Постанова
Іменем України
13 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 601/1178/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/817/189/20
Провадження № 51 - 47 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Кишакевича Л.Ю., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Піх Ю.Г.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника адвоката Середзінської Т.Ф. у режимі
відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210120000117 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременець Тернопільської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 30 травня 2018 року за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
за ст. 121 ч. 2, ст. 187 ч. 4 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Середзінської Т.Ф. на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від
06 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
20 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ст. 121 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
9 років;
- за ст. 187 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
12 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 30 травня 2018 року більш суворим за цим вироком ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, зарахувавши відбуте основне покарання за попереднім вироком у виді 3 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 20 лютого 2017 року.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року
№ 838-VIIІ зараховано ОСОБА_1 у строк покарання попереднє ув`язнення з
20 лютого 2017 року по 17 березня 2019 року, з 21 серпня 2019 року по 20 березня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалено стягнути зОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати:
742 гривні 20 копійки та 1 100 гривень 50 копійок за проведення судових трасологічних експертиз; 351 гривню 84 копійки за проведення судової товарознавчої експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 18 лютого 2017 року приблизно о 22 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з умислом, направленим на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, через незамкнені двері проник в приміщення сауни за адресою: АДРЕСА_2, де підійшов до ОСОБА_2 та умисно завдав йому численні удари руками та ногами по голові, тулубу та кінцівках, чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження.
Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1, скориставшись тим, що ОСОБА_2 внаслідок заподіяних йому тілесних ушкоджень перестав чинити опір, відкрито заволодів його мобільним телефоном марки "Нокіа 2700", господарською сумкою і 7 пластиковими пляшками ємкістю 5 літрів зі спиртовою сумішшю та водою на загальну суму
678 гривень 68 копійок.
Від заподіяних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 помер у зазначеному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року зазначений вирок суду першої інстанції залишено без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та в його інтересах захисник Середзінська Т.Ф., посилаючись на істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначають про відсутність прямих доказів винуватості ОСОБА_1, висновки судових експертиз, на їх думку, базуються на припущеннях, експертизу ДНК проведено не було, а тому вважають, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про встановлення вини ОСОБА_1 є помилковими. Наполягають, що ОСОБА_1 не заподіював ОСОБА_2 тілесні ушкодження, виявив його мертвим, коли в черговий раз прийшов придбати алкоголь, після чого дійсно викрав майно. Указують на те, що судом ОСОБА_1 інкриміновано проникнення, яке не охоплюється ні ст. 121 ч. 2 КК України, ні ст. 187 ч. 4 КК України. Зазначають про призначення ОСОБА_1 надмірно суворого покарання. Суд апеляційної інстанції, на їх думку, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги та безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів.
Заперечень на касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Середзінської Т.Ф. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Середзінська Т.Ф. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання своїх касаційних скарг та просили їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Середзінської Т.Ф. необґрунтованими і просила залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого, та розбої, поєднаному з проникненням у інше приміщення та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1 та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався, у тому числі: на показання самого ОСОБА_1, який не заперечував, що 18 лютого 2017 року він в стані алкогольного сп`яніння приходив за місцем проживання ОСОБА_2 з метою придбання алкогольних напоїв,
ОСОБА_2 був у крові та без ознак життя, він викрав пляшки з розведеним спиртом та мобільний телефон, однією пляшкою в подальшому розрахувався з таксистом; на показання свідка ОСОБА_3 про те, що вона виявила труп
ОСОБА_2 та помітила відсутність мобільного телефону, після чого викликала поліцію та швидку медичну допомогу; на показання свідка ОСОБА_4, який підвозив на таксі ОСОБА_1 про те, що за поїздку останній розрахувався пляшкою зі спиртовою речовиною; на показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про одяг, у який ОСОБА_1 був одягнений під час поїздки до друзів 18 лютого 2017 року до м. Кременець; на показання свідка ОСОБА_7, з якою ОСОБА_1 18 лютого 2017 року спільно вживали алкогольні напої, про те, що ОСОБА_1 ходив до ОСОБА_2 докупляти алкоголь; на дані, які містяться в протоколах: огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в ході якого оглянуто прибудову за адресою: АДРЕСА_2, та виявлено труп
ОСОБА_2 з ознаками насильницької смерті; огляду місця події від 19-20 лютого 2017 року, в ході якого оглянуто одноповерхове підсобне приміщення, розташоване біля багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2, та прилеглу територію, виявлено та вилучено, у тому числі, нашарування речовини бурого кольору, біологічний матеріал та сліди пальців рук; огляду місця події від 20 лютого 2017 року, в ході якого оглянуто приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_3, виявлено та вилучено коробки від мобільних телефонів; на дані, які містяться в протоколі обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 від 21 лютого 2017 року, в ході якого виявлено та вилучено прозору пластикову ємність об`ємом 5 літрів з прозорою рідиною із запахом спирту; на дані, які містяться в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 20 лютого 2017 року про те, що в ході особистого обшуку ОСОБА_1 виявлено та вилучено одяг з нашаруванням речовини бурого кольору та мобільний телефон марки "Нокіа 2700с-2"; на дані, які містяться в довідках та висновку товарознавчої експертизи від 04 квітня 2017 року № 6-231/17 про вартість викраденого майна.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на висновки судових експертиз, у тому числі: на висновок судово-медичної експертизи від 17 березня 2017 року № 128 про кількість, характер та механізм утворення тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_2, їх тяжкість, за яким смерть ОСОБА_2 настала від поєднаної травми голови, грудей та живота із переломами ребер та ушкодженнями внутрішніх органів; на висновки судово-медичних експертиз від 17 березня 2017 року № 146, від 20 березня
