П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/46/20
Провадження № 11-444заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
за участю:
секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
позивачки ОСОБА_1,
представниці відповідача - Нарольської Т. С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення, визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2020 року (судді Желтобрюх І. Л., Білоус О. В., Гімон М. М., Усенко Є. А., Шишов О. О.),
У С Т А Н О В И Л А :
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просила:
- визнати протиправною та скасувати ухвалу ВРП від 23 січня 2020 року
№ 167/0/15-20 "Про залишення без розгляду заяви про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Баришівського районного суду Київської області у відставку";
- визнати неправомірною бездіяльність ВРП при розгляді питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку на підставі поданої нею заяви;
- зобов`язати ВРП розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 листопада 2019 року про звільнення з посади судді Баришівського районного суду Київської області у відставку та ухвалити за результатами її розгляду мотивоване рішення.
2. На обґрунтування наведених у позовній заяві вимог позивачка зазначила, що 14 листопада 2019 року вона звернулася до ВРП із заявою про звільнення у відставку. Ухвалою від 03 грудня 2019 року відповідач зупинив розгляд цієї заяви, а ухвалою від 23 січня 2020 року залишив її без розгляду, тобто фактично відмовився розглядати заяву по суті, чим порушив право судді ОСОБА_1 на відставку та втрутився у гарантовані національними та міжнародними правовими актами засади незалежності суддів. На переконання позивачки, ВРП порушила встановлений законом особливий порядок звільнення судді, зокрема приписи частини третьої статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими ВРП має протягом місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалити рішення про звільнення судді з посади. Позивачка зауважила, що чинне законодавство забороняє застосування будь-яких інших способів розгляду питання про звільнення судді або ухилення від його розгляду по суті. Крім цього, ОСОБА_1 наголошує на тому, що постановлення відповідачем за наслідками розгляду згаданої заяви ухвали, а не рішення, законодавством не передбачено, до того ж оскаржувана ухвала не містить мотивів її прийняття. Також ОСОБА_1 зазначила, що на порушення частини п`ятої статті 30 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" розгляд заяви відбувся за її відсутності та без повідомлення про дату та час розгляду цього питання.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 03 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовив.
4. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що положення, якими передбачено право судді на звільнення у відставку, підлягають застосуванню у системному зв`язку із частиною третьою статті 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", якою визначено особливий порядок розгляду відповідної заяви, зокрема те, що ВРП уповноважена зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
5. У цій справі підстави для вирішення питання про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, і, як наслідок, звільнення його з посади судді виникли раніше, ніж позивачка виявила бажання звільнитись у відставку і об`єктивно перешкоджали можливості розгляду цього питання у межах визначеного законом строку до з`ясування обставин, які могли свідчити про неналежну поведінку судді.
6. Таким чином, за висновком суду, постановляючи ухвалу про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення її з посади судді у відставку, ВРП діяла на підставі законодавства та в межах наданих їй повноважень, а також у спосіб, передбачений законом, а тому підстав для задоволення позову немає.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
7. В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
8. Скаржниця наполягає на тому, що в силу імперативних положень чинного законодавства ВРП була зобов`язана розглянути її заяву про звільнення з посади судді у відставку по суті, однак цього не зробила, хоч передбачений законом строк закінчився. На її переконання, закон не допускає залишення такої заяви без розгляду по суті. Крім цього, скаржниця стверджує, що її особисто не було повідомлено про дату, час та місце розгляду її заяви.
9. Загалом наведені в апеляційній скарзі доводи відтворюють ті мотиви, якими обґрунтовано позовну заяву.
Рух апеляційної скарги
10. Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 20 січня та 24 березня 2021 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2020 року та призначила її до розгляду в судовому засіданні на 20 травня 2021 року, про що повідомлено учасників справи.
11. Ухвалою від 08 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила клопотання представниці ВРП про участь в засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Установлені судом першої інстанції обставини справи
12. 14 листопада 2019 року позивачка звернулася до ВРП із заявою про звільнення її з посади судді Баришівського районного суду Київської області у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 14 листопада 2019 року зазначену заяву разом з доданими до неї матеріалами передано члену ВРП Овсієнку А. А. для попереднього розгляду.
14. 22 листопада 2019 року член ВРП Овсієнко А. А. підготував висновок, у якому запропонував зупинити розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.
15. 03 грудня 2019 року ВРП постановила ухвалу "Про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Баришівського районного суду Київської області у відставку". Ухвалу мотивовано тим, що під час підготовки до розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 у відставку встановлено обставини, які відповідно до частини третьої статті 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" дають право ВРП зупинити розгляд цього питання, а саме - встановлено, що Перша Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19 притягнула суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади; 22 листопада 2019 року до ВРП надійшла скарга судді на зазначене рішення.
16. 24 грудня 2019 року ВРП прийняла рішення № 3628/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19 про притягнення судді Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
17. ОСОБА_1 оскаржила зазначене рішення ВРП до суду. За результатами судового розгляду Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 17 вересня 2020 року (провадження № 11-5сап20), якою скаргу судді залишила без задоволення, а рішення ВРП від 24 грудня 2019 року № 3628/0/15-19 - без змін.
18. 26 грудня 2019 року до ВРП надійшло подання її Першої Дисциплінарної палати про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
19. 09 січня 2020 року ВРП ухвалила рішення № 13/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Баришівського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
20. Оскільки підстави для зупинення розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді у відставку відпали, розгляд цього питання було включено до проекту порядку денного № 6 засідання ВРП 23 січня 2020 року.
21. Ухвалою від 23 січня 2020 року № 167/0/15-20 ВРП залишила без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Баришівського районного суду Київської області у відставку.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
22. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
23. Підстави для звільнення судді визначені у частині шостій статті 126 Конституції України. Однією з таких підстав є подання заяви про відставку (пункт 4).
24. Згідно із частиною третьою статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" заява про відставку подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
25. Відповідно до частин першої та четвертої статті 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
26. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
27. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" ВРП має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
28. Згідно з пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України такими підставами є: порушення суддею вимог щодо несумісності; вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.
29. За правилами пункту 15.8 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), розгляд питання про звільнення судді з посади відповідно до пунктів 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України може бути ВРП зупинено на час розгляду скарги або заяви, але не більше ніж на дев`яносто днів. У разі продовження Дисциплінарною палатою строку розгляду дисциплінарної справи строк зупинення може бути продовжено.
30. Відповідно до пункту 15.7 цього Регламенту якщо на момент розгляду ВРП питання про звільнення судді (за загальними обставинами) суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, член ВРП - доповідач своєю ухвалою залишає заяву (висновок, подання) без розгляду.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається
31. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
32. У справі, яка переглядається, встановлено, що 14 листопада 2019 року позивачка звернулася до ВРП із заявою про звільнення з посади судді у відставку.
33. Водночас, до цього - 06 червня та 15 липня 2019 року до ВРП надійшли скарги на дії судді Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 355/771/19.
34. Ухвалою від 19 липня 2019 року Перша Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу стосовно цієї судді, при цьому виходила з того, що відомості, викладені у скаргах, можуть свідчити про наявність у її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
35. Таким чином, підстави для вирішення питання про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило невідповідність судді займаній посаді, і, як наслідок, звільнення судді з посади виникли раніше, ніж позивачка виявила бажання звільнитись у відставку.
36. Велика Палата Верховного Суду раніше вже висловлювала свою позицію щодо правовідносин, які стосуються розгляду ВРП питання про звільнення судді у відставку за одночасної наявності обставин, що можуть свідчити про неналежну поведінку судді. Зокрема, зазначила, що у випадку розгляду дисциплінарної скарги на дії судді та одночасного подання таким суддею заяви про звільнення його у відставку пріоритетному застосуванню підлягає норма, яка передбачає зупинення розгляду питання про звільнення судді з посади з визначеної пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підстави до закінчення розгляду наявних дисциплінарних скарг на дії цього судді. Тим самим право судді на відставку обумовлюється бездоганною репутацією, неухильним дотриманням вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, дотриманням високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 9901/75/19, провадження № 11-646заі19).
37. У справі встановлено, що рішенням від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. 22 листопада 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 на це рішення.
38. Ухвалою від 03 грудня 2019 року № 3289/0/15-19 ВРП зупинила розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Баришівського районного суду Київської області у відставку.
39. Відповідно, перебіг визначеного частиною третьою статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місячного строку, встановленого для ухвалення ВРП мотивованого рішення за заявою про звільнення з посади судді у відставку, зупинився.
40. У подальшому, ВРП рішенням від 24 грудня 2019 року № 3628/0/15-19 залишила без змін рішення її дисциплінарного органу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
41. У зв`язку із цим 26 грудня 2019 року до ВРП надійшло відповідне подання її Першої Дисциплінарної палати, за результатами розгляду якого ВРП ухвалила рішення від 09 січня 2020 року № 13/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Баришівського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
42. За цих обставин підстави зупинення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку відпали і зазначене питання було включено до проекту порядку денного № 6 засідання ВРП 23 січня 2020 року.
43. Ухвалою ВРП від 23 січня 2020 року № 167/0/15-20 залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Баришівського районного суду Київської області у відставку, оскільки на цей час її вже було звільнено із цієї посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Відповідно до витягу з протоколу № 6 засідання ВРП від 23 січня 2020 року "за" пропозицію залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Баришівського районного суду Київської області у відставку проголосували 13 членів ВРП, "проти" - 0.
44. Отже, ВРП не порушила визначений у пункті 15.8 Регламенту дев`яностоденний строк, на який може бути зупинено розгляд заяви про звільнення судді з посади відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
45. Крім цього, оскільки на час дії ухвали ВРП від 03 грудня 2019 року про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Баришівського районного суду Київської області у відставку перебіг визначеного законом місячного строку для розгляду такої заяви зупинився, водночас ВРП вчиняла дії щодо перегляду рішення її дисциплінарного органу про притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності, немає підстав вважати, що ВРП допустила протиправну бездіяльність щодо розгляду цієї заяви.
46. Таким чином, посилання ОСОБА_1 на допущення відповідачем неправомірної бездіяльності при розгляді питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку на підставі поданої нею заяви є помилковими, а висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині - правильними.
47. Також Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржниці про те, що відповідач оскаржуваною ухвалою порушив право судді ОСОБА_1 на відставку та втрутився у гарантовані національними та міжнародними правовими актами засади незалежності суддів.
48. У контексті спірних правовідносин суд першої інстанції правильно зауважив, що право на відставку має реалізовуватись у системному взаємозв`язку з положеннями частини третьої статті 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", яка визначає особливий порядок розгляду відповідної заяви, за якого ВРП уповноважена зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
49. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що право на відставку може бути використане суддею, якщо до подання такої заяви ним не допущено дій, які зумовлюють ухвалення компетентними органами рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав.
50. Таке обмеження переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві з огляду на те, що пільги й переваги, які мають судді у відставці, є невід`ємною складовою суддівського статусу, який, своєю чергою, передбачає належне та добросовісне здійснення суддею своїх повноважень.
51. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржниці про те, що ВРП була зобов`язана розглянути її заяву про звільнення з посади судді у відставку по суті, однак цього не зробила, а також що закон не допускає можливості залишення такої заяви без розгляду.
52. Із цього приводу варто зауважити, що закон не передбачає можливості прийняття ВРП рішення про звільнення з посади судді одночасно з кількох підстав, зокрема, визначених пунктами 3 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України. Станом на час постановлення ВРП ухвали про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку вона вже не була суддею, оскільки її було звільнено із цієї посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, що унеможливлювало розгляд по суті поданої нею як суддею заяви про звільнення із зазначеної посади.
53. З приводу посилань скаржниці на те, що всупереч вимогам закону ВРП у розглядуваному випадку постановила ухвалу, а не мотивоване рішення, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за змістом пункту 9.1 Регламенту результатом розгляду питань діяльності ВРП та її органів, віднесених Законом до їх компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності ВРП є рішення, які ухвалюють у таких формах: а) рішення; б) ухвала; в) протокольна ухвала. Розгляд питання (справи) закінчується ухваленням рішення. Питання, пов`язані з відкриттям справи, зупиненням провадження у справі, залишенням заяви без розгляду та її поверненням, поверненням дисциплінарної скарги, а також в інших випадках, визначених цим Регламентом, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Рішення ВРП чи її Дисциплінарної палати з процедурних питань заноситься до протоколу засідання (протокольна ухвала).
54. Таким чином, приймаючи рішення про залишенням заяви без розгляду у формі ухвали, ВРП діяла у визначеному законодавством порядку.
55. Також не заслуговують на увагу доводи скаржниці про відсутність у спірному рішенні ВРП мотивів його прийняття, оскільки, як убачається зі змісту цього рішення, у ньому наведено фактичні обставини, відповідні висновки та їх нормативне обґрунтування, водночас скаржниця не зазначила, яких саме відомостей, на її думку, не містить це рішення та якими правовими нормами визначено потребу їх зазначення.
56. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що її особисто не було повідомлено про дату, час та місце розгляду її заяви про звільнення з посади судді у відставку, а сам розгляд відбувся за її відсутності, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
57. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 30 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.
58. Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному веб-сайті ВРП.
59. Згідно з пунктом 15.4 Регламенту участь судді у розгляді питання про звільнення судді з посади за загальними обставинами не є обов`язковою.
60. Відповідно до пункту 15.11 Регламенту суддя, щодо якого має розглядатися ВРП питання про звільнення за загальними обставинами, повідомляється про такий розгляд на офіційному веб-сайті ВРП не пізніше ніж за три календарних дні до дня засідання.
61. Судом першої інстанції встановлено, що повідомлення про засідання ВРП, призначене на 23 січня 2020 року о 10:00, з розгляду питання про звільнення суддів за загальними обставинами (зокрема, за заявою ОСОБА_1 ) опубліковано на офіційному веб-сайті ВРП 15 січня 2020 року.
62. Таким чином, доводи скаржниці про порушення відповідачем порядку її повідомлення про дату, час та місце розгляду поданої нею заяви не заслуговують на увагу.
63. Отже, виходячи із системного аналізу положень статті 126 Конституції України, статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", Регламенту та з огляду на установлені у цій справі обставини Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, ВРП діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також не допустила протиправної бездіяльності при розгляді питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку на підставі поданої нею заяви.
64. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивачки про визнання протиправною та скасування оспорюваної ухвали ВРП, визнання неправомірною бездіяльності відповідача при розгляді питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку на підставі поданої нею заяви, а також похідних від наведених вище - вимог про зобов`язання ВРП розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 листопада 2019 року про звільнення з посади судді Баришівського районного суду Київської області у відставку та ухвалити за результатами її розгляду мотивоване рішення.