поручителя - громадянки України ОСОБА_1 за кредитним договором №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, укладеним Первісним кредитором та Заводом, а також Договорами забезпечення, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника, Іпотекодавця та Поручителя, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржника, Іпотекодавця та Поручителя або, які зобов`язані виконати їх обов`язки за Кредитним договором та Договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них щодо належного виконання Боржником, Іпотекодавцем та Поручителем зобов`язань за Кредитним договором та Договорами забезпечення, сплати заборгованості та/або процентів та/або комісій та/або пені та/або штрафів та/або неустойки, в тому числі право нарахування яких виникло у Первісного кредитора до укладання цього Договору, передачі предметів забезпечення (іпотеки) в рахунок виконання зобов`язань за Кредитним договором та Договорами забезпечення, в тому числі права сторони/учасника в будь-яких судових та виконавчих провадженнях, а також права процесуального правонаступництва у всіх судових справах та провадженнях, що існують або можуть виникнути в майбутньому.
6.6. Пунктом 3.1 Договору відступлення права вимоги визначено, що за відступлення права вимоги, в обсязі встановленому пунктом 1.3 цього Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору ціну договору (вартості відступлених прав) за домовленістю сторін у розмірі 9 238 656, 49 грн.
6.7. Позивачем 26.06.2020 здійснено повну оплату за договором відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020, що підтверджується платіжним дорученням від 26.06.2020 № 1. В той же день, Первісний кредитор за актом приймання-передачі передав позивачу документи, що підтверджують право вимоги до відповідача.
6.8. Відповідно до пункту 1.4. Договору відступлення права вимоги, за взаємною домовленістю сторони встановили, що права вимоги за Кредитним договором та Договорами забезпечення, розповсюджується в повному обсязі включаючи: право Нового кредитора нараховувати та вимагати сплати процентів, комісії, неустойки, штрафів, пені за весь час прострочення Боржником та/або Іпотекодавцем та/або Поручителем своїх зобов`язань відповідно до умов Кредитного договору та Договорів забезпечення, за весь час дії Кредитного договору та Договорів забезпечення, в тому числі і до моменту укладання цього Договору.
6.9. АТ "АБ "Радабанк" (Іпотекодержателем) та Заводом (Іпотекодавцем) 06.12.2019 укладено іпотечний договір № 23019/ЮКР/0-1-1/02-1, посвідчений 06.12.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чорнобровкою І.В., та зареєстрований в реєстрі за № 1568. Згідно з пунктом 1.1. предметом за цим Договором як договором наступної іпотеки забезпечено вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору від 06.12.2019 №2310/ЮКР/0 та додаткових угод до нього, що передбачає право Іпотекодержателя у випадку невиконання Іпотекодавцем своїх зобов`язань за Кредитним договором та /або невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за цим Договором, отримати задоволення за рахунок заставленого майна (предмета іпотеки), який складається з нежитлових будівель: літ. "Ф-1", загальною площею 449, 5 кв.м., літ "Б/1-1", загальною площею 698,9 кв.м., літ "А/1-2", загальною площею 1675,9 кв.м., літ "У-2", загальною площею 1606,9 кв.м., літ "Б-2, загальною площею 3714,2 кв.м.,що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, б. 1 (далі - Предмет іпотеки) та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:12:004:0023,загальною площею 9,1414 га.
6.10. 26.06.2020 АТ"АБ "Радабанк" та ТОВ ""Фінекс-Капітал" укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором № 23019/ЮКР/0-І-1/02-1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О., зареєстрований в реєстрі за № 358 (далі - Договір про відступлення прав за іпотечним договором).
6.11. Відповідно до пункту 1.5. Договору про відступлення прав за іпотечним договором, Новий іпотекодержатель (позивач) одержує право замість первісного іпотекодержателя (АТ "Радабанк") вимагати від Іпотекодавця (відповідач) належного виконання всіх зобов`язань за Договором іпотеки, оскільки Новий Іпотекодержатель набуває статусу Іпотекодержателя за Договором іпотеки, що забезпечує виконання Боржником його зобов`язань за Кредитним договором.
6.12. Згідно з пунктом 2.1. Договору про відступлення прав за іпотечним договором, права за Договором іпотеки вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього Договору.
6.13. Пунктом 2.2. Договору про відступлення прав за іпотечним договором передбачено, що з моменту передання (відступлення) прав за Договором іпотеки, Новий іпотекодержатель замінює Первісного іпотекодержателя у правовідносинах, які склалися між ним та іпотекодавцем за договором іпотеки.
6.14. 16.07.2020 позивач повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні та про платіжні реквізити для погашення кредиту, сплати процентів та інших платежів (лист від 16.07.2020, вих. № 1607).
6.15. Пунктом 3.1.1 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право у будь-який час протягом дії цього Договору перевіряти документально та в натурі наявність, стан, умови збереження та експлуатації (використання) Предмета іпотеки.
6.16. Пунктом 4.1.2. Договору іпотеки встановлено, зокрема, обов`язок іпотекодавця не перешкоджати реалізації права Іпотекодержателя по перевірці наявності, стану, умов збереження та експлуатації (використання) Предмета іпотеки, надавати йому необхідну для цього документацію, а також сприяти Іпотекодержателю в цьому.
6.17. Пунктом 7.2. Договору іпотеки передбачено, що у разі порушення Іпотекодавцем умов пункту 4.1.2. Договору іпотеки, Іпотекодавець зобов`язаний сплатити іпотекодержателю штраф у розмірі 25% від вартості Предмета іпотеки, визначеної в пункті 1.3 цього Договору, за кожний випадок.
6.18. Пунктом 8.8. Договору іпотеки передбачено, що всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм.
6.19. Пункт 1.3. Договору іпотеки містить визначення ринкової та заставної вартості Предмета іпотеки, які є однаковими та дорівнюють 13009481,0 грн.
6.20. Позивач-Іпотекодержатель 14.09.2020 поштовим відправленням №6102408832585 направив на адресу іпотекодержателя повідомлення про проведення перевірки наявності, стану, умов збереження та експлуатації Предмета іпотеки (вих. № 1009 від 10.09.2020), в якому повідомив про те, що 18.09.2020 о 16 год 00 хв. за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1, буде здійснено перевірку наявності, стану, умов збереження та експлуатації Предмета іпотеки.
Вказане повідомлення вручено позивачу у поштовому відділенні 01.10.2020 о 14:07.
6.21. Також позивач - іпотекодержатель 19.09.2020 поштовим відправленням №6105102582647 направив на адресу іпотекодержателя повідомлення про проведення перевірки наявності, стану, умов збереження та експлуатації Предмета іпотеки (вих. № 1809 від 18.09.2020), в якому повідомив про те, що 25.09.2020 о 16 год 00 хв. за адресою : м. Харків, вул. Велозаводська, 1, буде здійснено перевірку наявності, стану, умов збереження та експлуатації Предмета іпотеки.
Вказане повідомлення вручено позивачу у поштовому відділенні 04.11.2020 о 10:39. Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем до позову копіями опису вкладення до цінного листа та поштових накладних №№ 6102408832585, 6105102582657, наданими відповідачем до відзиву на позов скріншотами з поштового трекеру №610240883285 та №6105102582647 із загальнодоступної інформації з офіційного сайту Укрпошти.
6.22. Також представниками позивача складено Акти перевірки наявності, стану, умов збереження та експлуатації (використання) Предмету іпотеки від 18.09.2020 та від 25.09.2020.
В Акті від 18.09.2020 зазначено, що 18.09.2020 о 16-00 співробітниками Заводу (охоронець та головний інженер) не було допущено представників Іпотекодержателя до проведення перевірки наявності, стану, умов збереження та експлуатації (використання) Предмету іпотеки, призначеної відповідно до повідомлення іпотекодавця вих. № 1109 від 11.09.2020 та здійснювались перешкоди у її проведенні.
В Акті від 25.09.2020 зазначено, що 25.09.2020 о 16-00 співробітниками Заводу (охоронець та головний інженер) не було допущено представників Іпотекодержателя до проведення перевірки наявності, стану, умов збереження та експлуатації (використання) Предмету іпотеки, призначеної відповідно до повідомлення іпотекодавця вих. № 1109 від 11.09.2020 та здійснювались перешкоди у її проведенні.
