ПОСТАНОВА
Іменем України
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № П/811/137/18
адміністративне провадження № К/9901/69152/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 (суддя - Петренко О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 (судді - Сафронова С.В., Чепурнов Д.В., Мельник В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Державного кадастрового реєстратора відділу у Світловодському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог (том І а.с. 34 - 41; 139 - 146) просив:
визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у ненаданні адміністративної послуги по його заяві (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) від 06.06.2017;
визнати протиправним і скасувати рішення (відмову) державного кадастрового реєстратора відділу у Світловодському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (№РВ-3500363162017) від 11.10.2017, яким йому відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру (щодо вільної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 0,12 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області);
зобов`язати державного кадастрового реєстратора відділу у Світловодському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути його заяву від 04.10.2017 (реєстраційний номер ЗВ-35055101122017, про внесення земельної ділянки до ДЗК) з врахуванням рішення суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.06.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Павлівської сільської ради Світловодського району. (том І а.с. 11)
10.07.2017 позивач, користуючись нормою частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, не отримавши відповіді на його заяву від 06.06.2017 повідомив відповідача про те, що ним замовлено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,12 га для ведення садівництва. (том І а.с. 12)
Зазначене повідомлення направлено на адресу відповідача засобами поштового звязку та отримано його уповноваженою особою 12.07.2017. (а.с.13).
10.07.2017 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №175/ПР про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва на території Павлівської сільської ради Світловодського району. (том І а.с. 14 - 15)
04.10.2017 позивач звернувся до Державного реєстратора із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Світловодському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 11.10.2017 №РВ-3500363162017 відмовлено позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам - не надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Рекомендовано позивачу звернутись до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. (том І а.с. 20)
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства протиправно відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки звертаючись до відповідача, як до органу виконавчої влади щодо надання адміністративної послуги, із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, він правомірно очікував на розгляд цієї заяви та отримання письмового позитивного рішення на свою заяву або письмової вмотивованої відмови, і в будь-якому випадку відповідач мав повідомити його про прийняте рішення способом, який чітко передбачений пунктом 5 статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги". Проте адміністративна послуга не надана, і він жодним чином не був обізнаним про результат розгляду своєї заяви, а тому правомірно замовив проект землеустрою. Вважає, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Посилається на те, що ним самостійно розроблено проект землеустрою у відповідності з принципом мовчазної згоди, який чітко прописано у абзаці 3 пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України. Дозвіл набутий за принципом мовчазної згоди нічим не відрізняється від дозволу, набутого на підставі наказу, рішення або розпорядження органу влади (розпорядника земель).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.05.2018, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що проект землеустрою розроблено позивачем за відсутності дозволу на його розроблення, що свідчить про його невідповідність вимогам земельного законодавства. При цьому суди виходили з того, що за результатами розгляду заяви позивача від 06.06.2017 відповідачем прийнято відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, про що останнього повідомлено листом від 29.06.2017, а тому заява позивача розглянута і розглянута у встановлений законодавством термін, а доводи позивача про необізнаність з приводу відмови у розробленні проекту землеустрою є безпідставними, оскільки чинним законодавством не встановлено обов`язку Держгеокадастру направляти листи рекомендованою кореспонденцією, а позивач, не надав доказів вжиття заходів щодо отримання інформації з приводу розгляду його заяви. Протиправності щодо неналежного, невчасного розгляду заяви позивача відповідачем не допущено. Поряд з тим, позивач, свідомо ігноруючи факт не отримання відповіді на заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, замовив виготовлення проекту землеустрою.
Крім того, суди виходили з того, що порядок надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність регулюється нормами Земельного кодексу України є спеціальним обов`язком уповноваженого органу - Держгеокадастру, а тому надання або відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не слід розглядати як адміністративну послугу згідно переліку послуг визначеному у Закону України "Про адміністративні послуги". При цьому суди виходили з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 №835, якою визначено конкретний, повний перелік адміністративних послуг, що надаються Держгеокадастром та його територіальними органами, такої адміністративної послуги як розгляд заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою - не передбачено.
Також суди виходили з того, що існує певний порядок для здійснення державним реєстратором державної реєстрації земельної ділянки із наданням певного пакету документів, а тому оскільки подана позивачем заява до державного реєстратора є не повною, поданою без всіх документів, а саме - проект землеустрою розроблений без згоди органу виконавчої влади, то оскаржуване рішення відповідача є правомірним та таким, що відповідає вимогам Порядку ведення Державного земельного кадастру.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що ним було дотримано порядок отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, 06.06.2017 подано відповідну заяву до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, проте таким державним органом належно не надано адміністративної послуги щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме - не надано відповіді на заяву або надано відповідь не у встановлений місячний строк. Не отримавши відмову, вирішив, що може скористатись принципом "мовчазної згоди" та самостійно на своє замовлення без відповідного дозволу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області оформити проект землеустрою. Оформивши проект землеустрою та погодивши його у землевпорядних організаціях, він звернувся до державного реєстратора щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Отримавши відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з причини відсутності рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність вважає, що йому не надано належно адміністративної послуги по заяві від 06.06.2017, та вважає, що рішення державного реєстратора від 11.10.2017, яким відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, є протиправним.
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
При цьому посилається на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 14.03.2018 у справі №804/3703/16.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно частини 7 статті 118 цього Кодексу відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, с