ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/20564/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б. Ю. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Булгакової І. В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Фармак" (далі - АТ "Фармак")
на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.01.2021 (суддя Бондаренко-Легких Г. П.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 [колегія суддів: Отрюх Б. В. (головуючий), Поляков Б. М., Остапенко О. М.]
за заявою АТ "Фармак" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2019
зі справи № 910/20564/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональний рекреаційний центр "АТТІЛА" (далі - ТОВ "АТТІЛА")
до державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (далі - Інститут),
АТ "Фармак",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ПАТ "Дарниця"),
про визнання недійсними свідоцтв України на знак для товарів та послуг.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2019 зі справи позовні вимоги ТОВ "АТТІЛА" задоволено повністю: визнано недійсними свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № 7323 ("ДИАЗОЛИН DIAZOLINUM"); № 30054 ("ДІАЗОЛІН"); № 31171 ("DIAZOLINE"); зобовʼязано Інститут внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".
1.2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2019 зі справи набрало законної сили, будучи залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та постановою Верховного Суду від 28.01.2020.
1.3. Судові рішення зі справи мотивовані невідповідністю зареєстрованих позначень умовам надання правової охорони.
1.4. 18.11.2020 до господарського суду міста Києва від АТ "Фармак" надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить скасувати назване рішення суду від 24.05.2019 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
1.5. В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що факти встановлені рішенням апеляційної палати Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 11.09.2020 (далі - Рішення апеляційної палати) про визнання торговельної марки "ДІАЗОЛІН, зобр." добре відомою в Україні відносно АТ "ФАРМАК", мають значення для вирішення цієї справи і є істотними для ухвалення правильного рішення; зазначені обставини (факти встановленні в Рішенні апеляційної палати) є нововиявленими, оскільки вони не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.01.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021, у задоволенні заяви АТ "Фармак" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2020 зі справи відмовлено.
2.2. Прийняті судові рішення мотивовано тим, що: Рішення апеляційної палати є новим доказом, який не існував на час розгляду справи, та не є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення місцевого суду від 24.05.2019; обставина щодо доброї відомості знака на дату 01.01.2014 існувала на момент розгляду справи і мала бути відома заявнику на час розгляду справи, а отже, не є нововиявленою обставиною.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ "Фармак", посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції ухвалу місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, задовольнити заяву про перегляд зазначеного рішення суду за нововиявленими обставинами, скасувати це рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні даного позову.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи АТ "Фармак"
Суди першої та апеляційної інстанцій:
- неправильно визначили предмет доказування у цій справі, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 1 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- неправомірно встановлили, що обставини, зазначені у Рішенні апеляційної палати, не відносяться до нововиявлених;
- знехтували своїм обовʼязком повного та всебічного розгляду цієї справи справедливим судом, чим порушили основоположні принципи судочинства та норми процесуального права.
4.2. Доводи інших учасників
4.2.1. ПАТ "Дарниця" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів, і просило зазначені судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
4.2.2. Від Інституту і ТОВ "АТТІЛА" відзиви на касаційну скаргу не надходили.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Попередніми судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
- спір у справі виник внаслідок невідповідності спірних знаків для товарів і послуг умовам надання правової охорони [знаки "ДИАЗОЛИН DIAZOLINUM", "ДІАЗОЛІН", "DIAZOLINE" відповідно за свідоцтвами України № 7323 (заявка від 31.05.1993), № 30054 (заявка від 14.03.2001), № 31171 (заявка від 14.03.2001)] є такими, що складаються лише з позначень, які є загальновживаними як позначення товарів певного виду та загальновживаних термінів);
- за твердженням АТ "Фармак", Рішенням апеляційної палати встановлено, що комбінована торговельна марка "ДІАЗОЛІН, зобр." використовується безперервно щонайменше з 2000 року і донині;
- за результатами дослідження, аналізу та оцінки наданих заявником документів та матеріалів колегія апеляційної палати Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України дійшла висновку про визнання торговельної марки "ДІАЗОЛІН, зобр." добре відомою в Україні відносно АТ "ФАРМАК" (UA) для товарів 05 класу МКТП "фармацевтичні препарати, а саме: антигістамінні засоби" станом на 01.01.2014;
- обставини, встановлені у Рішенні апеляційної палати, як вважає АТ "Фармак", є нововиявленими, оскільки є істотними обставинами, що не були йому відомі на час розгляду справи;
- Рішення апеляційної палати є доказом, який не існував на час розгляду справи;
- Рішення апеляційної палати було прийнято за заявою АТ "Фармак", яке само визначило дату та просило визнати торгову марку "ДІАЗОЛІН, зобр." добре відомою станом на 01.01.2014;
- Рішення апеляційною палатою прийняте щодо комбінованої торговельної марки (із зображенням), а не стосовно знаків для товарів і послуг за згаданими свідоцтвами України № 7323, № 30054, № 31171;
- згідно з Порядком визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2005 № 228 (Порядок), Апеляційна палата Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України вирішує питання щодо доброї відомості позначення, зазначеного у заяві про визнання торговельної мірки добре відомою, що було зроблено в Рішенні апеляційної палати, та згідно з розділом 7 Порядку не наділена повноваженнями з вирішення питань щодо обставин відповідності зазначеного у заяві про добру відомість позначення умовам надання правової охорони;
- рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2019 зі справи встановлено, що спірні знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 7323, № 30054 та № 31171, які належать АТ "ФАРМАК", були зареєстровані з порушенням вимог, встановлених статтями 5, 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та пункту 8 Тимчасового положення про правову охорону обʼєктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від 18.09.1992 № 479/92.
6. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
частина перша та пункт 1 частини другої статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
- ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
частина четверта статті 75:
- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;
частина перша стаття 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
стаття 77:
- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
- докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
стаття 79:
- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;
- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;
стаття 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обʼєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний звʼязок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
частини перша, друга та третя статті 300:
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
- у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається;
пункт 1 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309:
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.