ПОСТАНОВА
Іменем України
15 липня 2021 року
Київ
справа №640/17246/19
адміністративне провадження №К/9901/30167/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/17246/19
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року (головуючий суддя - Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року (колегія суддів суд у складі головуючого судді - Бабенка К.А., суддів: Степанюка А.Г., Черпіцької Л.Т.)
І РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просила визнати протиправним та скасувати Наказ Генеральної прокуратури України від 10.06.2019 № 495ц про звільнення її з посади заступника начальника відділу представництва інтересів дітей та держави в судах, захисту їх прав при виконанні судових рішень управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України, на якій вона перебувала на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2, та органів прокуратури з 11 червня 2019 року у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років та припиненням повноважень прокурора.
2. Посилаючись на відсутність такої підстави звільнення, як досягнення 65 років, позивач просила змінити формулювання підстави на пункт 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України).
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року замінено найменування відповідача "Генеральна прокуратура України" на "Офіс Генерального прокурора".
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково.
Зобов`язано Генеральну прокуратуру України внести зміни до наказу від 10 червня 2019 року №495-ц шляхом зміни формулювання підстав звільнення - на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
5. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс Генерального прокурора звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
6. Верховний Суд ухвалою від 16 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме - справа стосується питання права, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а також заявник зазначає, що вирішення даної справи має значний суспільний інтерес та виняткове значення для скаржника.
7. Позивач подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Наказом Генеральної прокуратури України від 10.06.2019 № 495ц відповідно до статті 9, пункту 1 частини третьої статті 51, пункту 1 частини першої статті 61 Закону України "Про прокуратуру", ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу представництва інтересів дітей та держави в судах, захисту їх прав при виконанні судових рішень управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України, на якій вона перебувала на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2, та органів прокуратури з 11 червня 2019 року у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років та припиненням повноважень прокурора.
9. Позивач звернулася до Генеральної прокуратури України із заявою, в якій просила привести у відповідність до вимог законодавства підстави її звільнення, зокрема, за нормами Кодексу законів про працю України.
10. Листом Генеральної прокуратури України від 31.07.2019 №11-23355-19 ОСОБА_1 повідомлено, що підстави для звільнення її з роботи за п. 5 ст. 41 Кодексу законів про працю України відсутні.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку, що призначення особи на посаду прокурора і звільнення прокурора із займаної посади може відбуватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому Законом № 1697-VII, проте, зважаючи на відсутність врегулювання вказаним Законом питання звільнення прокурорів у зв`язку з припиненням повноважень, слід застосовувати норми Кодексу законів про працю України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі касатор вказав, що ОСОБА_1 обіймала посаду заступника начальника відділу представництва інтересів дітей та держави в судах, захисту їх прав при виконанні судових рішень управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України, а тому вона не є спеціальним суб`єктом, щодо якого може бути застосовано пункт 5 статті 41 КЗпП України.
13. Касатор вказує, що за правилами частини першої статті 61 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ повноваження прокурора припиняються за віком з наступного дня після досягнення ним 65 років. За таких обставин прокурор, який набув віку 65 років, не може перебувати на службі в органах прокуратури. Відтак, до вищевказаних правовідносин повинні застосовуватись чинні положення п. 1 ч. З ст. 51 Закону № 1697-VІІ.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
15. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
16. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (надалі - Закон №1697-VII).
17. Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону №1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, а також притягнення до дисциплінарної відповідальності.
18. В силу положень частини четвертої статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
19. Статтею 4 Закону №1697-VII визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону №1697-VII, прокурор звільняється з посади у разі:
- неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я;
- порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону;
- набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції";
- неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;
- набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;
- припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави;
- подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;
- неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді;
- ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 51 Закону №1697-VII, повноваження прокурора припиняються у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 61 Закону №1697-VII, повноваження прокурора припиняються за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років.
Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що питання звільнення прокурора з посади врегульоване нормами Закону №1697-VII, зокрема, статтею 51. Норми цієї статті містять вичерпний перелік обставин, із настанням яких законодавець пов`язує неможливість подальшого перебування прокурора на посаді та подальше його звільнення.
Зокрема, такою обставиною є досягнення прокурором гранично допустимого віку перебування на посаді - 65 років.
20. Як встановлено судами та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 станом на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення від 10.06.2019 № 495ц досягла 65 років, що, у відповідності до вимог статей 51 та 61 Закону №1697-VII, унеможливлювало подальше її перебування на посаді прокурора у зв`язку із припиненням повноважень за віком.
Згідно пункту 3 частини першої статті 9 №1697-VII Закону Генеральний прокурор призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом.
Оскільки позивачка на момент звільнення з органів прокуратури займала посаду заступника начальника відділу представництва інтересів дітей та держави в судах, захисту їх прав при виконанні судових рішень управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України, що являється адміністративною посадою, та досягла 65 років, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що спірний наказ Генеральної прокуратури України від 10.06.2019 № 495ц про звільнення ОСОБА_1 на підставі статті 9, пункту 1 частини третьої статті 51, пункту 1 частини першої статті 61 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII є таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
21. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що при вирішенні спірних правовідносинах слід застосовувати норми пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, колегія суддів вважає помилковими, оскільки згідно усталеної практики Верховного Суду трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному законі.
22. Оскільки питання звільнення прокурорів з посад у зв`язку з припиненням повноважень через досягнення гранично допустимого віку врегульовано пунктом 1 частини третьої статті 51, пунктом 1 частини першої статті 61 Закону України "Про прокуратуру", що є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування загальних норм Кодексу законів про працю України для регулювання спірних правовідносин у справі, що розглядається.
23. За наведених обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
24. Частиною першою статті 351 КАС України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
25. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
26. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
27. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-