ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа №260/682/20
адміністративне провадження №К/9901/23637/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), Ужгородського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України(м. Івано-Франківськ) про визнання відмови протиправною і зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року (у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Святецького В.В., Гудима Л.Я.),
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 ( ОСОБА_1, позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Мукачівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), в якому просила визнати протиправною відмову Мукачівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) щодо внесення змін до актового запису № 74 від 03.02.1956 про народження ОСОБА_1, складеного Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області із зазначенням у графі національність матері дитини " Полька ", викладену у висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану від 18.09.2019 та зобов`язати Мукачівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) внести зміни до актового запису № 74 від 03.02.1956 про народження ОСОБА_1, складеного Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, а саме: змінити у графі "національність матері дитини" з "українка" на " полька ".
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 відмовлено в задоволенні позову.
3. Суд першої інстанції виходив з того, що підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, постанова адміністративного суду та вказував, що не заперечує про право позивача на збереження або відновлення своєї національності, однак у даному випадку відповідні обставини не можуть бути встановлені адміністративним судом при оскарженні особою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки національна належність особи є актом особистого самовизначення особи і жодним чином не впливає на її публічно-правові відносини з державою.
4. Також, в обґрунтування рішення суду першої інстанції зазначалось, що з огляду на те, що в свідоцтві про народження національність ОСОБА_5 не визначено, а інших документів, які посвідчують вказану особу позивачем не надано, суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у внесенні змін до актового запису про народження. Позивачем не надано жодного документа, який би свідчив про помилки чи перекручення у зазначенні національності її матері, що допущені у свідоцтві про її народження.
5. Крім того, на думку суду першої інстанції, позивач помилково ототожнює такі поняття як "внесення змін до акту цивільного стану" та "встановлення певних фактів, що мають юридичне значення", у даному випадку щодо встановлення приналежності особи до певної національності.
6. Окрім того, судом вказувалось, що у даній справі, при вирішенні спору щодо оскаржуваного висновку про відмову у внесенні змін до акту цивільного стану, предметом розгляду є не визначення приналежності особи до певної національності, а законність висновку суб`єкта владних повноважень та його відповідність проаналізованим документам, та за таких обставин суд першої інстанції вважав, що відмова відповідача 1 у внесенні виправлень в актовий запис про народження № 74 від 03.02.1956 - є правомірною, здійсненою у межах та в спосіб, встановлений діючим законодавством, відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки представлений позивачем перелік підтверджуючих документів, на переконання суду, не давав жодних підстав для внесення відповідних змін.
7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
8. В обґрунтування даного судового рішення колегія суддів, посилалась на висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначала, що позов про зобов`язання внести зміни до актового запису спрямований на захист права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 Цивільного кодексу України) на відображення в актовому записі щодо свого народження інформації про належність батька до польської національності, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.
9. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
10. А тому, за змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, а також з огляду на те, що позивач, подавши цей позов, не просила визнати неправомірними дії відповідача, а малак намір вирішити питання про внесення змін щодо національності батьків в уже існуючий актовий запис, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
11. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, вважаючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, просила скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2020, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
12. В обґрунтування поданої скарги касатор зазначала, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 по справі №398/4014/18 сформувала правову позицію, згідно якої факт належності особи до певної національності не може бути встановлений в порядку цивільного судочинства, а в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені відповідні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 15 вересня 2020 року.
14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020 визначено склад суду: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
15. Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2020 відкрито касаційне провадження на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у даній адміністративній справі.
16. 31 травня 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке ухвалою Верховного Суду від 14.07.2021 залишене без задоволення.
17. Ухвалою судді Верховного Суду від 14.07.2021 дана адміністративна справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
18. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
18.1. Пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України. Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
18.2. Пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
18.3. Пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
18.4. Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України. Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №260/682/20 в частині оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 є оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права.
20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
22. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
23. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
25. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
26. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
27. Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
28. Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 по справі № 466/1150/18.
29. Спір у даній адміністративній справі виник через відмову відповідача внести зміни до актового запису про народження позивача в частині національності її матері.
30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 по справі (№ 807/45/17), фактичні обставини якої подібні до цієї, висловила правову позицію щодо підсудності справ цієї категорії, де зазначила, що позов про зобов`язання внести зміни до актового запису спрямований на захист права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 Цивільного кодексу України) на відображення в актовому записі щодо свого народження інформації про належність батька до польської національності, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.
31. Велика Палата Верховного Суду зазначила також, що у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
32. За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, а також з огляду на те, що позивач, подавши цей позов, не просив визнати неправомірними дії відповідача, а мав намір вирішити питання про внесення змін щодо національності батьків в уже існуючий актовий запис, то спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
33. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17 та в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №688/4029/16-а.
34. А відтак, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що спір між сторонами виник із цивільних відносин та за своєю правовою природою не пов`язаний із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, тобто, не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства відповідно до вимог ЦПК України.
35. Виходячи зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 по справі №398/4014/18, на яку посилається касатор, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, слід зазначити, що Велика Палата в зазначеній справі водночас висловилась про те, що справи, в яких заявлені вимоги про зобов`язання органу ДРАЦС внести зміни до актових записів щодо національності матері є похідними від її вимог установити певні обставини і неправильність відомостей, що містяться у таких записах (із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №807/45/17).
36. Окрім того, зі змісту касаційної скарги та клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду випливає, що позивач зверталась до суду у цивільній справі №308/12393/20 в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Мукачівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) та Ужгородський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), про встановлення факту, що має юридичне значення, в яких суди зазначали, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
37. З огляду на зазначене, колегія суддів Верховного Суду вбачає потребу додатково зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 по справі №466/1150/18 не погодилась із висновками судів попередніх інстанції про те, що заява про встановлення факту неправильності в актовому записі цивільного стану не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, що у сторін виник публічно-правовий спір стосовно оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису, дійшовши висновку, що така справа має розглядатись за правилами цивільного судочинства в порядку окремого провадження, натомість зазначивши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в порядку, передбаченому главою 6 розділуЦПК України.
38. Враховуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що дана адміністративна справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції правомірно закрив провадження у справі, а відтак касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
39. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративною судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
40. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
41. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі 260/682/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.