Постанова суду № 643/18472/15-ц від 13.07.2021 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Постанова

Іменем України

13 липня 2021 року

м. Київ

справа № 643/18472/15-ц

провадження № 61-6061св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І. О. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивовано тим, що 16 липня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний Банк "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра"), правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній на придбання автомобіля отримав кредит у розмірі 20 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмір 13,40 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 10 липня 2013 року.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 18 вересня 2013 року між ПАТ "КБ "Надра" і ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з яким остання зобов`язалася солідарно у повному обсязі відповідати перед банком за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 16 липня 2008 року станом на 05 жовтня 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 378 532,89 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 198 204,62 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 47 440,06 грн, пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 90 593,32 грн та штрафу за порушення умов кредитного договору у розмірі 42 294,89 грн, яку ПАТ "КБ "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І. О. просило солідарно стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року позов ПАТ "КБ "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І. О. задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 16 липня 2008 року у розмірі 378 532,89 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 198 204,62 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 47 440,06 грн, пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 90 593,32 грн та штрафу за порушення умов кредитного договору у розмірі 42 294,89 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" судовий збір у розмірі 5 677,99 грн, у рівних частках по 2 839,00 грн з кожного.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2016 року скасовано заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року та призначено справу до судового розгляду в загальному порядку.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року у складі судді Погасій О. Ф. позов ПАТ "КБ "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І. О. задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року залишено без руху і надано заявнику строк для усунення недоліків щодо зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 березня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційну скаргу подано після спливу встановленого частиною другою статті 358 ЦПК України граничного річного строку з дня складення повного тексту судового рішення, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску такого строку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 березня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Підставою касаційного оскарження є порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про отримання ним копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції 18 квітня 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції не врахував, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції він отримав лише 25 вересня 2020 року, а не 18 квітня 2016 року, як помилково вважав суд, оскільки підпис у зворотному повідомленні виконаний не ним, а іншою особою.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 рокузалишено без руху і надано заявнику строк для усунення недоліків щодо зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 направив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказуючи на те, що копію оскаржуваного рішення він отримав 25 вересня 2020 року, а підпис у зворотньому повідомленні на аркуші 96 справи виконаний не ним, а іншою особою. Крім того, у період з 11 квітня 2016 року по 22 квітня 2016 року він перебував на лікуванні у денному стаціонарі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України").

Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

Вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц.

Учасники судового процесу повинні добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Разом з тим вони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

Із матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року задоволено позов ПАТ "КБ "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І. О. та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 16 липня 2008 року у розмірі 378 532,89 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 198 204,62 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 47 440,06 грн, пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 90 593,32 грн та штрафу за порушення умов кредитного договору у розмірі 42 294,89 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_1, скасовано заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року та призначено справу до судового розгляду в загальному порядку на 24 березня 2016 року.

ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні при постановленні вказаної ухвали та згідно з письмової розписки був повідомлений про дату, час і місце проведення наступного судового засідання, призначеного на 24 березня 2016 року (а. с. 79).

У судове засідання, призначене на 24 березня 2016 року, сторони не з`явилися, тому судове засідання було відкладено на 13 квітня 2016 року (а. с. 83).

Згідно з письмової розписки ОСОБА_1 був повідомлений про явку в судове засідання, призначене на 13 квітня 2016 року (а. с. 84).

13 квітня 2016 року Московським районним судом м. Харкова було ухвалено повторне заочне рішення, про перегляд якого просив ОСОБА_1, подаючи апеляційну скаргу.

Вказане свідчить, що ОСОБА_1 був повідомлений про скасування заочного рішення та призначення справи до судового розгляду в загальному порядку на 13 квітня 2016 року.

День виготовлення повного тексту заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року співпадає з днем його ухвалення, що підтверджується змістом самого рішення від цієї дати та копією супровідного листа суду про його направлення у цей день сторонам. Заявник цих обставин не спростував.

У частині третій статті 288 ЦПК України визначено, що повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналогічні положення містилися й у частині третій статті 232 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Враховуючи вказане та встановивши, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи 13 квітня 2016 року, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернувся лише у жовтні 2020 року, тобто після спливу одного року з дня ухвалення судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущено з поважних причин, а саме внаслідок того, що оскаржуване судове рішення не було йому направлено, підпис на поштовому повідомленні (а. с. 96) йому не належить не заслуговують на увагу, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волі особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Тому сам факт відсутності заявника під час проголошення рішення суду першої інстанції в судовому засіданні, про час та місце проведення якого він був повідомлений належним чином, та невчинення ним більше чотирьох років дій з отримання копії судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду його заяви про перегляд заочного рішення, не є підставою для незастосування судом імперативних положень частини другої статті 358 ЦПК України за відсутності передбачених пунктами 1, 2 цієї норми винятків для такого застосування.

Крім того, верховний Суд враховує, що ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року заначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07 липня 1989 року).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

................

Перейти до повного тексту