Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 757/7971/19-ц
провадження № 61-13265св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - держава України в особі Державної казначейської служби України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Голосіївський районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва, у складі судді Остапчук Т. В.,
від 30 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д., від 04 серпня
2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Голосіївський районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Голосіївський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві), про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень, дій та бездіяльності органів державної влади.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року в кримінальній справі № 2604/28988/12 ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою статті 135, частини другої статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та із застосуванням статті 70 КК України йому призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. У межах кримінального провадження розглянутий та частково задоволений цивільний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином (загибеллю сина), та стягнуто із
ОСОБА_3 на їх користь по 233 070,50 грн кожному.
19 грудня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва на примусове виконання вироку по кримінальній справі № 2604/28988/12 видані виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року у справі № 755/7704/17 за період з 26 листопада 2013 року
по 30 квітня 2017 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_1 261 337,73 грн - інфляційних втрат, 24 003,06 грн -
3% річних, а на користь ОСОБА_2 261 337,73 грн - інфляційних втрат, 24 003,06 грн - 3% річних.
Державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Київ 24 липня 2014 року, тобто через вісім місяців після набрання вироком законної сили, винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень і 22 жовтня 2014 року виконавчі провадження були об`єднані у зведене виконавче провадження № 45194239.
Позивачі вважали, що у зв`язку з численними порушеннями, допущеними державними виконавцями, затягуванням та зволіканням із вчиненням відповідних дій, наразі виконати вказані судові рішення неможливо, оскільки боржник відчужив належне йому майно, а місце перебування ОСОБА_3 невідоме.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили суд стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб:
- на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 672 053,15 грн, з яких: 514 985,20 грн - майнова шкода, 52 601,40 грн - інфляційні втрати,
14 466,55 грн - 3% річних, 90 000 грн - моральна шкода;
- на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 672 971,35 грн, з яких: 515 798,82 грн - майнова шкода, 52 679,50 грн - інфляційні втрати,
14 493,03 грн - три проценти річних, 90 000 грн - моральна шкода.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві).
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 04 серпня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачами не надано суду доказів спричинення державними виконавцями майнової шкоди, а вимоги в цій частині фактично є нестягнутими грошовими коштами за виконавчими листами. Частково задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суди виходили із того, що неналежним виконанням державними виконавцями своїх посадових обов`язків позивачам заподіяна моральна шкода, яку суд з врахуванням засад розумності та справедливості визначив у розмірі 3 000 грн кожному.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
05 вересня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 січня
2020 року, постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня
2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/7971/19-ц та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У грудні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звертають увагу на порушення апеляційним судом норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а саме те, що суд розглянув справу за відсутності учасника справи належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Крім того, заявники посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Вказують, що судом першої інстанції не було заслухано вступне слово, не було з`ясовано обставин справи та досліджено докази відповідно до статей 227-229 ЦПК України. Позивачі були позбавлені можливості представляти свою позицію, викласти зміст та підстави щодо предмету позову, надати окремі усні пояснення та підтвердити їх відповідними доказами. Судом враховані пояснення третіх осіб, які не були надіслані позивачам, що позбавило їх можливості надати свої заперечення.
Апеляційний суд не надав належної оцінки всім доводам апеляційної скарги. Безпідставно не зазначив як учасника справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ГТУЮ у м. Києві. Апеляційна скарга та відповідний відзив Державної казначейської служби України не відповідають процесуальним вимогам, оскільки в них не було зазначено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ГТУЮ у м. Києві.
Внаслідок несвоєчасного направлення Дніпровським районним судом
м. Києва виконавчих листів, неправомірних дій (бездіяльності) державних виконавців боржник фактично протиправно був звільнений від виконання судового вироку, а позивачі залишились без належного захисту своїх прав та інтересів, оскільки у зв`язку з підробленням боржником судового рішення про зняття арешту на рухоме майно та несвоєчасністю накладення державними виконавцями арешту на інше майно боржника, останній відчужив належне йому майно і на даний час його місце перебування невідоме, що унеможливлює подальше виконання вироку суду, чим позивачам завдано матеріальної та моральної шкоди.
Також вважали, що визначений судами розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року по кримінальній справі № 2604/28988/12 ОСОБА_3, визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою статті 135, частини другої статті 286 КК України, та із застосуванням статті 70 КК України йому призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказаній кримінальній справі були визнані потерпілими.
У кримінальній справі судом розглянутий та частково задоволений цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином та стягнуто із ОСОБА_3
по 233 070,50 грн кожному із позивачів у рахунок відшкодування матеріальної, моральної шкоди та судових витрат.
19 грудня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва на примусове виконання вироку в кримінальній справі № 2604/28988/12 видані виконавчі листи про стягнення із ОСОБА_3 грошових коштів на користь позивачів.
24 липня 2014 року державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Київ винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень та 22 жовтня 2014 року виконавчі провадження були об`єднані у зведене виконавче провадження № 45194239.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року у справі № 755/7704/17 за період з 26 листопада 2013 року по
30 квітня 2017 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_1 261 337,73 грн - інфляційні втрати, 24 003,06 грн - 3% річних, а всього 285 340,79 грн; на користь ОСОБА_2 - 261 337,73 грн - інфляційні втрати, 24 003,06 грн - 3% річних, а всього 285 340,79 грн.
20 грудня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 755/7704/17 видані виконавчі листи про стягнення із ОСОБА_3 грошових коштів на користь позивачів.
03 січня 2018 року державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Київ винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень та 03 січня
2018 року виконавчі провадження приєднанні до зведеного виконавчого провадження № 45194239.
Позивачі неодноразово зверталися до органів державної виконавчої служби та суду з приводу тривалого невиконання судових рішень.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада
2017 року по справі № 755/5626/16-ц визнано неправомірною бездіяльність Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві:
- щодо незабезпечення надіслання копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01 серпня
2014 року боржнику та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна в строки, визначені частиною четвертою статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ "Про виконавче провадження";
- щодо невжиття в повному обсязі необхідних заходів щодо розшуку автомобіля ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, своєчасного накладення арешту з метою подальшої реалізації майна;
- щодо порушення строків, визначених Законом України від 21 квітня
1999 року № 606-ХІУ "Про виконавче провадження", при примусовому виконанні вироку Дніпровського суду м. Києва від 25 листопада 2013 року у кримінальній справі № 2604/28988/12 та невжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на виконання виданих за цим судовим рішенням виконавчих документів.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду м. Києва
від 26 грудня 2018 року, у справі № 755/9795/18:
- визнано неправомірною бездіяльність начальника Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Чепурного В. М., яка полягає у незабезпеченні належного розгляду скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на бездіяльність начальника відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві;
- визнано неправомірною бездіяльність начальника Управління ДВС ГУЮ у м. Києві Чепурного В. М., яка полягає у незабезпеченні здійснення перевірки законності зведеного виконавчого провадження відповідно до вимог закону;
- зобов`язано начальника Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Чепурного В. М. повторно розглянути скаргу на бездіяльність начальника відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, здійснивши перевірку законності зведеного виконавчого провадження.
Постановою начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Ярушевської І. І.
від 23 вересня 2016 року:
- визнано незаконною та скасовано постанову про закінчення виконавчих проваджень;
- зобов`язано відновити провадження та вчинити виконавчі дії.
Постановою начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Ярушевської І. І.
від 15 листопада 2016 року "Про результати перевірки законності виконавчого провадження":
- визнано дії головного державного виконавця Бережної О. О. з примусового виконання виконавчих листів Дніпровського районного суду
м. Києва, виданих на виконання вироку у кримінальній справі № 2604/28988/12, від 19 грудня 2013 такими, що здійснені з порушенням вимог статей 11, 30 Закону України № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження";
- зобов`язано державного виконавця усунути порушення та забезпечити подальше своєчасне і в повному обсязі здійснення виконавчих дій.
Постановою начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Зайця А. М.
від 16 травня 2017 року:
- визнано дії головного державного виконавця Бережної О. О. з примусового виконання зазначених виконавчих листів такими, що здійснені в порушення вимог статей 11, 30 Закону України № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження";
- зобов`язано державного виконавця усунути порушення та забезпечити подальше своєчасне та в повному обсязі здійснення виконавчих дій.
Постановою начальника Управління ДВС ГУЮ у м. Києві Чепурного В. М.
№ 264 від 13 листопада 2018 року:
- дії головного державного виконавця Бережної О. О. визнано такими, що вчинені з порушенням вимог статей 11, 57 Закону України № 606-XIV
від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження";
- дії старшого державного виконавця Маріуци Г. В. визнано такими, що вчинені з порушенням вимог статей 11, 57 Закону України № 606-XІV
від 21 квітня 1999 року, вимог статей 18, 48 Закону України № 1404-VIII
від 02 червня 2016 року "Про виконавче провадження";
- дії державного виконавця Бучанького Ю. О. визнано такими, що вчинені з порушенням вимог статей 18, 48 Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року "Про виконавче провадження";
- дії начальника відділу Ярушевської І. І., в.о. начальника відділу
Гертичної В. В. та Шевченко М. Р. визнано такими, що вчинені з порушенням вимог статті 74 Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року "Про виконавче провадження";
- зобов`язано начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Коблоша О.Й. вжити заходів щодо недопущення виконавцями аналогічних порушень.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.