Постанова
Іменем України
13 липня 2021 року
м. Київ
справа № 209/3041/19
провадження № 61-5804св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 26 січня 2012 року ОСОБА_4 складено розписку про отримання у борг від ОСОБА_5 грошових коштів, а саме 11 листопада 2011 року - у розмірі 237 000,00 дол. США та 26 січня 2012 року - у розмірі 137 500,00 дол. США, які зобов`язався повернути на першу вимогу ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер та вони є його спадкоємцями за законом першої черги. У липні 2019 року вони направили ОСОБА_4 письмову вимогу про повернення боргу у загальному розмірі 374 500,00 дол. США, однак, оскільки останній борг у позасудовому порядку не повернув, ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 просили суд стягнути з ОСОБА_4 на користь кожного з них по 125 161,66 дол. США, з яких: 124 833,33 дол. США - основний борг, 328,33 дол. США - три проценти річних, крім того, просили суд визначити і стягнути інфляційні втрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року у складі судді Багбая Є. Д. у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зі змісту наданої позивачами розписки неможливо ідентифікувати позичальника, оскільки в ній зазначено лише прізвище, ім`я та по батькові позичальника без зазначення будь-яких інших реквізитів останнього (ідентифікаційного номеру, місця реєстрації та/або проживання, паспортних даних, засобів зв`язку тощо). Сам позикодавець помер і немає можливості посвідчити факт укладання договору позики саме з відповідачем, зазначеним спадкоємцями - позивачами у справі. Позивачами не надано суду доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_4, до якого було пред`явлено позов, є стороною договору позику.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1/3 частини заборгованості за договором позики у розмірі 125 161,66 дол. США, що складається з основної суми боргу у розмірі 124 833,33 дол. США і трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 328,33 дол. США.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1/3 частини заборгованості за договором позики у розмірі 125 161,66 дол. США, що складається з основної суми боргу у розмірі 124 833,33 дол. США і трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 328,33 дол. США.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1/3 частини заборгованості за договором позики у розмірі 125 161,66 дол. США, що складається з основної суми боргу у розмірі 124 833,33 дол. США і трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 328,33 дол. США.
У задоволені інших вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 судові витрати по справі по 8 004,17 грн кожному.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджує як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми, а саме коштів у розмірі 374 500,00 дол. США. Таким чином, встановивши, що наданий позивачем оригінал розписки про отримання коштів є належним й допустимим доказом виникнення боргового зобов`язання, цей договір позики сторони уклали відповідно до вимог статті 1047 ЦК України, суд вважав, що наявність у позивача оригіналу розписки згідно з положенням частини третьої статті 545 ЦК України свідчить про неповернення боргу відповідачем позивачу. Відповідач у порушення вимог статті 81 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження повернення боргу або відсутності боргових зобов`язань. При цьому, згідно з висновком судового експерта від 08 лютого 2021 року № 2982-20, складеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, рукописні літерно-цифрові записи у розписці від 26 січня 2012 року, а також підпис напроти дати виконані саме ОСОБА_4 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 916/259/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, оскільки він розписку від 26 січня 2012 року не складав, грошові кошти за договором позики не отримував. При цьому суд апеляційної інстанції безпідставно врахував висновок судового експерта від 08 лютого 2021 року № 2982-20, оскільки він є необґрунтованим. Крім того, його представником в судовому засіданні було заявлено клопотання про виклик експерта для надання усних пояснень, яке було судом безпідставно відхилено. Таким чином, суд апеляційної інстанції, надавши необґрунтованої переваги цьому висновку експерта, унеможливив встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відзив на касаційну скаргу позивачами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 січня 2012 року ОСОБА_4 було складено розписку про отримування у борг від ОСОБА_5 грошових коштів, а саме 11 листопада 2011 року - у розмірі 237 000,00 дол. США та 26 січня 2012 року - у розмірі 137 500,00 дол. США, які зобов`язався повернути на першу вимогу ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5
04 липня 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 звернулися до ОСОБА_4 з вимогою про повернення позики у строк до 31 липня 2019 року, яка залишилася без виконання.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року задоволено клопотання позивачів та призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи виконаний рукопис розписки позичальника від 26 січня 2012 року ОСОБА_4 .
Згідно з висновком судового експерта від 08 лютого 2021 року № 2982-20, складеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, рукописні літерно-цифрові записи у розписці від 26 січня 2012 року, а також підпис напроти дати виконані саме ОСОБА_4 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення.