ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа №580/3744/20
адміністративне провадження №К/9901/16589/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 580/3744/20
за адміністративним позовом Фермерського господарства "Гарант-Д" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: М. І. Кобаль, Н. П. Бужак, Л. О. Костюк) від 13 квітня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство "Гарант-Д" з позовною заявою до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області, відповідач, скаржник), в якій просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Черкаській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1869196/40987036 від 26 серпня 2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 25 січня 2020 року;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 1 від 25 січня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання 06 лютого 2020 року.
2. Рішенням Черкаського оружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року позов задоволено повністю. Рішення прийняте в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідачем отримано 12 січня 2021 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги засобами поштового зв`язку 15 лютого 2021 року.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року враховуючи, що відповідачем пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, залишено апеляційну скаргу без руху та надано скаржнику строк для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків, шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення строку з зазначенням причин поважності такого пропуску, достатніх для його поновлення, та надання належних доказів такого пропуску, документа про сплату судового збору у розмірі 6 306,00 грн.
5. На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року, від апелянта 22 березня 2021 року надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги посилаючись на те, що сплата судового збору потребує додаткового часу.
6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року клопотання ГУ ДПС у Черкаській області про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та продовжено скаржнику процесуальний строк, встановлений судом для усунення недоліків, протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали, та зазначено про необхідність подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку з зазначенням поважності причин такого пропуску, достатніх для його поновлення, з наданням належних доказів такого пропуску.
7. На виконання вимог суду апеляційної інстанції, 05 квітня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання ГУ ДПС у Черкаській області про поновлення строку на апеляційне оскарження.
8. У вказаному клопотанні, скаржником в якості причин поважності пропуску строку зазначено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ГУ ДПС у Черкаській області отримано 12 січня 2021 року в канцелярії суду в кінці робочого дня, а тому реєстрація вказаного рішення відбулася 13 січня 2021 року за вх.№ 371/5, а на виконання надійшло до безпосереднього працівника Зіменко С. М., який супроводжує справу, лише 15 січня 2021 року.
9. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Черкаській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Черкаського оружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського оружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року.
10. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
11. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
13. Письмового відзиву на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
14. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд виходив з того, що дослідивши обставини справи та клопотання ГУ ДПС у Черкаській області від 05 квітня 2021 року, у якому скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що останнім було частково виконано вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року - сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, проте, не було усунено недоліки апеляційної скарги в частині надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
15. Наведені ГУ ДПС у Черкаській області підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки це є лише недоліками роботи в організації представництва інтересів останнього у судах, що не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
17. Відповідач звертає увагу Суду на те, що останній звернувся з апеляційною скаргою вчасно, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції ГУ ДПС у Черкаській області отримано 12 січня 2021 року в канцелярії суду в кінці робочого дня, а тому реєстрація вказаного рішення відбулася 13 січня 2021 року за вх.№ 371/5, а на виконання надійшло до безпосереднього працівника Зіменко С. М., який супроводжує справу, лише 15 січня 2021 року.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
19. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 3 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
20. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
21. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
22. Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
23. При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
24. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
25. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
26. Отже, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, у разі не подання заяви про поновлення цього строку, або якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
27. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
28. Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
29. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
30. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
31. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
32. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
33. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
34. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
35. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
36. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
37. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
38. Вимоги наведеного законодавства встановлювало для особи, яка подає апеляційну скаргу можливість подання скарги протягом 30 днів, строк якого розпочинав обчислюватися з дня складання повного рішення, ухваленого в порядку письмового (спрощеного) провадження.
39. Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції прийняте та повний текст його складений 24 грудня 2020 року. Тобто, відповідач повинен був подати скаргу у строк встановлений процесуальним законодавством.
40. У той же час, законодавством надається можливість для скаржника у випадку отримання рішення суду не в день його ухвалення, чи складання та підписання складом суду, на поновлення строку апеляційного оскарження з моменту його отримання, який повинен бути підтверджений належними доказами.
41. Як встановлено судом апеляційної інстанції копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції представником відповідача Зіменко С. М. отримано особисто 12 січня 2021 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи, проте з апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 15 лютого 2021 року, що підтверджується штампом Укрпошти на конверті, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
42. Відтак, контролюючий орган, при поданні апеляційної скарги не надано заяви для поновлення строку апеляційного оскарження з зазначенням обґрунтованих підстав для його поновлення та не надав доказів, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям, а в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об`єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом процесуальний строк.
43. Суд касаційної інстанції також погоджується з тим, що внутрішні недоліки роботи в організації представництва інтересів відповідача у судах не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
44. Водночас, у касаційній скарзі так само відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
45. З урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про неповажність вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки останні не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надають їй права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційний перегляд справи.
46. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
47. Суд звертає увагу на те, що у цьому конкретному випадку право доступу до суду не можна вважати порушеним, оскільки відповідач мав можливість звернутись до суду в порядку та строки визначеному як процесуальним законодавством, так і судом. Адже національне процесуальне законодавство з регулювання цього питання є достатньо чітким для його розуміння та виконання, розумних сумнів у не відповідності вимогам "якості" закону не виникає, ознак свавільного втручання у справа заявника не вбачається.
48. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
49. Колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд