ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 200/4361/20-а
адміністративне провадження № К/9901/24346/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області
до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
про визнання протиправним та скасування протоколу електронних торгів,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 (головуючий суддя - Грищенко Є.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020 (головуючий суддя - Гайдар А.В., судді - Блохін А.А., Геращенко І.В.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У квітні 2020 року Головне управління ДПС у Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати протокол електронних торгів від 24.03.2020 за лотом №471079 щодо продажу нежитлової будівлі (адміністративно-побутовий корпус), загальною площею 4607,9 кв. м. за адресою: Донецька обл., вул. Під`їздна, 3, м. Слов`янськ.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що шляхом проведення електронних торгів, про проведення яких складено спірний протокол, було реалізовано нерухоме майно, яке перебувало у податкові заставі.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.05.2020, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України. Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи має відбуватись у порядку господарського судочинства.
4. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спірні відносини не є публічно-правовими, оскільки звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом відбулось не у межах здійснення податкового контролю, а з метою захистити своє право на реалізацію майна платника податків ПАТ "Слов`янський завод "Тореласт". З огляду на суб`єктний склад сторін, а також на те, що електронні торги оскаржуються юридичною особою, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
5. Суд апеляційної інстанції погодився із зазначеними висновками та також вказав, що відповідно до приписів Цивільного кодексу України, процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу, а спірні відносини не є публічно-правовими і стосуються захисту прав осіб у приватноправових відносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
6. У вересні 2020 року Головне управління ДПС у Донецькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020.
7. У касаційній скарзі позивач, стверджуючи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. Позивач, посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 19 КАС України, зазначає, що спір у справі виник між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління у зв`язку зі здійсненням позивачем функцій податкового контролю. Вказує, що опис майна платника податків, що має податковий борг в податкову заставу та здійснення перевірки стану збереження цього майна є функцією податкового керуючого, який є службовою особою контролюючого органу.
9. Також, скаржник вважає безпідставним посилання судів попередніх інстанцій на приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки ні позивач, ні відповідач не здійснювали правочини у господарській діяльності, з приводу яких виник спір.
10. Відзиву на касаційну скаргу не подано, що у відповідності до ч. 4 ст. 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 для розгляду справи №200/4361/20-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
12. Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
13. 03 листопада 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області подано клопотання про повернення судового збору за подання вказаної касаційної скарги.
14. Ухвалою Верховного Суду від 24.11.2020 зазначене клопотання повернуто без розгляду у зв`язку з його безпідставністю.
15. Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2021 адміністративну справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
16. Кодекс адміністративного судочинства України
16.1. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16.2. Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг, або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
16.3. Згідно з визначенням, поданим у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
16.4. За змістом пунктів 3, 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень та спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
16.5. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
IV. Позиція Верховного Суду
17. Згідно з ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
19. Як вбачається зі змісту позовної заяви, ГУ ДПС у Донецькій області просить визнати протиправним та скасувати протокол електронних торгів щодо продажу нерухомого майна яке, за твердженнями позивача, перебуває у податковій заставі. Тобто, фактично позивач просить суд визнати недійсними результати прилюдних торгів, за результатами яких складено відповідний протокол. Згідно з положеннями Порядку реалізації арештованого майна №2831/5 після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів виконавцем складається акт про проведені електронні торги, який є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, передбачених законодавством.
20. Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду зокрема у постанові від 823/1387/17 від 22.01.2020, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті.
21. Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених законодавством України.
22. Тобто, спір з позовними вимогами про визнання недійсними результатів електронних торгів має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, з урахуванням суб`єктного складу сторін договору купівлі-продажу майна, придбаного на прилюдних торгах.
23. В касаційній скарзі позивач з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 19 КАС України стверджує, що справа має розглядатися адміністративним судом, оскільки спір виник між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління. Верховний Суд вважає таке посилання помилковим з огляду на наступне.
24. За змістом п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 19 КАС України до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.
25. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18 сформульовано правову позицію, згідно з якою поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.
26. За загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів.
27. При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №826/3115/17.
28. Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у справі, що розглядається, спір не є компетенційним, оскільки у цьому випадку не йдеться про спір про розмежування компетенції між Головним управлінням ДПС у Донецькій області та Слов`янським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Тому, доводи касаційної скарги в цій частині касаційним судом відхиляються.
29. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
30. Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
31. Верховний Суд зауважує, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
32. Таким чином, як справу адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов`язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.
33. Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Наведена правова позиція була неодноразова викладена Великою Палатою Верховного Суду зокрема у постановах від 29.01.2019 у справі № 910/20323/17, від 20.03.2019 у справі № 818/208/18, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17 та від 08.07.2020 у справі №438/610/14-ц.
34. Оскільки спір у цій справі не має публічно-правового характеру (між ГУ ДПС у Донецькій області та Слов`янським міськрайонним ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відсутні публічно-правові відносини) і у ньому не вирішуються питання щодо законності і протиправності дій відповідача як суб`єкта владних повноважень, він не підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
35. Крім того, при поданні позову ГУ ДПС у Донецькій області посилалося на ст. 287 КАС України, відповідно до якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.
36. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено, а позивачем не зазначено, що він є учасником виконавчого провадження, в межах якого, ймовірно було реалізовано спірне нерухоме майно, або особою, залученою до проведення виконавчих дій, а тому посилання позивача на ст. 287 КАС України також є безпідставним.
37. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
38. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020 відсутні.
39. Згідно зі ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
40. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
41. З огляду на результат касаційного перегляду справи, перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд