ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 560/382/19
адміністративне провадження № К/9901/26777/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Бевзенка В. М., Стеценка С. Г.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Гнап Д. Д. від 30.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Смілянця Е. С., суддів: Охрімчук І. Г., Матохнюка Д.Б. від 05.09.2019
у справі № 560/382/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці у Хмельницькій області
про визнання протиправною та скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області (далі також - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області від 02.01.2019 № 22/1, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 223 380,00 грн.
2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області від 02.01.2019 № 22/1; стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 2233,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області.
3. 20.09.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
5. 20.01.2020 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін оскаржувані судові рішення.
6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: судді-доповідача Желєзного І. В., суддів Бевзенка В. М., Стеценка С. Г.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області 10.12.2018 відповідно до пункту 33 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, здійснено відвідування салону краси " ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 (відвідування зареєстровано за №ХМ4027). У салоні краси знаходилося двоє осіб та ФОП ОСОБА_1, який надав письмові пояснення, що особи стажуються в приміщенні, яке він орендує.
8. Згідно з наказом Управління Держпраці у Хмельницькій області від 10.12.2018 №263 інспекційне відвідування позивача здійснено на підставі службової записки працівників управління від 10.12.2018.
9. За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування №22-29/4029-ІВ від 10.12.2018.
10. Відповідно до висновків вказаного акта інспекційного відвідування встановлено порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття на роботу", а саме: два працівники допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
11. 14.12.2018 позивач подав заперечення на акт інспекційного відвідування, в яких вказав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є самозайнятими особами, використовують робоче місце в приміщенні, де ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність.
12. Управління Держпраці в Хмельницькій області надало відповідь від 19.12.2018 №6018/18 на заперечення позивача, вказавши, що наведені у листі доводи та документи, що додані до заперечень не спростовують обставини, які встановлені під час інспекційного відвідування, та є такими, що додатково підтверджують вже виявлені порушення.
13. У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю винесено припис від 20.12.2018 №22-29/4029-ІВ-991 про усунення виявлених порушень зі строком усунення до 20.01.2019.
14. 02.01.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 22/1 від 02.01.2019, згідно з якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223 380,00 грн на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
15. Відповідно до умов договору оренди №11, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на строк з 01.01.2018 до 01.01.2020, орендар має право передавати приміщення (частину приміщення) в користування третім особам без згоди орендодавця.
16. Між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 укладено договори позички нежитлового приміщення. Відповідно до умов договору ОСОБА_5 і ОСОБА_3 безоплатно користуються приміщенням салону краси " ІНФОРМАЦІЯ_1" для надання перукарських послуг.
17. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
18. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що оскаржувана постанова прийнята без дотримання вимог чинного законодавства та без урахування фактичних обставин. Позивач не допускав порушень, зазначених у акті інспекційного відвідування. Між позивачем та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 жодних трудових відносин не було.
19. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. Під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 не надано жодних документів, які б підтверджували, що трудові відносини між ним та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 оформлено належним чином.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що твердження відповідача щодо наявності між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 трудових відносин спростовуються договорами позички частини нежитлового приміщення та поясненнями свідка. Вказані особи не можуть вважатися найманими працівниками, оскільки відповідно до договору позички використовували частину приміщення салону краси " ІНФОРМАЦІЯ_1" на власний розсуд.
21. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що інспекційне відвідування (позапланова перевірка), проводилося у спосіб, що суперечить вимогам Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі також - Закон № 877-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
22. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне. Судом апеляційної інстанції не враховано, що у частині п`ятій статті 2 Закону № 877-V наведено вичерпний перелік норм даного Закону, дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці і його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що факт наявності між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 трудових відносин спростовується договорами позички частини нежитлового приміщення та поясненнями свідка, що підтверджується письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ..
23. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує щодо її задоволення, посилаючись на те, що наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, натомість спрямовані на переоцінку доказів у справі.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
25. Щодо доводів відповідача про помилковість застосування судом апеляційної інстанції під час вирішення спірних правовідносин положень Закону № 877-V, оскільки у випадку невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, колегія суддів зазначає наступне.
26. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом № 877-V, дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
27. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
28. Частиною п`ятою статті 2 Закону № 877-V передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
29. Системний аналіз положень статті 2 Закону № 877-V дає змогу дійти висновку, що органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) керуються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
30. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".
31. У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі № 200/5877/19-а та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
32. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
33. На час виникнення спірних правовідносин основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, що використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі також - Порядок № 295, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
34. Колегія суддів враховує ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 визнано нечинною.
35. Відповідно до положень частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
36. Зважаючи на те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.
37. З огляду на викладене, норми постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.
38. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 420/5895/18.
39. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що приписами частини першої статті 6 Закону №877-V визначено вичерпний перелік підстав для здійснення позапланових заходів. Натомість відповідачем не дотримано вимог частини другої статті 6 Закону №877-V, згідно з якою проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
40. У даному контексті колегія суддів зазначає наступне.
41. Відповідно до пункту 33 Порядку № 295 інспектор праці самостійно приймає рішення про необхідність відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.
42. Згідно з положеннями пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; за інформацією: Держстату та її територіальних органів; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
43. Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області 10.12.2018 відповідно до пункту 33 Порядку № 295 здійснено відвідування салону краси " ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 (відвідування зареєстровано за №ХМ4027).
44. Згідно з наказом Управління Держпраці у Хмельницькій області від 10.12.2018 №263 інспекційне відвідування позивача здійснено на підставі службової записки працівників управління від 10.12.2018.
45. Зважаючи на вищевикладене, зазначена у наказі відповідача від 10.12.2018 №263 підстава для проведення інспекційного відвідування відповідає положенням пункту 5 Порядку №295, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем положень частини другої статті 6 Закону №877-V та про проведення інспекційного відвідування у спосіб, що суперечить вимогам цього Закону.
46. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо спростування факту наявності між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 трудових відносин договорами позички частини нежитлового приміщення та поясненнями свідка, колегія суддів зазначає наступне.
47. Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
48. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
49. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
50. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
51. Згідно з абзацом другим частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.
52. Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору оренди №11, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на строк з 01.01.2018 до 01.01.2020, орендар має право передавати приміщення (частину приміщення) в користування третім особам без згоди орендодавця.
53. Між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 укладено договори позички нежитлового приміщення. Відповідно до умов договору ОСОБА_5 і ОСОБА_3 безоплатно користуються приміщенням салону краси " ІНФОРМАЦІЯ_1" для надання перукарських послуг.
54. Допитана у якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що в трудових відносинах з ОСОБА_1 не перебувала. Зазначила, що разом з ОСОБА_3 орендували робочі місця у приміщенні салону краси " ІНФОРМАЦІЯ_1" на підставі договору позички частини нежитлового приміщення. Під час проведення перевірки обслуговувала свою тітку, заробітну плату від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не отримувала. В салон " ІНФОРМАЦІЯ_1" разом з ОСОБА_3 прийшли за декілька днів до інспекційного відвідування.
55. Суд першої інстанцій, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, зокрема, відхилив посилання відповідача на письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стажування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 як аргумент на підтвердження трудових відносин між ними, оскільки дійшов висновку, що і ОСОБА_1, і ОСОБА_5 вкладали в це поняття зовсім інший зміст, а саме практикування навичок по наданню послуг, що підтвердили в судовому засіданні.
56. Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції здійснювався виклик у судове засідання ОСОБА_3 для допиту у якості свідка, однак така не з`явилася.
57. Однак суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не надав оцінки доводам відповідача щодо підтвердження факту наявності трудових відносин між позивачем та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 саме письмовими поясненнями, наданими під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і не перевірив правильність вищезазначеного висновку суду першої інстанції.
58. Судом апеляційної інстанції не надано оцінки письмовим поясненням ОСОБА_3, а також не вчинено дій з метою з`ясування її думки щодо обставин, викладених нею у таких.
59. Окрім цього судом апеляційної інстанції не з`ясовано, чи надавались відповідачу під час проведення інспекційного відвідування договори позички частини нежитлового приміщення, укладені між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_5, попри наявність відповідних доводів у апеляційній скарзі про ненадання таких посадовим особам відповідача.
60. Також судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам відповідача, викладеним у апеляційній скарзі, щодо того, що у запереченні на акт інспекційного відвідування позивач не зазначав про наявність договорів позички частини нежитлового приміщення між ним та ОСОБА_3, ОСОБА_5 і надав такі лише до суду першої інстанції, а також щодо суперечності змісту цих договорів показанням, даним ОСОБА_5 під час її допиту у якості свідка у суді першої інстанції.
61. Крім цього, судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам відповідача, викладеним у апеляційній скарзі, про те, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент проведення інспекційного відвідування ОСОБА_3 і ОСОБА_5 не є фізичними особами-підприємцями та під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_5 підтвердила, що не є самозайнятою особою.
62. Без надання оцінки вищевикладеним обставинам та доводам безпосередньо судом апеляційної інстанції, передчасним є його висновок, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не можуть вважатися найманими працівниками, оскільки відповідно до договору позички використовували частину приміщення салону краси " ІНФОРМАЦІЯ_1" на власний розсуд. Укладення зазначених договорів з позивачем не виключає безумовно та беззаперечно факт наявності трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 .
63. Також колегія суддів зауважує, що в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, попри сформований судом висновок, що прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягала скасуванню, водночас зазначено, що "(...) на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог", попри те, що рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
64. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.
65. Натомість до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
66. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
67. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
68. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
69. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що мотиви оцінки доказів не може ґрунтуватися на припущеннях.
70. Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, правильно застосовуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.
71. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, що призвело до передчасних висновків суду щодо наявності підстав для залишення без змін рішення суду першої інстанції.
72. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
73. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
74. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
75. У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; пункт 30).
76. У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, пункт 30).
77. У пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
78. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
79. З огляду на викладене, відповідно до положень статті 350, 353 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції у повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд