Постанова
Іменем України
13 липня 2021 року
м. Київ
справа № 681/695/19
провадження № 61-6143св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - колективне підприємство "Полонський завод "Маяк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2020 року у складі судді Дідек М. Б. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до колективного підприємства "Полонський завод "Маяк" (далі - КП "ПЗ "Маяк") про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він з 23 травня 2018 року працював у КП "ПЗ "Маяк" на посаді водія, однак 18 квітня 2019 року його було незаконно звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Вказував, що наказ про його звільнення від 18 квітня 2019 року № 28-к за прогул без поважних причин є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки він є членом церкви Адвентистів Сьомого Дня і 13 квітня 2019 року протягом всього дня перебував у церкві на служінні, тому не мав можливості бути присутнім на робочому місці. Зазначав про те, що при укладенні з ним трудового договору та обговоренні умов роботи він попереджав керівництво КП "ПЗ Маяк" про те, що йому за канонами віри заборонено працювати у суботу. Наголошує на тому, що свобода сповідувати релігію підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, тому його звільнення за те, що він був на служінні в церкві протягом робочого дня, є незаконним. Також вказував, що незаконним звільненням відповідач завдав йому моральної шкоди.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ КП "ПЗ Маяк" від 18 квітня 2019 року № 28-к про його звільнення, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 25 червня
2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року в частині позовних вимог про поновлення на роботіскасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції не було перевірено доводів позивача стосовно того, що він за весь час своєї роботи жодного разу не виходив на роботу у суботу та не з`ясовано, які графіки роботи були у водіїв КП "ПЗ "Маяк" за період з травня 2018 року по квітень 2019 року, та чи дійсно позивач до квітня 2019 року жодного разу не працював у суботу. Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, недоліки суду першої інстанції не усунув, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що звільнення позивача не призвело до порушення його права на свободу совісті та віросповідання, права на працю, оскільки рішення про звільнення з роботи зумовлено відсутністю працівника на роботі без поважних причин. Відповідач дотримався порядку звільнення працівника, так як факт порушення внутрішнього трудового розпорядку зафіксований належним чином, у ОСОБА_1 відібрано пояснення щодо причин відсутності на роботі, надано оцінку його попередній роботі, зокрема, враховано попереднє притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення правил трудового розпорядку. Дисциплінарне стягнення накладено у межах визначеного законом строку. Крім того, судом установлено, що згідно з табелями обліку робочого часу та змінними графіками роботи автогаража КП "ПЗ "Маяк" за період роботи з травня 2018 року по березень 2019 року суботи зазначені як робочі дні ОСОБА_1, а саме: 09 червня 2018 року, 1 6 червня 2018 року, 30 червня 2018 року (а. с. 178, 205, т. 1); 21 липня 2018 року (а. с. 179, 206, т. 1); 04 серпня 2018 року, 11 серпня 2018 року (а. с. 180, 207, т. 1); 15 вересня 2018 року (а. с. 181, 208, т. 1); 03 листопада 2018 року, 24 листопада 2018 року (а. с. 183, 210, т. 1); 08 грудня 2018 року, 15 грудня 2018 року (а. с. 184, 211, т. 1); 19 січня 2019 року, 26 січня 2019 року (а. с. 185, 212, т. 1); 09 лютого 2019 року, 16 лютого 2019 року (а. с. 186, 213, т. 1); 09 березня 2019 року, 16 березня 2019 року (а. с. 187, 214, т. 1).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження є порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення цього спору були порушенні вимоги Конституції України та Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", згідно яких здійснення громадянином свободи сповідувати релігію або релігійні переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров`я та моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлених законом. Також суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки його доводам стосовно того, що він при працевлаштуванні на роботу попереджав відповідача про те, що йому у зв`язку з його релігійними віросповіданнями заборонено працювати у суботу і протягом року до його звільнення до нього не було жодних претензій зі сторони роботодавця стосовно того, що в суботу він не працював.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року КП "ПЗ "Маяк" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом від 23 травня 2018 року № 49-к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в КП "ПЗ "Маяк" на посаду водія автотранспортних засобів та цього ж дня його було ознайомлено з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, затверджених трудовим колективом КП "ПЗ "Маяк" 03 квітня 2017 року, про що свідчать дані трудової книжки та додатку до Правил.