6.23. Також позивачем до позовної заяви надано CD-R диск, в якому, за його твердженням міститься відеозйомка, яку здійснювали представники іпотекодержателя - ТОВ "Фінекс-Капітал" під час спроби провести перевірку наявності, стану, умов збереження та експлуатації (використання) Предмету Іпотеки і якою, на його думку, зафіксовано факт недопуску відповідачем-Іпотекодателем представників Іпотекодержателя до проведення перевірки та вчинення перешкод у її проведенні.
Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що з вищенаведених повідомлень про проведення перевірки наявності, стану, умов збереження та експлуатації Предмета іпотеки, доказів їх надсилання відповідачу, Актів перевірки наявності, стану, умов збереження та експлуатації (використання) від 18.09.2020 та від 25.09.2020, а також наданих ним матеріалів відеозйомки (CD-R диску) вбачається систематичне порушення відповідачем його зобов`язань не перешкоджати реалізацїї права іпотекодержателя перевіряти наявність, стан, умови збереження та експлуатації Предмету іпотеки, надавати іпотекодержателю необхідну для цього документацію та сприяти іпотекодержателю в цьому, що, відповідно до пункту 7.2. Договору іпотеки, є підставою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25% від вартості предмета іпотеки, визначеної в пункті 1.3. Договору, за кожний випадок порушення.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі №922/3471/20 за касаційною скаргою ТОВ "Фінекс - Капітал" на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Заводу грошових коштів в сумі 3 252 370,25 грн за порушення пункту 4.1.2. договору іпотеки.
8.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.3. Приписами статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статті 509 ЦК України, статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Отже, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань) у його сторін.
Судами встановлено, що на підставі Договору про відступлення прав за іпотечним договором до позивача перейшли всі права та обов`язки попереднього іпотекодержателя за договором іпотеки від 06.12.2019 № 23019/ЮКР/0-1-1/02-1.
Згідно з статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Так, відповідно до статей 230, 231 ЦК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
На думку позивача, відповідач порушив пункт 4.1.2. договору іпотеки, що полягає у недопуску представників іпотекодержателя (позивача) до перевірки наявності, стану, умов збереження (експлуатації) предмета іпотеки, відповідальність за що передбачена пунктом 7.2. договору іпотеки.
Верховний Суд звертає увагу, що згідно з частиною третьою статті 10 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов`язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки. Проведення іпотекодержателем зазначеної перевірки не повинно призупиняти користування предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення або іншим чином порушувати права іпотекодавця чи іншої особи, в тимчасовому користуванні якої знаходиться предмет іпотеки.
Отже, частина третя статті 10 Закону України "Про іпотеку" передбачає право іпотекодержателя перевіряти, в тому числі в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Вказане право може бути реалізоване іпотекодержателем у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору та попереднього письмового повідомлення іпотекодавця.
Верховний Суд наголошує, що добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, зокрема і протягом строку дії договору сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
8.4. Верховний Суд зазначає, що обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Згідно з приписами частин першої та другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Водночас судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.
8.5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про систематичне порушення відповідачем встановленого пунктом 4.1.2 договору іпотеки та статті 10 Закону України "Про іпотеку" обов`язку Іпотекодавця не перешкоджати реалізації права Іпотекодержателя з перевірки наявності, стану, умов збереження та експлуатації (використання) предмета іпотеки, надавати йому необхідну для цього документацію, а також сприяти Іпотекодержателю в цьому, за що пунктом 7.2 договору іпотеки передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 25% від вартості предмета іпотеки. Суд зазначив, що попри те, що умовами договору іпотеки та нормами Закону України "Про іпотеку" не встановлено обов`язку іпотекодержателя повідомляти про час та дату проведення перевірки наявності, стану, умов збереження та експлуатації (використання) предмета іпотеки, іпотекодержатель, добросовісно користуючись наданими йому законом та договором іпотеки правами, завчасно направляв на адресу іпотекодержателя повідомлення про проведення перевірки наявності, стану, умов збереження та експлуатації предмета іпотеки, проте, представників Іпотекодавця не було допущено до перевірки, що підтверджується складеними представниками іпотекодержателя актами перевірки наявності, стану, умов збереження та експлуатації (використання) предмета іпотеки від 18.09.2020 та від 25.09.2020 та матеріалами відеозйомки на CD-R диску, яку здійснювали представники іпотекодержателя під час спроби провести перевірку.