2017 року № 147, від 22 березня 2017 року № 148, від 23 березня 2017 року № 149, від 23 березня № 150, від 24 березня 2017 року № 151, від 24 березня 2017 року
№ 160 про те, що кров на шматках лінолеуму, вилучених під час огляду місця події, може належати потерпілому ОСОБА_2 і не належить ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 ; на висновки судово-медичних експертиз від 16 березня 2017 року
№ 67 та від 21 березня 2017 року № 68 про те, що на змивах рук та в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_1 знайдено кров та епітеліальні клітини особи чоловічої статі, походження яких можливе від ОСОБА_2 ; на висновки судово-медичних експертиз від 24 березня 2017 року №№ 152, 153 про те, що відповідно на штанах та парі туфель, які належать ОСОБА_1, виявлено кров, яка могла походити від ОСОБА_2, походження крові від ОСОБА_1 виключається; на висновок судової трасологічної експертизи від 05 квітня 2017 року № 1.4-208/17 про те, що з 14 виявлених у підсобному приміщенні слідів пальців рук 8 належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а 6 непридатні для ідентифікації.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 30 червня 2017 року № 40 сліди крові на штанах та туфлях ОСОБА_1 утворилися внаслідок вільного падіння крові з розташованої вище закривавленої поверхні, всмоктування достатніх скупчень крові у тканину штанів і під дією власної ваги її наступного стікання по тканині переважно вниз або вправо, стікання відносно великих скупчень крові по тканині вниз під дією власної ваги, контактування поверхонь туфель із закривавленою поверхнею або падіння відносно великих скупчень крові на вказані поверхні туфель, що супроводжувалось на лівій туфлі стіканням крові з язичка на союзку під дією власної ваги. Зазначений висновок у судовому засіданні підтвердив експерт
ОСОБА_8 .
Судом першої інстанції також перевірено версію захисту про те, що ОСОБА_1 не заподіював ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, прийшов придбати алкоголь і виявив ОСОБА_2 в калюжі крові без ознак життя, а кров ОСОБА_2 попала на його одяг і взуття від собаки. Таку версію судом спростовано з наведенням відповідних мотивів. Судом встановлено різноманітний механізм попадання крові ОСОБА_2 на штани та туфлі ОСОБА_1, що могло бути в ході заподіяння тілесних ушкоджень, а не від собаки, і те, що ОСОБА_1 не мав при собі коштів, коли направився до ОСОБА_2 нібито придбати ще алкоголь, розраховувався з таксистом пляшкою алкоголю, що свідчить про умисел на вчинення розбою із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Врахувавши спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, суд дійшов обґрунтованого висновку про направленість умислу ОСОБА_1 саме на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 і заволодіння чужим майном.
Згідно з формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА_1 з умислом на розбій проник до приміщення сауни, де проживав ОСОБА_2 . Проникнення в інше приміщення як кваліфікуюча ознака розбою також було інкриміновано ОСОБА_1 органом досудового розслідування. Суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 337 КПК України розглянув кримінальне провадження в межах висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, а тому доводи касаційних скарг в цій частині безпідставні.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначених кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ст. 121 ч. 2, ст. 187 ч. 4 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При призначені покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким і особливо тяжким злочинами, дані про особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий, не працює, зловживає алкогольними напоями, негативно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину. Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнав часткове визнання вини, а обставиною, яка обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ст. 121 ч. 2, ст. 187 ч. 4 КК України, а остаточне покарання на підставі ст. 70 ч. 1, ст. 70 ч. 4 КК України - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, мотивувавши таке рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи про незаконність його засудження, недопустимість доказів, порушення права на захист, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просив повторно дослідити наявні в кримінальному провадженні докази і визнати їх недопустимим та неналежними. Питання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, також порушувала захисник Середзінська Т.В. у відповідному клопотанні від 06 жовтня 2020 року.
Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Із журналу судового засідання від 06 жовтня 2020 та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Середзінська Т.Ф. підтримали заявлені клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, при цьому своє прохання обґрунтовували незгодою з оцінкою судом першої інстанції доказів, які базуються, на їх думку, на припущеннях і не доводять винуватість ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції розглянув зазначені клопотання та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, оскільки ні обвинувачений ОСОБА_1, ні захисник Середзінська Т.Ф. відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України не зазначали про дослідження доказів судом першої інстанції неповно або з порушенням.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 121 ч. 2,
ст. 187 ч. 4 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Об`єктивних даних, що вказували б на вчинення кримінальних правопорушень за інших обставин та на наявність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.
Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання ОСОБА_1 засуджений та захисник у касаційних скаргах не навели і таких даних за матеріалами кримінального провадження не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисника Середзінської Т.Ф. і скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд