Постанова
Іменем України
13 липня 2021 року
м. Київ
справа № 127/16449/17
провадження № 51-6249км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Піх Ю. Г.,
потерпілої ОСОБА_1,
захисника Варчука А. Б.,
особи, щодо якої закрито
кримінальне провадження ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020010002327, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, потерпілої ОСОБА_1 та її представника Гавриленка М. К. на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_2 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2020 року, залишеним без зміни ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року, ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього закрито.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, та речових доказів у кримінальному провадженні.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до обвинуваченого залишено без розгляду.
Згідно з ухвалою місцевого суду ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості за таких обставин.
14 травня 2017 року близько 11:20 ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки "Lexus Lx 470", (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по проїзній частині вул. Соборної у м. Вінниці в напрямку просп. Коцюбинського в районі будинку № 10-А, порушуючи вимоги п. 1.5, пп. "а", пункту 4.16, пунктів 10.1, 11.9, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не переконавшись, що перед автомобілем, який зупинився на нерегульованому пішохідному переході, справа наліво проїзну частину перетинала пішохід ОСОБА_1, та не надавши їй переваги, продовжив свій рух і внаслідок цього вчинив наїзд на останню. В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що апеляційний суд не здійснив належної перевірки апеляційної скарги представника потерпілої та всупереч ст. 370, ч. 2 ст. 419 КПК України не спростував її доводів про допущення місцевим судом порушень під час розгляду клопотання потерпілої ОСОБА_1 щодо проведення повторної судово-медичної експертизи на предмет встановлення тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілою внаслідок ДТП.
У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат Гавриленко М. К., посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвали, постановлені щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що місцевий суд, у ході вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не дотримався положень ст. 288 КПК України, оскільки не з`ясував думки потерпілої, яку до того ж не було належним чином повідомлено про дату і час судового засідання, чим порушив її право на захист. Вважає, що провадження розглянуто незаконним складом суду, оскільки відвід, заявлений потерпілою ОСОБА_1 головуючому судді Бернаді Є. В.,не був розглянутий. Наголошує, що застосування положення ст. 49 КК України до встановлення дійсного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених протиправними діями обвинуваченого, на його думку, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. При цьому апеляційний суд, як вважає представник, не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення, у зв`язку із чим його ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть її доводів зводиться до того, що під час досудового розслідування було допущено ряд порушень вимог процесуального закону, зокрема щодо встановлення дійсного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які вона отримала під час ДТП. На її думку, дії ОСОБА_2, необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки під час пригоди вона отримала тяжкі тілесні ушкодження. Вказує, що слідчий безпідставно не визнав її чоловіка ОСОБА_3 потерпілим та не виніс вмотивованого рішення про відмову у визнанні останнього потерпілим. Скаржиться на невідповідність обвинувального акта в цьому провадженні вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України. Також зазначає про порушення положень ст. 290 КПК України, оскільки матеріали досудового розслідування не були відкриті потерпілій стороні. Вважає, що місцевий суд безпідставно не розглянув її клопотання про усунення недоліків досудового слідства, зокрема про необхідність проведення повторної судово-медичної експертизи на предмет встановлення дійсного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих нею внаслідок ДТП. Крім того, цей суд розглянув кримінальне провадження за відсутності потерпілого ОСОБА_3, якому не було належним чином повідомлено про дату і час розгляду, що є порушенням вимог закону, а також необґрунтовано позбавив її чоловіка можливості брати участь у цьому провадженні як потерпілий. На переконання потерпілої, місцевий суд, вирішуючи питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не дотримався положень ст. 288 КПК України, оскільки не ознайомив її з відповідним клопотанням та розглянув це питання за її відсутності. Стверджує, що провадження розглянуто незаконним складом суду, оскільки відводи, заявлені нею головуючому судді Бернаді Є. В., не були вирішені. Одночасно наголошує, що відвід прокурорам, заявлений нею 03 березня 2020 року, також не був вирішеним. Суд апеляційної інстанції, на думку потерпілої, не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення, при цьому безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів, у зв`язку з чим його ухвала не відповідає вимогам ч. 3 ст. 404 та ст. 419 КПК України. Водночас указує, що розгляд провадження в апеляційному суді було здійснено за участю прокурорів, які не мали процесуальних прав брати участь у судовому розгляді, оскільки не були процесуальними прокурорами у кримінальному провадженні та не входили до групи таких прокурорів. Зазначає, що всупереч вимогам частин 2, 3 ст. 405 КПК України під час апеляційного розгляду її було позбавлено права заявляти клопотання та виступати в судових дебатах.