8.6. Приймаючи постанову, якою скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність порушення відповідачем права позивача на проведення перевірки наявності, стану та умов збереження і експлуатації (використання) предмету іпотеки, на яке останній посилається в підставах позову, й відповідно, відсутність підстав для застосування штрафу, передбаченого за відповідне порушення пунктом 7.2. договору іпотеки.
Апеляційний господарський суд виходив з такого:
- доводи позивача та суду першої інстанції про те, що законодавством не передбачено такого повідомлення прямо суперечать положенням частини третьої статті 10 Закону України "Про іпотеку";
- пунктом 8.8. Договору іпотеки передбачено, що всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм;
- відповідач не був попередньо повідомлений про проведення перевірок наявності, стану, умов збереження та експлуатації предмета іпотеки, призначених позивачем на 18.09.2020 та 25.09.2020;
- з матеріалів справи не вбачається, що у призначені дати та час зазначених перевірок відповідачем здійснювався недопуск представників іпотекодержателя до приміщень, що складають предмет іпотеки та вчинялись перешкоди у їх проведенні;
- відповідачем не вчинялись дії з порушення встановленого пунктом 4.1.2 договору іпотеки та частини третьої статті 10 Закону України "Про іпотеку" обов`язку Іпотекодавця не перешкоджати реалізації права Іпотекодержателя з перевірки наявності, стану, умов збереження та експлуатації (використання) предмета іпотеки, надавання йому необхідної для цього документації, а також сприяння Іпотекодержателю в цьому.
8.7. У касаційній скарзі позивач фактично не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо надання оцінки доказам у справі та вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема частину третю статті 10 Закону України "Про іпотеку".
Так, зі змісту постанови суду апеляційної інстанції у даній справі вбачається, що, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційним судом надавалася оцінка вагомим і ключовим доводам сторін у справі, якими вони обґрунтовували наявність чи відсутність підстав для задоволення позову. Така оцінка була здійснена судом в межах предмету доказування у справі, в сукупності з іншими доказами у справі, з урахуванням умов договору іпотеки та із застосуванням відповідних норм матеріального права.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, за умовою пункту 4.1.2. Договору іпотеки встановлено, зокрема, обов`язок іпотекодавця не перешкоджати реалізації права Іпотекодержателя з перевірки наявності, стану, умов збереження та експлуатації (використання) Предмета іпотеки, надавати йому необхідну для цього документацію, а також сприяти Іпотекодержателю в цьому. А з урахуванням присів частини третьої статті 10 Закону України "Про іпотеку" Іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Натомість ТОВ "Фінекс - Капітал" не довело вчинення ним дій щодо належного повідомлення відповідача про проведення перевірок наявності, стану, умов збереження та експлуатації предмета іпотеки, призначених позивачем на 18.09.2020 та 25.09.2020, і в свою чергу порушення відповідачем пункту 4.1.2. Договору іпотеки щодо вчинення ним дій, направлених на вчинення перешкод у проведенні перевірок.
Верховний суд наголошує, що частина третя статті 10 Закону України "Про іпотеку" передбачає право іпотекодержателя перевіряти, в тому числі в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Вказане право може бути реалізоване іпотекодержателем у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору та попереднього письмового повідомлення іпотекодавця.
Отже, вказані доводи касаційної скарги зводяться до намагання скаржника спонукати суд касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів у справі і встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу касаційної скарги, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України.
8.8. Що ж до доводів касаційної скарги про відсутність на даний час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, то Верховний Суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
З урахуванням та на підставі встановлених фактичних обставин цієї справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з недоведеністю позивачем факту порушення відповідачем права позивача на проведення перевірки наявності, стану та умов збереження і експлуатації (використання) предмету іпотеки.
Доводи скаржника в цій частині фактично зводяться до встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції.
Верховний Суд аналізуючи доводи касаційної скарги в цій частині доходить висновку, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано частину третю статті 10 Закону України "Про іпотеку" з урахуванням фундаментальних засад цивільного права до встановлених ним обставин справи та досліджених умов договору.
8.9. З урахуванням мотивів, які містяться у розділі 8 цієї постанови Судом аргументи, викладені у відзиві, приймаються до уваги як такі, що узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права.
8.10. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом "res judicata", базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.11. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.