ПОСТАНОВА
Іменем України
13 липня 2021 року
Київ
справа №825/936/16
касаційне провадження №К/9901/9790/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" (далі - Підприємство) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 (суддя Скалозуб Ю.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 (головуючий суддя - Літвіна Н.М., судді - Ганечко О.М., Мєзєнцев Є.І.) у справі за позовом Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" до Чернігівської митниці ДФС (далі - Митниця) про скасування рішення та картки відмови,
УСТАНОВИВ:
У травні 2016 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому просило: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 102000010/2016/000112/1 від 06.05.2016; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102000010/2016/00102 від 06.05.2016.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України. Митниця витребувала додаткові документи, відмовила у прийнятті митної декларації та прийняла рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи картку відмови та рішення Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив їх скасувати.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 01.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016, у задоволенні позову відмовив повністю.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару Митницею було правомірно скориговано митну вартість задекларованого товару, з огляду на те, що подані Підприємством до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема: звіт про оцінку майна у тому вигляді, в якому він надавався до митного оформлення, не містив інформацію ціноутворення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що імпортуються на митну територію України, та інформації щодо використаних джерел; умовами контракту передбачена обов`язкова попередня оплата за придбаний товар, тоді як доказів здійснення такої оплати Підприємством до митного оформлення та суду надано не було; калькуляція собівартості на товар, складена за відповідний період, не співпадає з періодом відвантаження товару; прайс-лист від 23.03.2016 № 90345 не містить інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюються дані цінові пропозиції; Підприємством не надано документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Підприємство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.08.2016 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов контракту, Підприємством були подані копії документів, що підтверджують митну вартість товарів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які належним чином ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті Підприємством на користь постачальника-нерезидента, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої - п`ятої статті 58 Митного кодексу України; жодної письмової вимоги щодо надання додаткових документів на адресу декларанта та/або Підприємства від Митниці не надходило, що свідчить про те, що наданих Підприємством на підтвердження митної вартості товарів відповідно до умов контракту було достатньо для визначення вартісних показників митної вартості товару; наявність в ЄАІС ДМСУ інформації про іншу вартість ідентичних та аналогічних товарів не може слугувати єдиною підставою для надання декларантом додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, оскільки імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, а саме - документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 12.04.2016 у справі № 813/7851/13-а; єдиним належним та допустимим доказом, який підтверджує вартість партії товарів згідно умов контракту за вантажною митною декларацією № 102110001/2016/200792, є інвойс № BTCN2016145 від 27.03.2016; з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість товарів за шостим методом, не вбачається, у чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі поданих Підприємством документів, та неможливість застосування попередніх п`яти методів визначення митної вартості товарів.
У запереченні на касаційну скаргу Митниця просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.07.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 06.07.2021, під час якого колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення справи до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 13.07.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що 10.09.2014 між Підприємством (покупцем) та CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO., LTD (постачальником) був укладений контракт № BASM10/09/14, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткових угод) постачальник зобов`язується поставити покупцю за заявкою покупця товари у асортименті, а покупець оплатити товар згідно з умовами даного контракту (стаття 1). Товар поставляється на умовах "Incoterms 2010". Умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються сторонами у рахунку-фактурі (стаття 3). Ціна за одиницю товару узгоджується та встановлюється у рахунку-фактурі на кожну окрему партію товару по цьому договору. Загальна вартість контракту складає 6000000,00 доларів США (стаття 4). Оплата товару здійснюється банківським перерахуванням на рахунок постачальника, вказаний у контракту. Сторони домовились, що оплата здійснюється на наступних умовах: сума передплати згідно рахунку-фактури про передплату, залишок суми від повної вартості партії сплачується протягом трьох місяців з фактичної дати поставки (стаття 5). Згідно з інформацією, зазначеною в інвойсі № BTCN2016145 від 27.03.2016 та пакувальному листі до нього, партія товару, яка підлягала поставці, складається з товару у асортименті, загальною вартістю 22305,80 доларів США.
Товар, визначений інвойсом, був переданий перевізнику - MEDITERRANIAN SHIPPING COMPANY S.A., що підтверджується коносаментом №MSCUYS616327 від 30.03.2016, зі змісту якого вбачається, що товар, який поставляється на виконання умов контракту від 10.09.2014 № BASM10/09/14, прибуде у місце призначення контейнером TTNU4719027, який вказано в інвойсі на поставку товару.
Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджувалася також видатковою накладною, в якій вказано, що на виконання контракту №BASM10/09/14 від 10.09.2014 буде здійснено поставку товару у асортименті, загальною вартістю 22305,80 доларів США.
Товар, який поставлено за контрактом від 10.09.2014 № BASM10/09/14, прибув до порту призначення у строки, визначені умовами поставки.
З метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на митну територію України за умовами зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2014 № BASM10/09/14, ПП "Національні традиції" (декларант Підприємства згідно договору № 20/10-14/02 від 20.10.2014) подало до митного органу електронну вантажну митну декларацію № 102110001/2016/200792 від 06.05.2016. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу було також подано такі документи: контракт від 10.09.2014 № BASM10/09/14 та додаткові угоди до контракту; рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист до інвойсу; видаткову накладну; відвантажувальну специфікацію; міжнародну товарно-транспортну накладну; коносамент; розрахунок ціни (калькуляцію); звіт про оцінку майна; прейскурант (прайс-лист); платіжне доручення; договір про надання послуг митного брокера; договір (контракт) про перевезення; декларацію про походження товару; комерційну пропозицію; листи від CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO., LTD; митну декларацію країни відправлення; листи від Підприємства; прайс-лист; та інші некласифіковані документи. Митну вартість товару Підприємство визначило за першим методом визначення митної вартості, тобто за ціною контракту.
Після розгляду поданих документів для митного оформлення товарів та проведеної консультації з декларантом, Митниця рішенням № 102000010/2016/000112/1 від 06.05.2016 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, у якому вказала про неможливість визнання заявленої Товариством митної вартості товару та обґрунтування щодо вибору резервного методу визначення митної вартості - відсутність цінової інформації на ідентичні та подібні товари, відсутність основи для віднімання та додавання. Підставою для проведення коригування митної вартості товарів, поставлених згідно з контрактом від 10.09.2014 № BASM10/09/14В Митниця визначила відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: звіт про оцінку майна від 06.05.2016 № 05-04/05/78 поданий у неповному обсязі та не дає можливості перевірити ціноутворення; перевірити перерахування коштів на дану поставку товару згідно платіжного доручення від 03.02.2016 № 79 неможливо; надана калькуляція собівартості на товар від 08.04.2016 № ВТСN2016145/01 дійсна на період з 11.01.2016 по 11.03.2016, в той час як відвантаження товару здійснено 27.03.2016 згідно інвойсу від 27.03.2016 № ВТСN2016145; прайс-лист від 23.03.2016 № 90345 не містить інформації щодо періоду дії цін; Підприємством не надано документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також, Митниця зазначила, що на підставі аналізу наявної у митного органу цінової інформації на подібні товари, митне оформлення яких вже здійснене (митні декларації від 19.11.2015 № 102110000/2015/026593, від 17.03.2016 № 100250003/2016/132701, від 05.05.2016 № 100250003/2016/135167, від 05.05.2016 № 125130013/2016/406310, від 29.03.2016 № 807110000/2016/003811, від 05.10.2015 № 125130013/2015/409263, від 22.01.2016 № 100250001/2016/100575, від 22.04.2016 № 125130013/2016/405737), Митниця здійснила оцінку товарів за резервним методом: товар № 1 - 3,75 USD/кг, товар № 2 - 2,77 USD/кг, товар № 3 - 2,78 USD/кг, товар № 4 - 2,59 USD/кг, товар № 5 - 3,75 USD/кг, товар № 6 - 3,50 USD/кг, товар № 7 - 3,99 USD/кг, товар № 8 - 3,77 USD/кг.
Також, Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102000010/2016/00102 від 06.05.2016.
Товар, який надійшов за вказаним контрактом, було випущено у вільний обіг на підставі сплати позивачем фінансової гарантії.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з доводами митного органу, що подані Підприємством до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, оскільки: звіт про оцінку майна у тому вигляді, в якому він надавався до митного оформлення, не містив інформацію ціноутворення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що імпортуються на митну територію України, та інформації щодо використаних джерел; умовами контракту передбачена обов`язкова попередня оплата за придбаний товар, тоді як доказів здійснення такої оплати Підприємством до митного оформлення та суду надано не було; калькуляція собівартості на товар, складена за відповідний період, не співпадає з періодом відвантаження товару; прайс-лист від 23.03.2016 № 90345 не містить інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюються дані цінові пропозиції; Підприємством не надано документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Однак, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неправомірними, оскільки згідно наявних у матеріалах справи доказів Митниця не довела, що подані Товариством документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням положень контракту та інформації, вказаної у документах, поданих на підтвердження заявленої митної вартості, які містять однакові числові показники. Зокрема: у випадку неподання Підприємством звіту про оцінку майна у неповному обсязі Митниця не була обмежена правом звернутися до Підприємства із письмовою вимогою про надання такого звіту у повному обсязі, з урахуванням того, що доказів неподання звіту у неповному обсязі матеріали справи не містять; у калькуляції собівартості товарів, які були поставлені 27.03.2016, вказано, що вона стосується товарів, які були виготовлені у період з 11.01.2016 по 11.03.2016, що є цілком логічним, оскільки період виготовлення товарів та період їх постачання не можуть співпадати, з огляду на виду товару - тканину; положеннями статті 5 до контракту передбачено, що залишок суми від повної вартості партії сплачується протягом трьох місяців з дати фактичної поставки, а до вантажної митної декларації Підприємством було додане платіжне доручення в іноземній валюті; згідно положень статті 3 та інвойсу поставка даної партії товару здійснювалась на умовах СFR - UА м. ILYICHEVSK ("Інкотермс - 2010"), що означає, що продавець виконав постачання товару, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення, з урахуванням того, що листами від 11.04.2016 та від 12.04.2016 постачальник підтвердив, що вартість перевезення товару морем включена у ціну товару, страхування вантажу не здійснювалось, зазначену обставину підтвердив і позивач у листі від 14.04.2016, усі листи були додані до вантаженої митної декларації.
За таких обставин, доводи Підприємства про те, Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1) є обгрунтованими. При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
З урахуванням наведеного касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 349, ч.1 ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2016/000112/1 від 06.05.2016.
Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102000010/2016/00102 від 06.05.2016.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.