УХВАЛА
07 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 617/775/20
Провадження № 13-110кс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Єленіної Ж. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григорʼєвої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л М., Пількова К. М., ПрокопенкаО. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) кримінального провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 21 січня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року і
ВСТАНОВИЛА:
За вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 21 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), і призначено йому покаранняу виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1, 3 ст. 76 КК.
Не погодившись із вказаним вироком, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просив вирок суду змінити і пом`якшити йому покарання, призначивши штраф.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 11 березня 2021 року залишив без змін зазначений вирок, мотивувавши своє рішення тим, що Вовчанський районний суд Харківської області звільнив останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, а призначення міри примусу у виді штрафу, до якої положення ст. 75 КК не застосовуються, погіршить його становище. За таких обставин прийняти рішення про які просив обвинувачений можливо виключно у формі постановлення у відповідній частині нового вироку, який ухвалюється тільки за умов, що визначені у статтях 420 і 421 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і у вказаному кримінальному провадженні відсутні.
Судові рішення оскаржено у касаційному порядку.
Зміст вимог касаційних скарг і доводів осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить змінити вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 21 січня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року, пом`якшити призначений йому захід примусу.
Стверджує, що суди помилково не врахували як пом`якшуючу обставину факт проходження ним військової служби за контрактом у Збройних силах України та залишили поза увагою те, що призначення йому покарання у виді обмеження волі навіть із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням унеможливить подальше виконання ним обов`язку щодо забезпечення оборони і захисту держави.
Вважає, що покарання у виді штрафу, розмір якого є значно більшим за збитки, що могли бути завдані потерпілій стороні за умови доведення протиправного діяння до кінця, буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання новим кримінальним правопорушенням.
Мотиви передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати
Ухвалою від 17 червня 2021 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - колегія суддів, Касаційний кримінальний суд на підставі ч. 5 ст. 434-1 КПК передала справу на розгляд Великої Палати, вважаючи, що справа містить виключну правову проблему і висновки, викладені у рішенні Великої Палати матимуть значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
На думку колегії суддів, підхід, за якого "поворот на гірше" для обвинуваченого (засудженого) виникає у разі, коли до уваги береться не вид покарання згідно з його градацією, визначеною в Розділі Х КК, а спосіб його відбування, є хибним і таким, що призводить до обмеження як права сторони захисту висловлювати своє прохання до суду про призначення певного виду та розміру покарання, так і дискреційних повноважень суду у визначенні міри покарання відповідно до кримінального закону.
Такий підхід зумовлений неправильним тлумаченням закону та помилковими попередніми правовими позиціями, що зобов`язують суди відмовляти у задоволенні поданих апеляційних чи касаційних скарг виключно з формальних підстав та залишати поза увагою ситуації, коли міра примусу, яку слід відбувати реально, буде більш сприятливою для особи і повною мірою забезпечить той кінцевий результат, якого прагне досягти держава засобами кримінально- правового впливу.
З огляду на викладене Касаційний кримінальний суд дійшов висновку про необхідність здійснення тлумачення поняття "погіршення становища обвинуваченого (засудженого)" у контексті обставин, що виникли в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 .