ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/526/19
Провадження № 11-25заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
позивача - ОСОБА_1,
представниці відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу № 9901/526/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2020 року (у складі колегії суддів Білак М. В., Єресько Л. О., Загороднюка А. Г., Калашнікової О. В., Соколова В. М.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 03 вересня 2019 року № 2322/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Васильківського міськрайонного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ВРП, приймаючи спірне рішення, виходила з наявності чинного рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 17 листопада 2015 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги. У зазначеному рішенні ВРЮ констатувала, що дисциплінарна справа щодо судді була відкрита на підставі висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК), яка провела спеціальну перевірку щодо нього всупереч нормам закону та діяла не у межах та не у спосіб, передбачені законом, але з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової влади, відновлення законності і справедливості. Однак, на думку позивача, ВРЮ прийняла спірне рішення без проведення належної перевірки, проігнорувавши вимоги статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про допустимість і належність доказів, не розібравшись в обставинах справи, ігноруючи вимоги пункту 4 статті 3 Закону України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (далі - Закон № 1188-VII).
Окрім цього, позивач зазначив, що подання про його звільнення розглянуто на засіданні Верховної Ради України 29 вересня 2016 року, яка прийняла відповідну Постанову № 1608-VIII, що свідчить про реалізацію подання ВРЮ від 07 грудня 2015 року. Проте ВРП безпідставно, посилаючись на абзац другий пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) розглянула зазначене подання ВРЮ.
На переконання позивача, ВРП проігноровано вимоги закону про строки притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, а оскаржуване рішенні ВРП від 03 вересня 2019 року № 2322/0/15-19 не містить посилань на визначені законом підстави звільнення позивача та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
3. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.
4. Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2020 року, позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення - про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 03 вересня 2019 року № 2322/0/15-19.
5. Ухвалою від 27 січня 2021 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2020 року, а ухвалою від 03 березня 2021 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
6. 24 лютого 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив, у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
7. 18 червня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
8. Указом Президента України від 11 листопада 2002 року № 1001/2002 ОСОБА_1 призначений строком на п`ять років на посаду судді Васильківського міського суду Київської області. Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 переведений на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області. Постановою Верховної Ради України від 30 жовтня 2008 року № 625-VI обраний на посаду судді цього ж суду безстроково.
9. 17 листопада 2015 року ВРЮ, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком ТСК від 19 травня 2015 року № 29/02/15 стосовно судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1, ухвалила рішення № 870/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.
10. Рішення ВРЮ від 17 листопада 2015 року позивачем було оскаржено до Вищого адміністративного суду України. За результатами розгляду зазначений суд ухвалами від 29 грудня 2015 року у справі № 800/504/15 та від 10 березня 2016 року у справі № 800/159/16 залишив зазначені позови без розгляду на підставі статті 100 КАС України (у редакції, чинній на час вчинення таких процесуальних дій).
11. 07 грудня 2015 року ВРЮ направила до Верховної Ради України подання за вихідним № 53/0/12-16 про звільнення судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 з посади у зв`язку з порушенням присяги.
12. Постановою Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1608-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Васильківського міськрайонного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги.
13. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2018 року визнано протиправними дії Верховної Ради України з розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Васильківського міськрайонного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги на пленарному засіданні п`ятої сесії Верховної Ради України восьмого скликання 29 вересня 2016 року, визнано протиправною і скасовано Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1608-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Васильківського міськрайонного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді.
14. ВРП 03 вересня 2019 року прийняла рішення № 2322/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Васильківського міськрайонного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
15. Не погоджуючись з рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Оцінка суду першої інстанції
16. Відмовляючи у задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що оскаржуване рішення ВРП постановила як орган, який з 30 вересня 2016 року уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. До 30 вересня 2016 року такими повноваженнями (стосовно суддів, обраних безстроково) була наділена Верховна Рада України. Водночас фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, за висновками суду першої інстанції, викладені у рішенні ВРЮ від 17 листопада 2015 року № 870/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за порушення присяги. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що доводи позовної заяви фактично зводяться до незгоди із вказаним рішенням ВРЮ, що прийняте на підставі висновку ТСК, який, як вважає позивач, прийнятий з порушенням процедури.
17. За висновками суду першої інстанції, ситуація, яка склалася у зв`язку зі скасуванням Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1608-VIII, зумовила те, що станом на дату набрання чинності Законом № 1401-VIII за поданням ВРЮ рішення Верховною Радою України не прийнято. Вказане подання ВРЮ по суті залишилося без реалізації, адже за процедурою, чинною до 30 вересня 2016 року, суддю, обраного безстроково, могла звільнити Верховна Рада України, що з огляду на те, як було прийнято це рішення (постанова від 29 вересня 2016 року № 1608-VIII) і результат його судового оскарження (вказану постанову суд визнав незаконною і скасував), зроблено не було.
18. Окрім цього, суд першої інстанції зауважив, що ВРП не притягала позивача до відповідальності повторно за одне і те ж правопорушення. Вид відповідальності щодо позивача уже обрала/застосувала ВРЮ своїм рішенням від 17 листопада 2015 року № 870/0/15-15. Відповідач по суті реалізував повноваження, якими був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді.
19. Щодо доводів позивача про недотримання строку притягнення його до відповідальності Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що дії, з якими відповідач пов`язував підстави звільнення позивача з посади судді, були вчинені ним під час гострого соціального конфлікту в Україні у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. 17 листопада 2015 року, тобто у межах визначеного законом строку, ВРЮ, розглянувши дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1, прийняла рішення № 870/0/15-15 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.
За висновками суду першої інстанції, саме з прийняттям рішення від 17 листопада 2015 року ВРЮ встановила факти, які свідчать про порушення суддею ОСОБА_1 присяги, та притягнула суддю до відповідальності, вирішивши звернутися до уповноваженого органу з поданням про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, відтак строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може застосовуватися при подальшій реалізації вказаного рішення ВРЮ.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП реалізувала накладене на ОСОБА_1 рішенням ВРЮ від 17 листопада 2015 року стягнення, а тому рішення відповідача від 03 вересня 2019 року № 2322/0/15-19 не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а за своєю суттю, як зазначено у висновках Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, є кадровим.
Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 був обізнаний із законодавством та поінформований щодо наслідків його поведінки на момент вчинення установлених ВРЮ порушень, а отже, мав можливість співставляти свою поведінку з наслідками, вставленими законодавством.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
20. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2020 року ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення без врахування усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, принцип верховенства права та незмінності складу суду.
21. Незаконність дій ВРП та оскаржуваного її рішення ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 08 лютого 2019 року відповідач на порушення вимог абзацу першого пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII одержав від Верховної Ради України подання ВРЮ від 07 грудня 2015 року, адресоване Верховній Раді України, вніс його до порядку денного засідань ВРП та прийняв оскаржуване рішення. Скаржник вважає таким, що не відповідає вимогам закону, висновок суду першої інстанції про те, що після скасування Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1608-VIII станом на дату набрання чинності Законом №1401-VIII за поданням ВРЮ рішення Верховною Радою України прийнято не було. На переконання скаржника, абзац перший пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII передбачає, щоб такі рішення не були прийняті саме до набрання чинності Законом № 1401-VIII - 30 вересня 2016 року і час цієї норми не змінювався і розширеному тлумаченню не підлягає.
22. Скаржник вважає, що рішення ВРЮ від 17 листопада 2015 року було виконано 07 грудня 2015 року, коли було направлено відповідне подання до Верховної Ради України, якою воно розглянуте 29 вересня 2016 року та прийнято постанову, а тому відповідно до пункту 19 статті 4 КАС України рішення ВРП від 17 листопада 2015 року та подання від 07 грудня 2015 року втратили чинність.
23. Окрім цього, скаржник наголошує на невиконанні ВРП вимог частини першої статті 74 КАС України, оскільки ВРП розглянула матеріали подання, які ґрунтуються на фактах, встановлених ТСК. Водночас, на порушення вимог статті 115 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) ВРП жодних дій щодо встановлення таких фактів не вчиняла, натомість взяла за основу висновок ТСК та рішення ВРЮ. Скаржник вважає, що із заявою до ТСК звернулася неуповноважена особа, заява подана поза межами граничного строку, а висновки ТСК є необґрунтованими. Однак суд першої інстанції не надав оцінки відповідним доводам.
ОСОБА_1 вважає, що рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави звільнення позивача та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
24. Також скаржник наголошує на прийнятті оскаржуваного рішення ВРП після закінчення строків притягнення до відповідальності. На переконання позивача, підтвердженням того, що ВРЮ не притягувала його до дисциплінарної відповідальності, є зазначення у рішенні ВРЮ від 17 листопада 2015 року про те, що ВРЮ погоджується із висновком ТСК та вважає його достатнім для внесення подання до ВРУ. Скаржник наголошує, що для вирішення питання про його дисциплінарну відповідальність ВРП повинна була відкрити дисциплінарну справу, чого не було зроблено і не застосовано трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.
25. Порушення вимог частини чотирнадцятої статті 31, статті 35 КАС України про незмінність складу суду ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 05 серпня 2020 року під час повторного авторозподілу члени колегії судді Смокович М. І., Жук А. В. і Желєзний І. В. були замінені на суддів Єресько Л. О., Загороднюк А. Г. та Соколова В. М. і на наступний день новостворена колегія задовольнила заяву ВРП про участь в судовому засіданні 10 серпня 2020 року в режимі відеоконференції - після перерви в судовому засіданні, яку оголошувала колегія суддів у складі суддів Білак М. В, Смоковича М. І., Жука А. В., Желєзного І. В. та Калашнікової О. В. Скаржник зауважує, що йому не повідомлено, у зв`язку із чим проведено заміну суддів, а також повторний розгляд справи не було розпочато.
Позиція ВРП щодо апеляційної скарги
26. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП не погоджується з доводами скаржника та вважає, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте на підставі повно та всебічно встановлених і досліджених обставин справи.
27. Відповідач зауважує, що з матеріалів справи слідує, що Верховним Судом скасовано Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1608-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Васильківського міськрайонного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді, водночас рішення ВРЮ від 17 листопада 2015 року № 870/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Васильківського міськрайонного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді - чинне.
Верховна Рада України листом від 08 лютого 2019 року № 04-29/04-314 повернула ВРП подання ВРЮ від 07 грудня 2015 року № 53/0/12-15. Відповідач наголошує, що наразі ВРП є єдиним конституційним органом, до повноважень якого відноситься звільнення суддів з посад з підстав визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
У відзиві зазначено, що з огляду на повернення від Верховної Ради України до ВРП подання ВРЮ про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді та віднесення до повноважень ВРП вирішення питання щодо звільнення судді з посади відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження та застосовуючи положення пункту 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII.
28. Стосовно посилання скаржника на статтю 115 Закону № 1402-VIII щодо встановлення ВРП факту вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку відповідач зазначає, що в контексті спірних правовідносин ці аргументи ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень законодавства, оскільки ВРП в цьому випадку були реалізовані виключно повноваження парламенту з урахуванням конституційних змін у системі правосуддя, адже за своєю суттю спірне рішення є кадровим та ним реалізоване рішення ВРЮ від 17 листопада 2015 року № 870/0/15-15.
Відповідач зауважує, що ВРП повторно не здійснювала розгляд матеріалів ТСК щодо ОСОБА_1 .
29. Щодо посилання скаржника на порушення строків звернення до ТСК відповідач зазначає, що ці аргументи не впливають на законність рішення ВРП про звільнення позивача з посади, оскільки стосуються виключно процедури здійснення перевірки дій судді, за результатами якої ухвалено рішення ВРЮ та подання, які є чинними та нескасовані.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права
30. Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у редакції до набрання чинності Законом № 1401-VIII) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
31. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у зазначеній редакції) передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
32. Це повноваження ВРЮ конкретизувалося положеннями статей 31, 32 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон № 22/98-ВР), які регулювали розгляд питання про звільнення судді за загальними та особливими обставинами відповідно.
33. Частинами першою, другою статті 32 Закону № 22/98-ВР визначено, що питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п`ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), ВРЮ розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб`єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.
Провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
34. Відповідно до частини другої, третьої, п`ятої статті 116 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або ВРЮ.
Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції".
На підставі подання ВРЮ Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.
35. Наведені норми матеріального права встановлювали повноваження ВРЮ щодо внесення подання про звільнення суддів з посади за порушення суддею присяги до органу, який їх призначив або обрав, і розгляду питання про звільнення суддів з цієї підстави, що відповідало положенням статті 131 Конституції України.
36. Водночас на момент розгляду ВРП питання щодо судді ОСОБА_1 вже були чинними закони України № 1401-VIII та № 1402-VIII.
37. Зокрема, Законом № 1401-VIII внесено зміни до статті 131 Конституції України, якою визначалося, що ухвалення рішення про звільнення судді з посади віднесено до повноважень ВРП.
38. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, Законом № 1798-VIII та Законом № 1402-VIII.
39. Згідно зі статтею 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
40. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
41. Частиною другою статті 112 Закону № 1402-VIII визначено, що рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
42. Відповідно до абзаців першого-другого пункту 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.
Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
43. Частиною першою статті 56 Закону № 1798-VIII встановлено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
44. Згідно з частиною третьою статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
45. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
46. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
47. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII передбачено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.