Згідно з пунктом 5.1 колективного договору КП "ПЗ "Маяк" за 2017-2022 роки, зареєстрованого виконавчим комітетом Понінківської селищної ради 25 квітня 2017 року і затвердженого трудовим колективом КП "ПЗ "Маяк" 03 квітня 2017 року, та доданими до нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку (пункт 5.1) режим роботи працівникам (водіїв) автогаражу робочий час встановлено у виді змінного графіку при роботі протягом доби, який доводиться до їх відома не пізніше одного місяця до введення їх в дію.
Наказом директора КП "ПЗ "Маяк" від 20 березня 2019 року № 19 ОСОБА_1 за неналежне виконання трудових обов`язків було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано стягнення у виді догани.
Згідно змінного графіка роботи автогаража КП "ПЗ "Маяк" на квітень 2019 року ОСОБА_2 повинен був бути на роботі, зокрема 13 квітня 2019 року.
Відповідно до акта і доповідних начальника автогаража ОСОБА_3 від 14 квітня 2019 року, головного інженера ОСОБА_4 від 15 квітня 2019 року, ОСОБА_1 13 квітня 2019 року (субота) був відсутній на роботі протягом робочого часу, а саме з 08:00 год. до 20:00 год.
14 квітня 2019 року ОСОБА_1 надав на ім`я директора КП "ПЗ "Маяк" письмове пояснення щодо своєї відсутності на робочому місці, зокрема вказав, що він 13 квітня 2019 року не вийшов на роботу із релігійних причин, оскільки був присутнім в церкві на служінні.
Наказом директора КП "ПЗ "Маяк" від 18 квітня 2019 року № 28-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Відповідно до довідки від 27 квітня 2019 року ОСОБА_1 є членом церкви Адвентистів Сьомого Дня.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).
Підставами припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 КЗпП України).
Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Прогулом без поважних причин вважається залишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору, або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу.
Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 369/9301/18).
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (частини друга та четверта статті 149 КЗпП України)
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника (пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9).
З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється законність звільнення, обов`язок доведення правомірності звільнення працівника покладається на роботодавця.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц.
Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки його звільнення відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а позивачем не було доведено належними і допустимими доказами поважності причин відсутності його на робочому місці.
Посилання заявника на існування між ним і керівництвом КП "ПЗ "Маяк" усної домовленості про його неможливість працювати у суботу у зв`язку із віросповіданням до уваги не приймається, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
У статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового статусу, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 35 Конституції України передбачено право кожного на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Відповідно до КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
КЗпП України чітко не регламентує питання щодо змісту трудового договору, разом з тим, відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, у трудовому договорі сторони, окрім обов`язкових умов щодо місця роботи, трудової функції працівника, режиму робочого часу та умов оплати праці, можуть погодити будь-які інші, на їх розсуд, умови, зокрема, щодо порядку роботи в окремі дні.
Разом з тим, укладений сторонами трудовий договір не містить застережень щодо неможливості роботи позивача по суботах, а посилання заявника на існування усної домовленості щодо цієї обставини між ним і роботодавцем судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Із заявою про зміну режиму роботи позивач до керівництва КП "ПЗ "Маяк" не звертався.
Крім того, у справі, що переглядається, судом установлено, що згідно з табелями обліку робочого часу та змінними графіками роботи автогаража КП "ПЗ "Маяк" за період роботи з травня 2018 року по березень 2019 року ОСОБА_1 працював по суботах, а саме: 09 червня 2018 року, 16 червня 2018 року, 30 червня 2018 року (а. с. 178, 205, т. 1); 21 липня 2018 року (а. с. 179, 206, т. 1); 04 серпня 2018 року, 11 серпня 2018 року (а. с. 180, 207, т. 1); 15 вересня 2018 року (а. с. 181, 208, т. 1); 03 листопада 2018 року, 24 листопада 2018 року (а. с. 183, 210, т. 1); 08 грудня 2018 року, 15 грудня 2018 року (а. с. 184, 211, т. 1); 19 січня 2019 року, 26 січня 2019 року (а. с. 185, 212, т. 1); 09 лютого 2019 року, 16 лютого 2019 року (а. с. 186, 213, т. 1); 09 березня 2019 року, 16 березня 2019 року (а. с. 187, 214, т. 1).
Колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). При цьому порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
Таким чином, доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду